1. Інформаційно-аналітичні системи.

Ці продукти також зустрічаються під іншими назвами: корпоративні інформаційні системи (КІС), ERP-продукти (Enterprise Resource Planning — планування ресурсів підприємства), MRP (MRP II) продукти (Manufacturing Resource Planning — планування виробничих ресурсів підприємств). До них відносяться програмні продукти, які дозволяють збирати інформацію про діяльність організації, узагальнювати її, автоматизувати функції управлінського та бухгалтерського обліку та надавати цю інформацію керівникам у зручному та зрозумілому для них вигляді.

Слід відзначити, що назви продуктів ERP, MRP, CRM виникли в результаті розвитку відповідних методологій управління. Системи управління з такими назвами включають наступні основні управлінські методики:

• MRP (Material Requirement Planning) - планування потреби в матеріалах;

• MRP II (Manufacturing Resource Planning) - планування виробничих ресурсів;

• ERP (Enterprise Resource Planning) - планування ресурсів підприємства, де на відміну від MRP II більше уваги придиляется фінансовим підсистемам;

• CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) - планування ресурсів залежно від потреб клієнта;

• MPS (master planning scheduling) – об’ємно-календарне планування;

• SIC ( statistical inventory control) – статистичне управління запасами.

З накопиченням досвіду моделювання виробничих і невиробничих бізнес-процессов ці поняття постійно уточнюються, поступово охоплюючи все більше функцій. Стандарти управління підприємством підтримуються з кінця 60-х років Американським суспільством управління виробництвом і запасами (APICS). APICS припускає наступний розподіл систем за типами виробництв: дискретне виробництво; об'ємне виробництво; виробництво під замовлення; виробництво на склад. Прогнозуючі і плануючі можливості систем управління підприємством дають істотне зниження вартості і підвищують якість бізнес-процеів на підприємстві.

Концепція ERP досі не стандартизована. Коли виникає питання про віднесення конкретної інформаційної системи управління до класу розвинених MRP II-систем або до класу ERP, фахівці розходяться в думках, оскільки виділяють різні критерії приналежності системи класу ERP. Проте, підсумовуючи різні точки зору, можна вказати основні риси, якими повинні володіти ERP-системи.

Системи класу ERP відрізняє набір наступних характерних властивостей:

• універсальність з погляду типів виробництв;

• підтримка багатоланкового виробничого планування;

• ширша (в порівнянні з MRP II) сфера інтегрованого планування ресурсів;

• включення в систему могутнього блоку планування і обліку корпоративних фінансів;

• впровадження в систему засобів підтримки ухвалення рішень;

• можливість планування виробництва всіх типів в рамках однієї системи

У класичних MRP II-системах інтегроване планування ресурсів охоплювало лише виробничі, складські, постачальницькі і збутові підрозділи підприємства. Дії інших тісно пов'язаних з виробничим процесом підрозділів і служб (наприклад, ремонтних, транспортних) не залучалися до планування. Так само за кадром залишалися проектні роботи. ERP-системи дозволяють залучити в сферу інтегрованого планування ресурсів всі підрозділи підприємства, так або інакше ці ресурси використовують. Це дозволяє досягти оптимізації бізнес-операций підприємства, а також координації дій всіх служб і підрозділів для забезпечення їх ефективної роботи.

У зв'язку з цим, в ERP-системах з'являються наступні додаткові підсистеми.

Планування і управління реалізацією виробничих проектів. У цій підсистемі ведеться аналіз проекту (розробка його структури, виділення підпроектів, розбиття підпроектів на окремі роботи), формування мережних графіків робіт, планування матеріальних і трудових ресурсів, устаткування, фінансових витрат для виконання цих робіт, управління ходом їх виконання.

Планування роботи сервісно-технічних служб. Підсистема дозволяє планувати ресурси і оптимізувати виконання робіт по технічному обслуговуванню виробничих об'єктів. Підсистема робить сильний вплив на роботу модуля планування виробництва. Якщо проводиться аварійний або плановий ремонт деякої одиниці виробничих потужностей, то підсистема повинна оповістити модуль планування виробництва про блокування даної одиниці виробничих потужностей на певний період і вказати на цей період альтернативний виробничий маршрут.

Планування і управління розподіленими ресурсами (Distribution Resources Planning). Така підсистема надає можливість працювати з складною багатоланковою структурою збутових підрозділів і складів. Зокрема, в її компетенцію входить і планування роботи транспортних служб. За допомогою підсистеми можна:

• мінімізувати транспортні витрати на доставку сировини і що комплектують;

• організувати збалансований розподіл матеріалів і продукції по складах компанії;

• вибрати оптимальні транспортні маршрути при проведенні міжскладських переміщень (коли є декілька складів) або переміщень між збутовими підрозділами (коли є мережа дилерських організацій).

Планування і управління післяпродажним і спеціальним обслуговуванням. Як випливає з назви, підсистема призначена для управління всіма видами сервісних послуг.

Тут потрібно відзначити важливу деталь. У багатьох сучасних MRP II-системах з'являються підсистеми "Проект", "Сервіс", "Транспорт" і т.д. Проте, хоча в цих підсистемах і ведеться облік витрат і доходів, бюджетування, часто в них немає необхідної для ERP функціональності по створенню потоку замовлень, такої, що породжує інтегроване планування потреб в ресурсах і потужностях в масштабах всього підприємства.

Не дивлячись на досить широку функціональність, ERP-системи не є повністю інтегрованими системами управління: на багатьох підприємствах існують підрозділи, діяльність яких хоч і пов'язана з виробничим процесом, проте не укладається в існуючу ідеологію MRP II- / ERP-систем. Для автоматизації роботи таких підрозділів використовуються свої системи. Йдеться, наприклад, про системи автоматизованого проектування (САПР), системи конструкторської і технологічної підготовки виробництва (PDM-системи - Product Data Management). Тому реально ERP-системи (так само, як і MRP II-системи) практично завжди використовуються спільно з подібними підсистемами.

В ERP-системи входять могутні системи управління корпоративними фінансами, що характеризуються наступними особливостями:

• підтримка багатоланкової структури управління - можливість аналізувати фінансові дані як на рівні окремих підрозділів-ланок, так і на рівні всієї компанії;

• гнучкість - підтримка декількох часових поясів, мов, національних валют і систем бухгалтерського обліку і звітності;

• повнофункціональний апарат ведення бухгалтерського і управлінського обліку;

• ведення фінансового планування;

• ведення розрахунків з дебіторами і кредиторами;

• наявність апарату для відстежування кредитів, що включає ведення історії відносин з кредиторами, аналізу стану їх справ, пошук відомостей про них;

• повна інтеграція з даними інших підсистем ERP-систем.

Під час впровадження таких систем найчастіше використовуються готові рішення та моделі, побудовані на досвіді попереднього досвіду впровадження подібних систем. Не завжди ці референтні моделі будуть відповідати практичній діяльності бізнесу реальних компаній. Найчастіше інформаційні системи повинні бути адаптовані до вимог компанії.