Особливості відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Дана норма знаходить свій подальший розвиток у ст.ст.1173-1175 ЦК України.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст.1173 ЦК України), посадовими або службовими особами цих органів (ст.1174 ЦК України), а також шкода, яка завдана в результаті прийняття зазначеними органами нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (ст.1175 ЦК України) відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових чи службових осіб.

Особливість даного делікту, насамперед, полягає у його суб'єктному складі з боку заподіювачів шкоди. До них, зокрема відносяться:

1) органи державної влади, тобто колегіальні та одноособові органи, наділені юридично визначеними державно-владними повноваженнями та необхідними засобами для здійснення функцій і завдань держави (органи законодавчої, судової та виконавчої влади);

2) органи влади АРК, тобто виборні та інші органи територіальних громад, які наділені повноваженнями вирішувати питання АРК місцевого значення;

3) органи місцевого самоврядування, тобто виборні та інші органи територіальних громад, які наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення;

4) посадові або службові особи відповідних органів, тобто керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативно-правовими актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Однак і в цьому випадку, особи, що заподіюють шкоду та особи, що будуть нести відповідальність за неї не співпадають, оскільки вказані органи та їх посадові і службові особи здійснюють покладені на них функції від імені і в інтересах відповідних публічних утворень, тобто держави України, АРК чи відповідної територіальної громади. Саме через це вказані публічні утворення і будуть нести відповідальність за шкоду, що завдана неправомірними діями зазначених органів та їх посадових і службових осіб. Держава Україна, АРК та територіальна громада будуть нести відповідальність за шкоду, що завдана їх органами та посадовими чи службовими особами за рахунок власного майна, в тому числі грошових коштів, які належать їм на праві власності. Конкретними ж відповідачами будуть відповідні фінансові органи даних публічних утворень.

Окрім специфіки суб'єкта, слід також зауважити, що певними особливостями за даним деліктом наділено також і протиправне діяння. Специфіка його полягає в тому, що протиправним буде вважатись не тільки діяння, яке суперечить вимогам закону, а й те, що йому не відповідає, тому, що публічні органи та їх посадові особи можуть діяти за принципом “дозволено тільки те, що дозволено”.

Ще однією особливістю даного делікту є те, що законодавець до окремого виду протиправного діяння відносить також і прийняття органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (ст.1175 ЦК України).

Причинно-наслідковий зв'язок, у цьому випадку носить, як правило, складний характер, оскільки доволі часто завдана шкода є наслідком протиправно діяння не лише одного органу чи посадової (службової) особи.

Найбільш специфічним в даному випадку є можливість відшкодування завданої шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб. Це вид певної гарантії, яка витікає з того, що дані суб'єкти, які є представниками відповідної публічної влади, повинні діяти від імені та в інтересах осіб. Окрім цього, законодавець презюмує також і знання цими органами та їх посадовими (службовими) особами чинного законодавства і покладає на них обов'язок безумовного дотримання його приписів.

Після відшкодування завданої шкоди держава, АРК та територіальні громади мають право регресу до посадової чи службової особи винної у цьому завданні шкоди.