Підстави та умови надання допомоги по безробіттю застрахованим особам

З Фонду загальнообов'язкового державного соціального стра­хування України на випадок безробіття надаються допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіття. Головною тут вважа­ється допомога по безробіттю. Загальні підстави та умови надан­ня цієї допомоги визначені Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". На його виконання Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 20 листопада 2000 р. № 307 затвердило також спеціальний Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними під­приємницької діяльності.

Законодавство гарантує право на допомогу по безробіттю для широкого кола осіб, що зазнали ризику безробіття. Зокрема, застраховані особи у разі втрати роботи з незалежних від них обставин¹ та визнання їх в установленому порядку безробітними мають право на допомогу за умови, що протягом 12 місяців, які передували початку безробіття, вони працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 ка­лендарних тижнів та сплачували страхові внески.

Таким особам допомога по безробіттю призначається у від­сотках до їх середньої заробітної плати (доходу) і залежить від тривалості страхового стажу. Зокрема, за наявності страхового стажу до 2 років розмір допомоги встановлено на рівні 50% заробітку. При стажі від 2 до 6 років розмір допомоги стано­вить 55%. При стажі від 6 до 10 років допомога призначається у розмірі 60%. А максимальний розмір допомоги — 70% серед­нього заробітку нараховується особам, що мають страховий стаж понад 10 років.

Щоправда у таких розмірах допомоги по безробіттю випла­чуються лише перші 90 календарних днів, починаючи з дня їх призначення. Законодавець встановив, що вже наступні 90 календарних днів допомога по безробіттю надається у розмірі

80% від раніше призначеного, а в подальшому протягом 180 календарних днів розмір її становить 70%.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю неза­лежно від категорії застрахованої особи не може перевищу­вати 360 календарних днів протягом двох років з дня призна­чення допомоги по безробіттю. А для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю максимально становить 720 кален­дарних днів.

Варто зазначити, що наведені правила обчислення розміру допомоги по безробіттю поширюються також на осіб, які на добровільних засадах брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття та протягом 12 місяців, що передували йому, працювали або займались підприємницькою діяльністю. Вони ж стосуються й осіб, які протягом місяця зареєструвалися у державній службі зайнятості як безробітні після закінчення перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин.

Законодавство України передбачає випадки, коли допомога по безробіттю надається без врахування страхового стажу та у дещо інших розмірах. Це, зокрема, стосується:

1. осіб, звільнених з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України. їм виплата допомоги по безробіттю розпочинається з 91-го календарного дня;

2. осіб, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

3) осіб, які бажають відновити трудову діяльність після трива­ лої (більше 6 місяців) перерви та в інших випадках, визначених законодавством України.

Таким чином, законодавство про соціальне страхування передбачає різні варіанти надання допомоги по безробіттю, у тому числі і щодо визначення її розміру. Однак варто пам'ятати, що допомога по безробіттю незалежно від того, якій категорії застрахованих осіб надається, передбачає верхню та нижню межу. Це означає, що вона не повинна перевищувати середню заробітну плату, що склалася в певних галузях національної економіки за минулий місяць, і водночас не може бути нижчою за законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати.