Сучасні принципи антибіотикотерапії

В наш час існує таке поняття, як тактика (або алгоритм) антибактеріальної терапії хірургічної інфекції. В основному це торкається так званої емпіричної терапії, тобто призначення антибіотиків, коли ще не висіяний штамм мікроорганізмів і не визначена його чутливість. При етиотропній терапії вибір препарата визначається результатом мікробіологічного дослідження.

При емпіричній терапії існують два принципи: 1-й принцип максимального спектра; 2-й принцип розумної дози.

1- й принцип дає високу імовірність ефективності для хворого, але і високу імовірність селекції резистентності.

2- й принцип дозволяє досягти вираженого клінічного ефекту з меншою імовірністю селекції резистентності. Вибір підходу індивідуальний і залежить від тяжкості стану хворого і вірулентності мікроба. Дуже важливо враховувати і економічний бік питання (на антибіотики витрачається приблизно 50% бюджета хірургічних відділень).

При важких інфекціях і емпіричній терапії доцільно призначати або комбінацію антибіотиків першої черги (наприклад, полусинтетичні пеніцилін ампіциллін і аміноглікозид - гентаміцин) або провести монотерапію антибіотиком другої черги (зазвичай це цефалоспоріни 2-3 покоління, рідше сучасні макроліди). Лише при особливо важкій інфекції і неефективності інших препаратів використовують антибіотики резерву фторхінолони і карбопенемы. При емпіричній терапії необхідно враховувати місцеві (регіональні) особливості частоти поширення мікроорганізмів і їх резистентності. Важливою обставиною є той факт, чи розвинулася інфекція в стаціонарі (нозокомінальна інфекція) або поза ним.

В сучасній хірургії доведена висока ефективність так званої ступінчастої терапії - раннього переходу з парентерального введення антибіотиків на пероральні форми препаратів тієї ж групи, або близьких по спектру дії.

Антібіотікопрофілактіка.

Ще недавно саме існування такого терміну було неможливим, оскільки одним з принципів антибіотикотерапії була неприпустимість застосування антибіотиків в профілактичних цілях. Однак, на теперішній час це питання переглянене, і більш того йому надається особливе значення. Для профілактики післяопераційних ускладнень найбільш важливо створити бактерицидну концентрацію препарата в плазмі крові і зоні операції на момент виконання розрізу протягом 1-3 діб після втручання (в залежності від виду операції і ступеня інфікованості). Тому антибіотики вводять з премедикацією або при ввідному наркозі і продовжують вводити 1 - 3 доби. Такі короткі курси високоефективні і економічно вигідні. Препаратами вибору для антибіотикопрофілактики є цефалоспоріни 2 і 3 покоління і такі препарати, як аугментин.

11. Ситуаційні задачі:

1. У хворого гнійна рана правої литки. Які препарати з арсеналу біологічної антисептики слід використовувати місцево для найбільш швидкого очищення рани та відторгання некрозів?

2. При лікуванні хворого на перитоніт з застосуванням стрептоміцину було помічено зниження у нього слуху. У чому причина цього стану ?

3. Хворому планується провести курс антибіотикотерапії. Відомо, що хворий схильний до алергічних реакцій. Як перевірити чутливість хворого до антибіотиків ?

4.При лікуванні хворого на сепсис, у нього з”явилися скарги на біль у роті, язик став малинового кольору.