2.4. Державне регулювання діяльності підприємств (організацій) на сучасному етапі
Система ринкової саморегуляції діяльності господарюючих суб’єктів, вільне формування виробництва на нерегульованих ринках сприяє ефективному розподілу ресурсів, оптимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу, забезпечує найбільш повне задоволення різноманітних потреб населення в товарах та послугах, підвищення їх якості. Проте перераховані процеси взаємодії підлягають певному державному регулюванню (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Взаємодія держави та підприємства в умовах ринкових відносин
Державне регулювання підприємництва – це об’єктивна потреба, яку слід знати і враховувати. Роль держави в економічному житті суспільства сьогодні значно посилюється. Це виявляється у розробці системи нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання ринку, підприємницької діяльності, митних правил, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення.
Державне регулювання підприємництва – це вплив держави на діяльність підприємницьких структур з метою забезпечення нормальних умов їх функціонування.
Отже, без втручання держави, без державного регулювання підприємництво ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції та ін.
Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва потрібні відповідні механізми.
Механізми державного регулювання підприємництва – це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності. До цієї системи входять правовий і фінансовий механізми, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, покликані займатися діяльністю суб’єктів підприємництва.
Державне регулювання здійснюється за допомогою системи норм та заходів, які регламентують поведінку суб’єктів підприємницької діяльності, використовуючи як адміністративні методи впливу (закони, укази, накази, постанови, інструкції, положення тощо), так і систему економічних методів і регуляторів (податки, ціни, банківські проценти, пільги, санкції та ін.).
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами;
податкові пільги, ціни і правила ціноутворення, цільові дотації;
валютний курс, розміри економічних санкцій;
державне мито і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи;
науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми;
договори на виконання робіт і постачань для державних потреб.
Вплив держави на економіку підприємства здійснюється:
у формі прямого державного регулювання діяльності підприємств;
через непрямі (економічні) форми впливу (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Вплив держави на економіку підприємств
Форми прямого державного регулювання реалізуються через визначені законом вимоги до діяльності підприємств, обов’язкові для виконання всіма підприємствами.
Форми непрямого регулювання діяльності підприємств об’єднують законодавчі рішення, які економічно стимулюють підприємство здійснювати свою діяльність у відповідності з інтересами держави.
Регламентуючи окремі аспекти діяльності підприємств, держава водночас зацікавлена в активному розвитку як ринкової економіки в цілому, так і кожного конкретного підприємства України.