2. Склад та особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення

Загальні риси правового режиму земель лісогосподарського призначення

1. Насамперед, основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає із назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства. Зміст ведення лісового господарства визначений ст. 63 ЛК України:

"Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. "

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЛК України,

"/. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. "

2. На наш погляд, однією із основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням. У деяких випадках дозвіл на лісокористування фактично є дозволом і на землекористування, і навпаки (детальніше див. питання 3 теми).

PS. Відносини із здійснення лісокористування регламентують, окрім положень ЛК України, такі акти:

• Закон України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10.02.2000:

• постанова КМ України "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" від 27.07.1995 Х« 555:

• постанова КМ України "Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України" від 27.07.1995 № 559:

• постанова КМ України "Про затвердження Правил рубок, пов'язаних зведенням лісового господарства, та інших рубок" від 16.05.1996 № 535:

• постанова КМ України "Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України" від 09.02.1996 № 185:

• постанова КМ України "Про затвердження Правил відтворення лісів" від 01.03.07 №303.

3. Іншою характерною рисою правового режиму земель лісогосподарського призначення є багатофункціональне призначення лісів, тобто можливість одночасного використання лісу різними особами для різних потреб, наприклад, тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу (ч. 6 ст. 18 ЛК України).

/УВ. У той час. коли багатофункціональне призначення лісів в Україні лише випливає із законодавства та потреб практики, у РФ воно прямо визнане і законодавчо (ст. ст. 6, 22 та ін. Лісового кодексу РФ), і доктринально⁸⁷⁴. Зокрема, визнається можливість вирощування сільськогосподарської продукції на лісових землях (ст. 64 ЛК РФ). будівництва на них без переведення їх до нелісових (ст. 65 ЛК РФ). Такий підхід видається доцільним.

4. Істотними особливостями характеризується управління у відносинах щодо використання, охорони та відтворення земель лісогосподарського призначення. Деякі функції управління існують паралельно або поглинаються аналогічними функціями, що стосуються лісів.

Так, планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає "складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням" (п. 13 ст. 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться державний лісовий кадастр. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 49 ЛК України) та включає: "І) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

2. поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

3. грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);

4. інші показники. " (Ст. 51 ЛК України.)

Функція контролю за використанням земель лісогосподарського призначення тісно поєднана із аналогічною функцією щодо лісів. Наряду із іншими контролюючими органами, створена державна лісова охорона,

"що діс у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з

питань лісового госіюоарства та підприємств, установ і організацій, які належать оо сфери його управління;" (ч. 1 ст. 89 ЛК України.)

Ч. 2 ст. 89 ЛК України встановлює, що державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Відповідно до ч. З ст. 89 ЛК України, порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується КМ України. На даний час Кабінет Міністрів відповідного положення не затвердив, у зв'язку із чим видається можливим використовувати Положення про державну лісову охорону СРСР, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 22.03.1950 № 1181⁸⁷⁵.

Спеціально уповноваженим органом у сфері лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України, діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 № 969/2000. Положення про обласні управління затверджене Наказом Держкомлісгоспу від 06.12.2004 № 230.

Важлива роль належить також держлісгоспам. що виконують низку функції управління на землях лісового фонду (планування, контроль та ін.)

Склад земель лісогосподарського призначення

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЛК України, землі лісогосподарського призначення складаються з лісових та нелісових земель.

На лісових землях розташовані лісові ділянки, поняття яких наведене у ст. 1 ЛК України:

"Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю /внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті не зімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими …:

Для режиму лісових земель важливим є режим лісів, що на них знаходяться. Ч. 1 ст. 39 ЛК України передбачає поділ лісів на категорії:

"Ліси України за екологічніш і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1. захисні ліси (виконують перевалено водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2. рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, поділ лісів на категорії проводиться в порядку, що встановлюється КМ України. На даний час діє постанова КМ України від 27.07.1995 № 557 "Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду", яка повинна бути приведена у відповідність до чинної редакції ЛК України.

Склад нелісових земель визначений безпосередньо ч. 1 ст. 5 ЛК України: це землі,

"зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. "

Особливості правового режиму лісових земель.

Законодавство встановлює особливий порядок переведення лісових земель у нелісові. Ч. З ст. 57 ЛК України встановлює для випадків зміни цільового призначення земельних лісових ділянок необхідність додаткового погодження - з "органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади зпитань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища". Ця вимога також відтворена у ч. 4 ст. 20 ЗК України.

Більш того, відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, вилучення для нелісогосподарських потреб земельних ділянок лісів площею понад 1 га здійснює, за винятками, встановленими ч. ч. 5-8 ст. 149 кодексу, КМ України.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЛК України,

"Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для .житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. "

При зміні цільового призначення лісових земельних ділянок виникає обов'язок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва (детальніше див. тему "Правова охорона земель").

Разом із тим, встановлений спрощений порядок переведення земельних лісових ділянок до нелісових у цілях, пов'язаних із веденням лісового господарства (при цьому, очевидно, закон виходить із того, що складання нового землевпорядного проекту не вимагається). Згідно із ст. 59 ЛК України,

"Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крилі, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. "

При переведенні в нелісові землі вирішується питання про вирубування та використання деревини. Може бути встановлений обов'язок зберігати лісові насадження та доглядати за ними навіть у разі переведення лісових земель у нелісові (ч. 2 ст. 58 ЛК України).

Особливості правового режиму земельних ділянок лісогосподарського призначення, що зазнали радіоактивного забруднення

Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ч. 2 ст. 2) передбачено існування чотирьох зон з особливим правовим режимом (відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю).

Зокрема, в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення ведення лісового господарства без спеціального дозволу МНС України забороняється (абз. 7 ч. 2 ст. 12 Закону).

Правовий режим земельних ділянок полезахисних лісосмуг

NВ. Існує багато видів лісосмуг: що знижують швидкість вітру, затримують сніг, підвищують вологість та родючість грунту, перешкоджають його змиванню та розмиванню, покращують мікроклімат, захищають сільськогосподарські угіддя від пилових бур та посухи, лісосмуги вздовж зрошувальних каналів та на інших ділянках зрошуваних земель, що скорочують втрати води від випаровування, захищають канали від засипання, прибалочні та приовражні лісомуги. тощо⁸⁷⁸.

Починаючи з 50-х рр. минулого сторіччя була відсутня послідовність у визначенні правового режиму лісосмуг: вони визнавалися то лісами, то нелісовими насадженнями. Із прийняттям нової редакції ЛК України знову відбулися зміни - відповідно до ч. 1 ст. 4 кодексу, лінійні насадження площею понад 0,1 га належать до лісового фонду.

На сьогодні спеціального правового регулювання потребують насамперед відносини із створення захисних лісосмуг. Свого часу проект захисних насаджень у колгоспах був складовою частиною проекту внутрігосподарського землеустрою, передбачалося фінансування створення полезахисних насаджень за державні кошти та за кошти колгоспів⁸⁸⁰. Як видається, подібний підхід повинен бути застосований і сьогодні.

Особливості правового режиму земель особливо захисних лісових ділянок

На даний час до осоолнво захисних земельних ділянок лісового фонду віднесені, наприклад, лісонасіннсві ділянки як різновид ділянок лісу, що мають спеціальне господарське значення (Додаток № 10 до Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій чахисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженого постановою КМ України від 27.07.1995 № 557). Відповідно до ч. 4 ст. 41 ЛК України.

"В особливо захисних лісових ділянках органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з органами виконавчої влади з пишань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Постійна лісонасіннєва ділянка може бути повністю або частково заборонено застосування окремих видів і способів рубок, "