Підстави, умови та розмір надання допомоги по тимчасовій непрацездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працез­датності передбачає виплату п'яти страхових допомог. З них найбільш розповсюдженою є допомога по тимчасовій непраце­здатності. Вона надається працівникам та іншим застрахованим особам, які втратили заробітну плату (дохід) у разі настання передбачених законодавством України обставин. До цих обста­вин (страхових ризиків) належать: захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві, необ­хідність догляду за хворою дитиною чи хворим членом сім'ї, карантин та деякі інші випадки, зазначені у ст. 35 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовле­ними народженням та похованням" та у ст. 23 Закону України від 6 квітня 2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб".

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, як це й прийнято для страхових допомог, залежать від страхового стажу. Зокрема, передбачено, що вона становить 60% середньої заробіт­ної плати (доходу) для застрахованих осіб, які мають страховий стаж до 5.років, 80% середньої заробітної плати (доходу) при страховому стажі від 5 до 8 років, а за наявності страхового стажу понад вісім років розмір допомоги дорівнює 100% серед­ньої заробітної плати (доходу).

Вітчизняне законодавство передбачає винятки з правила про залежність цієї допомоги від страхового стажу особи. Так, до­помога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхово­го стажу застрахованим особам, що віднесені до І—IV категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також одному з батьків чи особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобиль­ської катастрофи. Аналогічно обчислюються допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

Правила визначення розміру допомоги по тимчасовій не­працездатності однакові для всіх застрахованих осіб і не залежать від підстав набуття права на неї. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі виданого в установле­ному порядку листка непрацездатності, який є єдиним документом, що засвідчує факт тимчасової втрати людиною працездатності. За його наявності працівник має право зверну­тися до комісії із соціального страхування, а інші застраховані особи — до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за призначенням допомоги.

Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непраце­здатності має бути ухвалене впродовж десяти днів з дня надход­ження необхідних для цього документів. Разом з тим органи, що її призначають, можуть відмовити у виплаті допомоги. Зазвичай таке трапляється:

1. коли особа захворіла або травмувалась при вчиненні злочину;

2. у разі умисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3. за час перебування особи під арештом чи за час прове­дення судово-медичної експертизи;

4. за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5. у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворю­ванням або травмою, що сталася внаслідок алкогольного, нарко­тичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6. за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій від­пустці у зв'язку з навчанням.