Основна література:

1. Борев Ю. Эстетика. – М.: Русь-Олимп:АСТ: Астрель, 2005. – С.754-798.

2. Бунель Н.Ф. Художественное восприятие. – М., 1989.

3. Выготский Л.С. Психология искусства. – Минск: “Современное слово”, 1998.

4. Лановенко О.П. Художественное восприятие: опит построения общетеоретической модели. – К., 1987.

5. Лешин И.С. Как воспринимается произведение искусства. – М., 1983.

6. Машонин С.В. Эстетическое восприятие: вопросы методологии и критики. – М., 1985.

Додаткова література:

1. Лутаєнко В.С. Естетика мистецтва як фактор формування творчого мислення // Етика, естетика і теорія культури. – К., 1992. – Вип.. 36.

2. Поменська В.І. Проблеми митця в естетичній спадщині 20-х років. // Етика, естетика і теорія культури. – К., 1992. – Вип.. 35.

Тема 7. Педагогічна естетика Семінарське заняття 7. Питання для обговорення:

1. Естетичне і художнє виховання – предмет педагогічної естетики.

2. Формування естетичної культури особистості як мета естетичного виховання. Закономірності процесу естетичного виховання.

3. Засоби естетичного виховання. Виховання засобами мистецтва.

Основні поняття: естетичний розвиток, естетична культура, естетичне виховання, художнє виховання, виховання засобами мистецтва.

Методичні поради

У першому й другому питаннях потрібно визначити педагогічну естетику як філософську теорію естетичного виховання. Естетика органічно включає в себе проблеми цілеспрямованого естетичного розвитку особистості, тому що вважає останній таким, що не дається від народження, а формується в людини в ході її соціалізацїї та інкультурацїї. Естетичне виховання в найбільш широкому філософському смислі передбачає якісні зміни рівня естетичної культури об’єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, соціальна група, так і суспільство в цілому. Як таке воно є найбільш оптимальною формою освоєння навичок створення й сприйняття краси, передачи естетичного досвіду індивіду за допомогою цілеспрямованої діяльності суспільства. Слід критично поставитись до ототожнення естетичного виховання з художнім. Художне виховання є частиною естетичного та має свої специфічні риси. Естетичне виховання є цілеспрямованим формуванням смаку і установки на певний рівень практичної діяльності, тобто одним з напрямів "виховання почуттів", тоді як художнє виховання не зводить­ся до формування художнього смаку (хоча і цей процес своєрідний), але включає й відповідну освіту, й спеціалізоване навчання.

У третьому й четвертому питанні потрібно розкрити певні закономірності естетичного виховання: системність, цілеспрямованість, активно-творчий характер і т.і. Варто, зокрема, підкреслити, що оскільки естетичне відношення универ­сальне, не існує якої-небудь спеціальної "естетичної технології", якій можна було б навчити, а оскільки воно є формою позапонятійного переживання реальності, немає ніяких "естетичних знань", які можна було б пере­давать учням на відповідних уроках. Естетичне відношенння зі світом — саме зі світом, незалежно від конкретної форми його буття — природної, соціальної, людської, культурно-наочної, — поширює свою дію на всі чуттєво сприймані наочні реалії. Тому естетичне виховання має бути стороною, гранню, аспек­том всіх форм спілкування з дітьми, учнями, молодими людьми – спілкування з ними їх батьків і більш з естетично розвинених друзів, вчителів і наставників, письменників і художників. Суть естетичного виховання полягає в тому, щоб показати, як спільні закони краси, величі, трагізму, комізму конкретно виявляються в даній області буття, в даній сфері челове­ческой діяльності, в даному виді мистецтва, — бо кожна естетична цінність залишається сама собою у всіх її модифи­кациях, але в реальному своєму існуванні вона індивідуально своєрідна, унікальна. Це означає, що засобами естетичного виховання є й праця, й природа, й мистецтво, й побут, й спілкування тощо.