182 Національна економіка

Систему охорони здоров'я в містах та сільській місцевості треба роз­глядати як єдину систему регіону.

Для оцінки якості роботи закладів охорони здоров'я використовують такі показники:

• тривалість перебування хворого в лікарні;

• оборот ліжка;

• рівень госпіталізації.

Потребу конкретного регіону в лікарняних ліжках можна розрахувати за формулою:

Л = Н*Г*П/(Д*ЮО), (3.6.3.)

де Н - чисельність населення;

Г - процент госпіталізації;

П - середня кількість днів перебування хворого в лікарні;

Д - тривалість використання ліжка протягом року.

Забезпеченість лікарняними ліжками в розрахунку на 10000 чол. від­повідно дорівнює:

3 = Л*ЮООО/Н (3.6.4.)

Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень одним жителем за рік, загальної чисельності населення і даних про пропускну спроможність іс­нуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів.

Основними показниками функціонування санаторно-курортних, оздо­ровчих закладів і закладів відпочинку є кількість ліжок у санаторіях і місць у будинках відпочинку, пансіонатах і на туристичних базах.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягає суть поняття „господарський комплекс національної економіки"?

2. Перерахуйте основні підсистеми господарського комплексу України.

3. Що таке соціальна інфраструктура і які складові вона включає?

4. З яких основних підсистем складається промисловий комплекс Укра­ їни?

5. Перерахуйте основні фактори, що впливають на структуру та діяль­ ність суб'єктів агропромислового комплексу України?

6. Що становить собою побутове обслуговування населення?

7. Які підсистемі можна виділити у сфері транспорту в Україні?

8. Визначте особливості розвитку галузі зв'язку в Україні.

9. Що представляє собою соціально-споживацький комплекс?

10. Охарактеризуйте сферу торгівлі та громадського харчування в Укра­ їні.

III. Господарським комплекс національної економіки 1 його структура 1 83

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Технологічний підхід до виділення міжгалузевих комплексів пе­ редбачає:

а досконале вивчення технології виробництва товарів та послуг; Ь групування галузей, які пов'язані між собою послідовністю перероб­ки і використання загального матеріалу та однаковим призначенням

продукції;

с розгляд міжгалузевого комплексу як групи галузей національного гос­подарства, які поєднані спільною метою розвитку;

6. технологічне вдосконалення виробництва;

е вивчення технологічних можливостей створення міжгалузевих комп­лексів.

2. У споживанні паливно-енергетичних ресурсів в Україні доміную­ ча роль належить:

а вугіллю;

Ь газу;

с нафті;

сі торфу;

е іншим паливно-енергетичним ресурсам.

3. Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють такі чинники:

а сировинний фактор, споживчий фактор, фактор трудових ресурсів та

наукоємності;

Ь енергетичний і споживчий фактор; с експортно-імпортний потенціал країни; А екологічний фактор і фактор трудових ресурсів; е близькість до родовищ залізної руди і водних ресурсів.

4. Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться в та­ ких економічних районах:

а Придніпров'ї, Столичному і Північно-Східному;

Ь Донецькому, Причорноморському, Центральному;

с Прикарпатті, Придніпров'ї і Донецькому економічному районі;

сі рівномірно розміщена по всіх економічних районах України;

е Донецькому і Придніпровському економічному районі.

5. До лісопромислового комплексу входять:

а лісова промисловість;

лісозаготівельна промисловість;

-•— ™л»»я»г шь'лгяпТ'ж. •

184

Національна економіка

6. Всі галузі, що входять до складу АПК об'єднують в такі сфери, або групи:

а рослинництво та тваринництво;

Ь рослинництво, тваринництво та переробні галузі АПК; с фондоутворюючі галузі, сільське господарство та переробні галузі; сі переробні галузі та виробнича інфраструктура; е фондоутворюючі галузі, сільське господарство, переробні галузі, ви­робнича інфраструктура.

7. В структурі посівів в Україні провідне місце займають: а зернові культури;

Ь технічні культури; с овочеві культури; сі бахчові культури;

е Україна характеризується рівномірним розподілом посівних площ між різними культурами.