2. Методи правового регулювання і принципи податкового права

Характерною рисою податкових відносин є їх чітко виражений владно-майновий харак­тер. Щодо методу правового регулювання, то він є характерним для фінансового права в цілому, тобто метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з боку держави. Водночас зазначений метод має особливий механізм регулювання, взаємозв'язок норм, юридичний режим. Імперативний метод регу­лювання чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих суб'єктів.

Стягуючи податки, держава застосовує різні методи:

• пропорційний – коли із збільшенням суми доходу ставка не змінюється;

• прогресивний – ставка зростає із збільшенням суми, що оподатковується;

• змішаний – до однієї частини прибутку застосовується пропорційний метод, а при перевищення цієї суми – прогресивний.

Принципи податкового права охоплюють керівні положення права, визначають суть системи та інституту. Можна виділити матеріальні (що охоплюють суть категорії), процесуальні (що регулюють сфери компе­тенції суб'єктів податкових правовідносин) та розрахункові (що регулю­ють функціонування конкретного податкового механізму) принципи.

Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; вста­новлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, вклю­чивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівно­вагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення.

Сучасні демократичні системи податкових відносин між органа­ми державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та по­вноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місце­вими бюджетами.

До принципів податкового права належать:

• принцип об'єд­нання інтересів держави, органів місцевого самоврядування та плат­ників податків;

• принцип встановлення податків виключно закона­ми;

• пріоритет податкового закону над неподатковим;

• захист від неза­конного оподаткування платників;

• наявність усіх елементів подат­кового механізму в податковому законі.

3. Система податкового права. Джерела податкового права

З переходом вітчизняної економіки на ринкові рейки з'явилася гостра потреба у чіткій та докладній юридичній регламентації фінан­сових, у тому числі податкових, відносин. Адже законодавча регламентація оподаткування у розвинутих країнах дає можливість цент­ралізовано керувати системою, перетворюючи її на один з найваж­ливіших важелів економічної політики держави.

Система податкового права складається з загальної і особливої частини. До Загальної частини податкового права відносяться правові інститути, що регламентують поняття податку і податкового права, предмет і метод правового регулювання, визначають поняття і принципи побудови податкової системи, регулюють податкові правовідносини та податкові норми, визначають правових статус платників податків та правосуб’єктність податкових органів.

Особлива частина податкового права складається з правових інститутів окремих видів податків і неподаткових платежів: податок на прибуток підприємств, податок на прибуток фізичних осіб, податок на землю, ресурсні платежі, державне мито, акцизний збір, податок на додану вартість, місцеві податки і збори, єдиний податок тощо.

В Україні обов'язок сплачувати податки і збори в порядку та роз­мірах, встановлених законом, закріплено Конституцією (ст. 67). При цьому визначено, що система оподаткування встановлюється вик­лючно шляхом прийняття відповідних законів. Чинне податкове за­конодавство України включається до бюджетного права, що виділяє фіскальні функції у податковому регулюванні. Водночас вважати податки лише засобом для наповнення державного бюджету або джерелом коштів, необхідних для функціонування держави, без­підставно й невиправдано, це обмежує їх роль.

Податкове законодавство, що виступає формою реалізації подат­кового права, містить достатньо широке коло нормативних актів, які регулюють оподаткування. Однак, виходячи зі значення податків для держави та їх безпосереднього впливу на суб'єктів оподаткування, правові засади їх справляння, механізм оподаткування, повноважен­ня учасників податкових відносин повинні визначати виключно за­кони, а не підзаконні акти, як це має місце в Україні.

Податкове законодавство — це система законодавчих актів, що містить правові норми, які встановлюють правила поведінки сторін у податковій сфері суспільних відносин. Законодавчі акти прийма­ються як з питань податкової системи в цілому, так і з питань кон­кретних податків і містять норми податкового права.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування встановлюють перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що вклю­чаються до системи оподаткування України, основні засади визна­чення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав та обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нор­мативів, порядку справляння та зарахування податків, регламенту­ють порядок їх встановлення, зміни і скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення вико­нання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Джерела подат­кового права становлять певну систему:

1. Загальні не фінансові закони —конституційні закони чи закони, що стосуються до інших галузей права та містять податкові норми.

2. Загальні фінансові закони — здебільшого вони представлені бюджетними законами.

3. Загальні податкові закони —законодавчі акти, що містять положення, які регулюють податкову систему в цілому, її основні засади, головні характеристики податкових важелів.

4. Спеціальні податкові закони — законодавчі акти, які регулюють окремі групи та види податків.

Податкове законодавство має персоніфікований та строковий характер.

Елементи податкового законодавства майже збігаються з елемен­тами податку. До переліку елементів податкового законодавства можна включити: суб'єкт оподаткування або платника податку; об'єкт (предмет) оподаткування; джерело сплати податку; базу опо­даткування; одиницю обкладання; ставку податку; строки сплати податку; джерело акумуляції податку або порядок розподілу сум по­датку між окремими ланками бюджету; пільги зі сплати податку, якщо вони є, або вказівку про відсутність пільг зі сплати даного по­датку; порядок обчислення податку.