12. Історичні передумови, територія та джерела формування козацтва як суспільного явища.

польсько-литовський хроніст М.Стрийковський твердив, що козаки походять від легендарного ватажка Козака, котрий успішно протидіяв татарам. Польські історики XVII ст. П.Пясецький, С.Твардовський та

В.Коховський виводили походження назви від слова "коза", зважаючи на спритність козаків.

Згодом поширення набула так звана хозарська теорія, у відповідності з якою, козаки нібито були нащадками давніх

хозарських племен. Відповідно, чорно-клобуцька теорія відстоювала тюркські корені цього соціального феномену, а

черкеська - пов'язувала їх з переселенням у Подніпров'я з Передкавказзя одного з відгалужень чорних клобуків -

черкесів (або черкасів). Татарська теорія обгрунтовувала виникнення козацтва процесами асиміляційного

взаємопроникнення мешканців татарських колоній, заснованих у часи Володимира Ольгердовича і Вітовта, та місцевого

мандрівного населення.

автохтонна теорія, яка відстоювала місцеве походження козацтва. Її основоположниками вважають польського хроніста М.Бєльського та

французького військового інженера на службі польського короля Г. Л. де Боплана. Класичне ж означення вона

отримала в працях В.Антоновича, М.Максимовича, М.Костомарова, І.Каманіна, Д.Яворницького та М.Грушевського.

І справді, археологічні та писемні джерела недвозначно вказують на факти постійного проживання у пониззях Дніпра,

Південного Бугу, Дністра та Дунаю, на прикордонні з тюркомовними степовими кочівниками, слов'янського населення

впродовж усього часу існування Давньоруської держави та в післямонгольську добу. Так, руські, візантійські та

угорські джерела неодноразово згадують про перебування тут так званих бродників, котрі успішно займалися

мисливством, рибальством, торгівлею, а також військовою справою.

Інколи бродницьке населення виступає у джерелах під назвою берладників. Походження цього означення пов'язують з

містом Берладь, яке на Русі асоціювалося зі скупченням вигнанців суспільства - людом темним. Письмові джерела про

бродників і берладників губляться в часи монгольської навали.

болохівці - жителі Болохівської землі, які в часи монгольського нашестя вийшли з-під влади місцевих

князів і добровільно визнали зверхність хана.

Так звана захисна теорія пояснює появу козацтва на порубіжжі зі Степом потребами організації оборони південних

рубежів від вторгнень войовничих кочівників. Згідно з нею, початок заснуванню укріплених замків на південних

кордонах та заселення навколишніх земель військово-службовою людністю було покладено князем Вітовтом, а згодом

продовжено київськими князями Олельком Володимировичем та Семеном Олельковичем. Внаслідок чого широка

передстепова смуга від р. Мурафи на Поділлі до басейну р. Сули на Лівобережжі була заселена військово-служилим

людом - боярами, які стали опорою Великого князівства Литовсько-Руського на південному прикордонні, а володіння

землею було платою за їхню службу.

Говорячи про початкову історію козацтва, не можна оминути увагою процесу взаємодії слов'янського та тюркського

населення, запозичення першим багатьох рис побутового життя, елементів зовнішнього вигляду, вбрання та озброєння

кочовиків.

Варто буде пригадати, що навіть сам термін "козак" має тюркське походження. Уперше його появу фіксує "Початкова

монгольська хроніка", під 1240 р. Наприкінці наступного століття термін згадується в латино-персидсько-кипчацькому

рукописі - "Кодекс Куманікус" та в додатку до грецького збірника житій святих - "Синаксарі". У широкому розумінні

слова козак - вільна людина, шукач пригод, бурлака, а то й розбійник. Водночас, назва використовувалася для

означення прикордонника, вправного вершника, найманого воїна. У цьому значенні термін часто згадується в описі

подій, що мали місце в Криму в другій половині ХV ст. Під 1492 р. міститься перша згадка про дії козаків-християн, а

саме киян і черкасців, котрі в гирлі Дніпра, під фортецею Тягинь, напали на турецьке судно.

Важливим рубежем у формуванні козацтва стало виникнення та утвердження в силі Кримського ханату. Саме постійне

зростання загрози з боку небезпечного сусіда стимулює процеси консолідації козацтва.

Остафію Дашковичу випала честь у 1533 р. першим сформулювати проект організації регулярної прикордонної

служби козацтва. Проект передбачав заснування козацького вартування на воді на човнах-довбанках, так званих

чайках, біля татарських переправ через Дніпро, а також створення кінних вартових сторож вздовж звичних ординських

шляхів. Крім того, пропонувалося закласти низку укріплених постів і фортець на островах нижче відомих Дніпровських

порогів.

Свій проект староста виголосив перед учасниками вального сейму Корони Польської, де він отримав схвальні відгуки.

Однак, за браком коштів цей проект не було реалізовано. Отож і надалі справа захисту своєї землі від нападів

войовничих сусідів перебувала у компетенції стихійної козацької маси, що на середину століття значно зросла чисельно

та набула неабиякого військового досвіду.