Антибіотики

Антибіотик – це речовини мікробного,тваринного, рослинного походження, а також одержані синтетичним шляхом, які могуть пригнічувати ріст, розвиток та розмноження мікроорганізмів.

Термі «антибіотик» (проти життя) був запропонований у 1942 р. американським вченим Ваксманом для визначення речовин, які зупиняють розмноження (бактеріостатичність) та знищують мікроорганізми (бактерицидність).

Основні групи антибіотиків

Пеніцилліни (інгібірують синтез клітинної стінки мікроорганізму (МО), в основному - широкий спектр дії): пеніцилін (натрієва і калієва сіль бензилпеніциліна), полусинтетичні: оксацилін, метицилін, ампіциллін, амоксіциллін, пролонговані біциллін, біциллін - 3, біциллін - 5, комбіновані: ампіокс (ампіциллін + оксациллін), аугментин (амоксициллін + калієва сіль клавулоновоі кислоти), уназин (ампициллін + сульбактам).

Клавулонат натрію і сульбактам - інгібітори пеніциллінази, що виробляється мікроорганізмами.

Стрептоміцини (пригнічують функцію рибосом МО) - широкий спектр дії, ото-, нефро-, гепатотоксичні, пригнічують гемопоез): стрептоміцин.

Тетрацикліни (пригнічують функцію рибосом МО) - широкий спектр дій: тетрациклін, полусинтетичні: метациклін, доксициклін.

Макроліди (порушують синтез білка МО) - гепатотоксичні, можливе порушення функції ШКТ: еритроміцин, олеандоміцин, рокситроміцин, азитроміцин, кларитроміцин.

Аміноглікозіди (порушують синтез клітинної стінки МО) - широкий спектр дії, ото- і нефротоксичні: канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин, полусинтетичні: амікацин, нетроміцин.

Левоміцетіни (порушують синтез білка в МО) - широкий спектр дії, пригннічують гемопоез: левоміцетін.

Ріфампіцини (порушують синтез білка в МО) - широкий спектр дії, викликають гиперкоагуляцію, гепатотоксичні: ріфампіцин.

Противогрибкові антибіотики: леворин, нистатин.

Поліміксин В (впливає на грам-негативні МО, в тому числі на паличку синьо-зеленого гною).

Лінкозаміни (порушують синтез білка в МО): лінкоміцин, клиндаміцин.

Цефалоспоріни (порушують синтез клітинної стінки МО) широкий спектр дії, нефротоксичні у високих дозах):

1- е покоління: цепорін, цефалексин, цефазолін, цефамезин, кефзол

2- е покоління: цефамандол, цефметазол, цефокситин, цефаклор, цефокситин, цефуроксим, цефотетан

3- е покоління: цефтриаксон, цефотаксим, цефиксим, цефтибутен, цефпирамид, цефтазидим

4- е покоління: цефпіром (кейтен).

Фторхінолони (пригнічують ДНК-гідразу МО) - широкий спектр дії:

3- е покоління: офлоксацин, ципрофлоксацин,

4- е покоління: левофлоксацин, флероксацин, тосуфлоксацин.

Карбопенеми (порушують синтез клітинної стінки МО) широкий спектр дії: імипенем, меропенем, комбінований: тиенам (імипенем + целастатин натрію).

Глікопептіди - ванкомицин.

Одними з самих поширених антибіотиком є так звані β- лактамні. До них відносяться пеніцилліни і цефалоспоріни.

При контакті з цими антибіотиками деякі мікроорганізми починають виробляти фермент, що розщеплює їх (пеніцилліназа, цефалоспоріназа або β - лактамаза 1, 3, 5).

Менш частіше подібні ферменти виробляються на нові препарати останніх поколінь, що визначає їх високу активність і широкий спектр дії. Крім того, в антибіотики додатково вводять інгібітори лактомаз (клавулонат натрію в аугментині, сульбактам в уназині).

Крім представленої класификации по групах антибіотики поділяють на препарати широкого і вузького спектра дії.

В клінічній практиці, виділяють антибіотики першої черги (пеніцилліни, макроліди, аміноглікозиди), другої черги (цефалоспоріни, полусинтетичні аміноглікозиди, уагментин) і резервні (фторхінолони, карбопенеми).

По терміну дії виділяють антибіотики короткої і пролонгованої дії. Так, для підтримки бактерицидної концентрації в плазмі пеніцилін потрібно вводити кожні 4 години, а роцефин (цефалоспорин 3 покоління) - 1 раз на добу.

Виділяють антибиотики із суворо регламентованою дозою застосування (лінкозаміни, аміноглікозиди) і препарати, дозу яких можна збільшувати в залежності від вираженості інфекційного процесу (пеніцилліни, цефалоспоріни).