Види інфляції:

1. За темпами зростання:

- помірна , якщо ціни зростають до 10 % за рік;

- галопуюча, або скачкоподібна, якщо ціни зростають до 100 % за рік;

- гіперінфляція, якщо ціни зростають від 100 до 1000% за рік, або більше, як на 1% у день, її найвища стадія називається «супергіперінфляція», при якій ціни зростають більше як на 1000% на рік;

2. збалансована – це одночасне і пропорційне зростання цін в усіх галузях;

незбалансована – це означає, що в одних галузях ціни зростають швидко, в інших повільно;

3. очікувана – це означає, що населення передбачає зростання цін;

неочікувана або непередбачувана, тобто несподівана для суб’єктів економіки;

4. внутрішня і зовнішня;

5. локальна і світова;

6. стрибкоподібна та інерційна, при якій ціни повільно зростають однаковими темпами.

Підвалини інфляції були закладені ще за радянських часів, коли офіційно вважалося, що в умовах планової соціалістичної економіки інфляції не може бути. В той же час в СРСР у 1964 – 1986 роках була повзуча (прихована) інфляція на рівні 4 – 6%; у 1986 – 1989 рр. вона зросла до 11%, у 1990 р. дорівнювала 20%, у 1991 р. - 25%.

Механізм розгортання інфляції відбувається двома шляхами або на прикладі двох традиційних моделей:

1. Інфляція попиту

2. Інфляція пропозиції

1. Інфляція попиту – така модель інфляції, при якій порушується макроекономічна рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією за рахунок швидкого зростання сукупного попиту.

Причиною зростання сукупного попиту в розвинутих капіталістичних країнах може бути суттєве збільшення доходів населення на етапі економічного підйому країни, коли сукупні витрати стають більшими, ніж обсяг пропозиції товарів і послуг. Це може бути тільки при повній зайнятості, коли пропозиція знаходиться на класичному відрізку і створюється потенційний ВНП.

В цій ситуації надлишковий попит призводить до підвищення рівня цін в країні.

Графік 5. Модель інфляції попиту.

На графіку порушення рівноваги на макрорівні внаслідок зростання сукупного попиту (від AD₀ до AD₁, AD₂) веде до зростання цін від 50 до 60%, тобто появи інфляції попиту.

В моделі інфляції попиту крім збільшення доходів можуть бути інші причини, пов’язані з дією монетарних факторів за рахунок значної емісії грошей.

Таким чином, другою причиною інфляції попиту може бути необгрунтована емісія грошей урядом для покриття державних витрат.

В Україні в 90-х роках інфляція попиту була викликана дефіцитом державного бюджету, який фінансувався емісією грошей, незабезпечених випуском товарів і послуг.

2. Інфляція пропозиції – така модель інфляції, при якій рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією порушується за рахунок зменшення сукупної пропозиції при сталому сукупному попиті.

Інфляція пропозиції відбувається внаслідок таких причин: відбувається зростання витрат виробництва, яке призводить до збільшення витрат на кожну одиницю виробленої продукції, внаслідок цього скорочується прибуток підприємств та обсяги виробленої продукції; зменшення пропозиції веде до певного дефіциту продукції при сталому попиті, що штовхає ціни до зростання.

Причини зростання витрат виробництва:

1. зростання цін на виробничі ресурси і сировину, а особливо на енергоносії;

2. збільшення номінальної заробітної плати (спіраль «зарплата-ціни»);

3. підвищення рівня податків в країні;

4. збільшення банківської відсоткової ставки плати за кредити;

5. обмежувальна зовнішньо-торгівельна політика;

6. структурні особливості національної економіки;

7. монополізм окремих галузей;

8. мілітаризація економіки;

9. інфляційні очікування виробників.