Тема 6. Елементи управління підприємством та їх взаємозв’язок

6.1. Процес організації управління та його складові.

6.2. Принципи організації управління.

6.3. Суть діяльності організації.

6.4. Взаємозв’язок елементів управління.

6.5. Основи реструктуризації управління

а) реорганізація;

б) реінжиніринг.

Визначення термінів:

Принципи управління – це основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації.

Спеціалізація робіт – це ступінь, що містить розподіл частини загального завдання організації на менші частини.

Структуризація – це групування робіт за певною логікою.

Управлінська норма – визначає скільки людей буде звітувати перед кожним менеджером.

Повноваження – це влада делегована організацією.

Делегування – це процес, за допомогою якого керівник доручає частину своєї роботи іншим.

Децентралізація – це процес систематичного передавання повноважень по всій організації до менеджерів середнього та нижчого рівнів.

Централізація – це процес, який передбачає систематичне утримування влади в руках менеджерів вищого рівня.

Координація – це процес стикування дій різних посад та підрозділів організації.

Структура управління – це упорядкована сукупність взаємопов”заних елементів системи, що визначає поділ праці та службових зв”язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень.

Ланка управління – це організаційно відособлені структурні підрозділи, кожен з яких виконує певну сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці.

Ступінь (рівень) управління – це сукупність управлінських ланок, які перебувають на відповідному ієрархічному рівні управляння і відображають послідовність їх підрозділів знизу догори.

Реорганізація – це радикальні зміни окремих служб і організацій, певних видів діяльності під впливом бурхливого, стрибкоподібного розвитку навколишньої ринкової обстановки, умов конкуренції.

Реінжиніринг – це радикальне перепроектування бізнес-процесів підприємств і організацій для одержання істотних ефектів у зниженні вартості, підвищенні якості та зростання обсягів продажів продукції і послуг.

6.1. Процес організації управління та його складові

Процес управління виробництвом складається з окремих управлінських циклів, кожний з яких можна розділити на ряд самостійних операцій. Цими операціями, як відомо, є: збір і передача інформації про об’єкт управління, її обробка й аналіз, вироблення на основі цього аналізу управлінського рішення, передача рішення на об’єкт управління і його реалізація цим об’єктом, порівняння отриманих у результаті реалізації рішення показників з їх планованими величинами.

Основою всіх управлінських процедур є інформація та процес обміну цією інформацією.

Основний закон управління – на кожне підприємство, як відкриту систему внутрішнє та зовнішнє середовище справляють різноманітний вплив, як закономірно повторювальний, так і випадковий. Щоб утримати свою цілісність та здатність до функціонування, система управління підприємства повинна відповідати на кожний такий вплив відповідною протидією, і саме у відповідний час.

До процесу управління на підприємстві пред’являється ряд вимог. Процес управління повинен мати такі особливості як: неперервність, нерівномірність, циклічність, послідовність, відносна змінність та сталість.

Головна вимога до організації управління на підприємстві полягає в тому, що Система управління підприємством повинна мати таке ж саме або більше різноманіття та швидкодію програм дій, що відповідає можливому різноманіттю впливу середовища на систему, що управляється.

Зміст процесу управління характеризується наступною спрямованістю управлінського впливу (рис. 6.1).

Спрямованість управлінського впливу

Визначення системи цілей діяльності

Розподіл ресурсів, формування необхідного для вирішення поставлених завдань виробничого потенціалу

Визначення критеріїв та норм ефективності, обмежень, в межах яких відбувається управлінський процес

Рис. 6.1. Напрямки управлінської діяльності в організації

Основними елементами управління підприємством виступають: стратегії, структура, системи, стиль, сумісність цінності, склад персоналу, сума навичок. Характеристика елементів управління наведена в таблиці 6.1 [165, с. 53 – 54].

Таблиця 6.1

Характеристика елементів управління

Елементи управління	Характеристика елементу
Структура	Опис характеристики організаційної схеми (рівні, ланки, організаційні зв’язки).
Системи	Опис формальних та неформальних процесів та встановлення процедур на підприємстві.
Стратегії	Спрямованість підприємства на досягнення поставлених цілей.
Склад персоналу	Характеристики основних категорій персоналу підприємства.
Сума навичок	Характеристика дій керівників підприємства спрямованих на досягнення цілей та системи управління в цілому.
Стиль	Характеристика дій керівників підприємства спрямованих на досягнення цілей та системи управління в цілому.
Спільні цінності	Найважливіші цінності та основоположні концепції, що визначають поведінку учасників діяльності підприємства.

Елементи управління підприємством поділяються на жорсткі та м’які (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Елементи управління підприємством

Характеристика складових процесу управління за результативного та дієвого підходу наведена в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

Співставлення результативного та дієвого підходу до управління підприємством

Характеристика складових процесу управління
За результативного підходу	За дієвого підходу
виконання роботи таким чином, щоб забезпечити її ефективність	виконання робіт необхідним чином, навіть у випадках коли вона не дає суттєвих результатів
уникання виникнення проблем, щоб зменшити ефекти раптовості	вирішення проблем у міру їх виникнення засобами управління
оптимальне використання ресурсів, пошуки ефективних замінювачів	економія ресурсів
підвищення прибутковості	зниження собівартості
досягнення кращих результатів	виконання посадових обов’язків у відповідності до інструкцій
оцінювання кінцевих результатів	контролювання витрат

Дослідження процесів управління виробництвом складається з цілком визначених послідовних етапів:

а) постановка задачі і визначення цілей дослідження;

б) обстеження існуючих форм і методів управління виробництвом, їх оцінка і порівняльний аналіз;

в) визначення “вузьких місць” в управлінському процесі;

г) визначення факторів, що відіграють головну позитивну і негативну роль в управлінні досліджуваним об’єктом;

д) пошук критеріїв, що оцінюють ефективність управління;

е) розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління, і їх експериментальна перевірка.

Існують різні за формою й ефективністю методи дослідження управлінських процесів і організації праці керівників. Найбільш відомі з них наступні: хронометраж, моментні спостереження, мікроелементне нормування, фотографії і самофотографії робочого дня тощо. Усі вони мають ті чи інші недоліки, що спотворюють сутність процесів керування,