Розділ 2. Механізми впливу змк на формування і функціонування громадської думки

2.1 Масова комунікація

Масова комунікація являє собою систему, що складається з джерела повідомлень і їх отримувача, пов'язаних між собою фізичним каналом руху повідомлень. Такими каналами є:

• друк (газети, журнали, брошури, книги масових видань, листівки, плакати);

• радіо і телебачення - мережа широкомовних станцій і аудиторій, які мають радіо-і телеприйомні пристрої;

• кіно, забезпечене постійним припливом фільмів і мережею проекційних установок;

• звукозапис (система виробництва і розповсюдження грамплатівок, магнітофонних роликів або касет); відеозапис.

Згідно з визначенням вітчизняного вченого Б. Фірсова, «масова комунікація - процес поширення інформації за допомогою технічних засобів (преса, радіо, кінематограф, телебачення) на чисельно великі розосереджені аудиторії».

Б. Фірсов виділяє в процесі комунікації три фази:

1) докомунікативна

2) комунікативну і

3) післякомунікативна.

Перша фаза характеризується потребами й очікуваннями аудиторії. Друга - безпосередньою реалізацією цих запитів. Третя - використанням отриманої інформації.

Основна функція масової комунікації полягає в забезпеченні взаємозв'язку між елементами спільності (індивідами, соціальними групами, класами) і між самими спільнотами з метою підтримки динамічної єдності і цілісності даного соціального утворення. [2, ст 45]

Масова комунікація, поширюючи інформацію про факти, події, соціальних і культурних цінностях як міжнародного, так і регіонального характеру, реалізує свою основну функцію, вирішуючи такі соціальні завдання:

• Створює і підтримує загальну «картину світу».

• Створює і підтримує «картину окремої спільності».

• Передає від покоління до покоління цінності культури.

• Надає масової аудиторії розважальну, тонізуючу інформацію.

Масова комунікація - це систематичне розповсюдження повідомлень серед чисельно великих, розосереджених аудиторій з метою впливу на оцінки, думки і поведінку людей.

2.2 Засоби і передумови масової комунікації

Основними засобами масової комунікації є преса, радіо, кіно і телебачення, які визначаються також як засобу масової інформації.

Матеріальною передумовою виникнення масової комунікації в 1-ій половині 20 століття стало створення технічних пристроїв, що дозволили здійснити швидку передачу і масове тиражування великих обсягів словесної, образної та музичної інформації.

Взагалі комплекси цих пристроїв, що обслуговуються працівниками високої професійної спеціалізації, прийнято називати «засобами масової інформації та пропаганди» або «засобами масової комунікації».

Ефективність масової комунікації визначається не тільки цілями і завданнями впливу на читачів, слухачів, глядачів переданих повідомлень, а й відповідністю їх змісту і форми постійним і поточним інформаційним потребам людей.

Згідно Лазарсфельду і Р. Мертону масова комунікація являє собою потік комунікативних дій з метою (крім чисто інформаційних, просвітницьких цілей):

1) присвоєння статусу суспільним проблемам, особистостям, організаціям і громадським рухам,

2) зміцнення соціальних норм,

3) ненавмисне перетворювання енергії людей від активної участі до пасивного знання.

Чарльз Кулі під комунікацією розумів механізм, за допомогою якого здійснюються і розвиваються всі різноманітні людські взаємини, символи, укладені в розумі, а також засоби для передачі їх у просторі і збереження в часі. [4, ст 131]