Основні форми безробіття:

• фрикційне (нормальне, добровільне) – представляє собою ту частину робітників, що добровільно звільнилися і шукають роботу кращу за оплатою чи за умовами праці (складає ≈1% від усіх безробітних);

• структурне – з’являється внаслідок структурної перебудови виробництва під впливом НТП, при якому частка робітників стають непотрібними за рахунок введення кращих технологій (складає ≈ 2–3% від усіх безробітних);

• циклічне – викликається економічним спадом та кризою, коли примусово звільняються працездатні робітники, і утворюється перевищення пропозиції праці над попитом на неї;

Інші форми безробіття: сезонне; застійне; приховане; поточне; молодіжне; конверсійне, інституціональне.

Загальні причини безробіття: пошуки кращої роботи; негнучкість заробітної плати; недостатній попит на робочу силу.

Кожна економічна школа, досліджуючи причини безробіття, створила свою концепцію його причин:

Класична школа, що базується на теорії загальноекономічної рівноваги, причину безробіття бачить у надмірно високій заробітній платі найманих працівників, що створює надлишок пропозиції робочої сили над її попитом на ринку праці. Рівновага на ринку праці (Л. Вальрас та інші) досягається через ринкове саморегулювання: надлишок пропозиції робочої сили «тисне» на зарплату, знижуючи її, зниження зарплат вимагає зниження цін, і в кінцевому результаті підвищується рівень зайнятості.

Кейнсіанська школа, не визнавала причиною безробіття високий рівень зарплат. Критикуючи класичні теорії, вона доводила, що зниження зарплати не підвищує зайнятість, тому що скорочення зарплати веде до зниження сукупних витрат на макрорівні; зниженню зарплат протистоять профспілки, мінімальний рівень зарплати регулюється державою. Неокейнсіанці (А. Філліпс та інші) причину безробіття пояснювали недостатністю сукупного попиту і сукупних витрат на закупівлю товарів і послуг, що скорочує і попит на працю на макрорівні. Філліпс досліджував залежність між рівнем безробіття і темпами інфляції, доводячи можливість регулювання рівня безробіття за рахунок інфляції.

Монетаристська теорія (М. Фрідмен) та теорія пропозиції висунули концепцію «адаптивних очікувань» де доводили тезу про можливість суб’єктів економіки усвідомлювати динаміку цін та інформацію про ринок праці і пристосовуватися до цього шляхом вимог підвищення зарплат або згортанням виробництва і попиту на працю.

Інституціональна теорія (Т. Веблен, Дж. Гелбрейт та інші) пов`язує причини безробіття з функціонуванням самих інститутів ринку та неповною інформованістю суб’єктів ринку, щодо вакансій на ринку праці. Тому вирішення проблем зайнятості і безробіття залежить від здійснення ефективних інституційних реформ та соціального контролю державою ринку праці.

Контрактна теорія (М. Бейлі і Д. Гордон) синтезує ідеї різних шкіл щодо причин безробіття, як неокласичні, так і неокейнсіанські, рекомендуючи укладати соціальні контрактні угоди, призначені мінімізувати ризик втрат і стабілізувати зайнятість на ринку праці.

Повна зайнятість означає повне використання всіх придатних трудових ресурсів, вона є метою ринкової економіки, але може бути досягнута тільки на етапі економічного піднесення, хоча ніколи не складає 100 % від робочої сили.

Навіть на піднесені існує певний відсоток безробітних, який називається природним рівнем безробіття. Це такий рівень безробіття, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці. Він складається з суми фрикційного і структурного безробіття та становить приблизно 5 – 6%. Коли існує природний рівень безробіття в умовах повної зайнятості, то циклічне безробіття дорівнює нулю.

Ціна безробіття означає втрати суспільства від безробіття. Вона представляє собою зменшення обсягу ВНП за період зростання циклічного безробіття.

В умовах повної зайнятості виробляється потенційний ВНП, тобто максимальний ВНП, який економіка виробляє в умовах повної зайнятості, за рахунок повного використання всіх ресурсів (при цьому фактичне безробіття дорівнює природному).

Втрати ВНП внаслідок циклічного безробіття підраховують на основі закону Оукена, який демонструє зв’язок між фактичним рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП. Закон Оукена показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень безробіття на 1%, то відставання обсягу ВНП складає приблизно 2,5%.

Безробіття В Україні:

	2000	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Кількість постійного населення (на кінець року), млн.	48,7	47,8	47,4	47,1	46,7	46,5	46,2
Кількість зайнятих, тис.	20175,0	20091,2	20163,3	20295,7	20680,0	20730,4	20904,7	20972,3
Кількість безробітних (за методологією МОП), тис.	2655,8	2140,7	2008,0	1906,7	1600,8	1515,0	1417,6	1425,1
Рівень безробіття (за методологією МОП), відсотків	11,6	9,6	9,1	8,6	7,2	6,8	6,4	6,4
Кількість зареєстрова-них безробітних (на кінець року), тис.	1155,2	1034,2	988,9	981,8	881,5	759,5	642,3
Рівень зареєстрованого безробіття, відсотків	4,2	3,7	3,6	3,5	3,2	2,8	2,4	2,1

	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Кількість постійного населення (на кінець року), млн.	46,5	46,2	46,0	45,8	45,6
Кількість зайнятих, тис.	20730,4	20904,7	20972,3	20191,5	20266,0
Кількість безробітних (за методологією МОП), тис.	1515,0	1417,6	1425,1	1958,8	1785,6
Рівень безробіття (за методологією МОП), відсотків	6,8	6,4	6,4	8,8	8,1
Кількість зареєстрова-них безробітних (на кінець року), тис.	759,5	642,3	844,9	531,6	544,9
Рівень зареєстрованого безробіття, відсотків	2,7	2,3	3,0	1,9	2,0

3. Інфляція – загальне підвищення рівня цін в країні, що означає знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності, перенаповнення сфери грошового обігу надлишковою кількістю паперових грошей, незабезпечених відповідним зростанням обсягу національного виробництва товарів і послуг.

Безінфляційний розвиток економіки відбувається тоді, коли в обігу існує точно визначена кількість паперових грошей, яка відповідає обсягу виробленого національного продукту.

Вимірювання інфляції відбувається в два етапи:

1. вимірюється індекс споживчих цін (Ласпейраса);

2. визначається темп інфляції.

1.

де ЦСК1 – ціна споживчого кошика поточного року, ЦСК0 – ціна споживчого кошика базового року

2.

де t – поточний рік.