23.2. Основи кримінально-процесуального права Німеччини

Основними джерелами криміиально-процесуального права Німеч­чини є Конституція ФРН, Кримінально-процесуальний кодекс Німеч­чини (1877 року в редакції 1987 року), Закон про судоустрій 1877 p., Закон про суд у справах неповнолітніх 1974 р.

Кримінальне провадження у Німеччині складається з досудового провадження (дізнання); висунення публічного обвинувачення та пе­редання справи до суду; проміжного провадження; основного прова­дження; оскарження та опротестування судових рішень,

Досудове провадження у Німеччині здійснюється у формі дізнання, що здійснюється прокуратурою, поліцією. У цій стадії можуть здій­снюватися такі слідчі дії, як допити, проведення експертизи, огляди, виїмки, обшуки, витребування інформації, арешт та вилучення май­на, нагляд за комунікаціями, кореспонденцією тощо. В провадженні дізнання може брати участь і суддя-дізнавач (слідчий суддя), який здійснює судові слідчі дії. Закінчення дізнання здійснюється шляхом висунення публічного обвинувачення, або закриття справи. Прий­нявши рішення про висунення публічного обвинувачення, прокурор складає обвинувальний акт та направляє його разом з матеріалами справи до суду. У стадії проміжного провадження суд може: прийняти обвинувачення до провадження та призначити засідання; прийняти рішення про відхилення обвинувачення; прийняти обвинувачення зі змінами. Основне провадження у суді першої інстанції включає в себе попередні процедури, судовий розгляд, який складається з судового слідства, судових дебатів, останнього слова підсудного, винесення та оголошення вироку. У Німеччині існують два способи оскарження судових рішень, які не набрали законної сили — апеляція та ревізія; рішення, які набрали законної сили, переглядаються у порядку по­новлення провадження, закінченого таким, що набрав законної сили вироком суду.

23.3. Основи кримінально-процесуального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії

У сучасній Англії основними джерелами кримінально-процесу­ального права е статути та судові прецеденти. До консолідованих за­конів — джерел кримінально-процесуального права можна віднести, зокрема, закони про присяжних (1974 р.), про кримінальну юстицію (1967, 1972, 1982, 1986, 1987,1988, 1990, 1991, 1998 pp.), про право­суддя у кримінальних справах та суди (2000 р.) та інші. Питання про­вадження у кримінальних справах регулюються також підзаконними актами, які видаються органами чи посадовими особами виконавчої або судової влади на розвиток положень законів.

Кримінальне провадження в Англії складається з: досудових дій з виявлення чи збирання доказового матеріалу; попереднього розгляду матеріалів справи магістратським судом; розглядом справи по суті у магістратському суді чи Суді Корони; апеляції. До органів, які здій­снюють провадження у кримінальних справах, відносяться; поліція, Королівська служба переслідування, Генеральний аторней, коронер, суди, адвокатура.

Поліцейське розслідування здійснюється посадовими особами поліції. При цьому поліція має повноваження на застосування по­ліцейського арешту, обшуку (у деяких випадках), перехоплення по- відомлень без дозволу судді. За результатами поліцейського розслі­дування може бути прийнято рішення про відмову від кримінально­го переслідування, про попередження, про медіацію, про передання справи до Королівської служби переслідування. Попередній розгляд справи у суді здійснюється лише у справах з обвинувальним актом. У цій стадії суддя магістратського суду у судовому засіданні пере­віряє достатність підстав для віддання обвинуваченого до суду. При цьому суддя може прийняти рішення про віддання обвинувачено­го до суду або про закриття справи. У разі прийняття рішення про віддання обвинуваченого до суду здійснюється процедура взаємно­го ознайомлення сторін з доказами. Проект обвинувального акта для подання його до суду складається співробітником Королівської служби переслідування.

Після віддання обвинуваченого до суду цей проект направляється до Суду корони, де засвідчується клерком суду і у зв'язку з цим стає обвинувальним актом. Обвинувачений викликається або доставляєть­ся до Суду корони, де встановлюється його особа, йому зачитується обвинувальний акт. Після цього обвинуваченому задається питання, чи визнає він себе винним за всіма пунктами обвинувачення. У разі повного визнання вини суд без перевірки та оцінки обвинувальних до­казів виносить вирок. У разі невизнання обвинуваченим вини за роз­судом судді або за клопотанням сторони провадяться підготовчі слу­хання. За їх результатами суддя може зобов'язати обвинувачення та захист надати один одному та суду свої досьє. Після цього здійснюєть­ся формування лави присяжних (як правило, журі складається з 12 присяжних). Судовий розгляд здійснюється за участі присяжних. Су­довий розгляд складається з послідовного викладення своїх позицій обвинуваченням і захистом та доведенням їх переконливості. Після дослідження усіх доказів сторони у своїх промовах адресують при­сяжним свою думку щодо винуватості або невинуватості обвинува­ченого. Після цього суддя дає настанову присяжним. Вердикт щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого виносять присяжні. У разі визнання обвинуваченого винним, у судовому засіданні з ура­хуванням зібраних матеріалів професійним суддею вирішується пи­тання про призначення покарання. Оскарження судового рішення можливе в апеляційному порядку.