4. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правова відповідальність базується на визначених ГК України (ч. З ст. 216) принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

322

За загальним правилом, порушник має компенсувати негативні наслідки своєї неправомірної поведінки. Відповідно до ГК України (ц, І ст. 219), за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Законом можуть встановлюватися межі господарсько-правової відповідальності (що має на меті захист майнових інтересів учасників господарських правовідносин) або навпаки - розмір встановлених законом санкцій безпосередньо не пов'язується з розміром збитків (шкоди), завданих неправомірною поведінкою учасника господарських правовідносин (що зумовлено необхідністю захисту публічних інтересів у разі, якщо конкретний розмір завданої шкоди встановити неможливо чи наслідки неправомірної поведінки можуть настати в майбутньому).

Межі господарсько-правової відповідальності, а також випадки зменшення розміру та звільнення від відповідальності встановлюються ГК, ЦК, законами.

Так, засновники та учасники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта (ч. 2 ст. 219 ГК; ч. З ст. 96 ЦК; ст. 27 Закону України від 10.07.2003 р. «Про кооперацію»).

Винятками з цього правила є випадки субсидіарної відповідальності:

• учасників акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю в межах несплаченою частини акцій (вкладів) у разі невиконання в повному обсязі свого майнового обов'язку перед товариством (ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 152 ЦК України; ч. З ст. 24, ч. З ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»);

^: р учасників товариства з додатковою відповідальністю в однаковому для всіх кратному розмірі до свого вкладу, а розмір кратності встановлюється статутом товариства (ч. 4 ст. 80 ГК України, ч. 2 ст. 151 ЦК України; ст. 65 Закону України «Про господарські товариства»), а щодо довірчих товариств - Декретом «Про довірчі товариства»; крім того, у разі невиконання в повному обсязі свого майнового обов'язку перед товариством учасники ТДВ несуть Додаткову відповідальність в межах несплаченої частини своїх вкладів;

323

• учасників повного товариства та повних учасників командит-ного товариства, які відповідають за зобов'язаннями товариства (у разі відсутності/недостатності майна останнього) усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення (частини 5-6 ст. 80 ГК України, ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 133 ЦК України; статті 66 і 75 Закону України «Про господарські товариства»);

• контролюючого підприємства, на яке покладається субсидіар-на відповідальність за зобов'язаннями залежного підприємства, якщо останнє опинилося у стані неплатоспроможності та визнане банкрутом з вини контролюючого підприємства (ч. 7 ст. 126 ГК України);

• членів кооперативу та учасників господарського об'єднання в межах, встановлених статутом кооперативу/об'єднання (у разі, якщо установчим документом такої організації закріплюються положення про субсидіарну відповідальність її членів/учасників) -(ч. 4 ст. 123 ГК України, ч. 2 ст. 163 ЦК України).

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд, відповідно до ч. З ст. 219 ГК України, має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Крім того, за певних обставин сторона господарського зобов'язання може звільнятися від відповідальності навіть за наявності значних негативних наслідків від невиконання нею своїх зобов'язань. Такі обставини передбачаються:

• законом (підставами звільнення від відповідальності згідно зі ст. 617 ЦК є випадок та непереборна сила, а згідно з ч. 2 ст. 218 ГК - непереборна сила);

• договором (відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити в договорі певні обставини, які через свій надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких (форс-мажорних) обставин).

Особливості має відповідальність, якщо невиконання зобов'язання однією стороною було викликано порушенням з боку іншої сторони. Це стосується випадків прострочення виконання, передбачених статтями 220 і 221 ГК України.

Так, у разі прострочення з боку боржника для останнього настають такі негативні наслідки: а) відповідальність перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення;

324

б) у кредитора виникає право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора. Проте, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Прострочення з боку кредитора тягне для нього такі наслідки: а) у боржника виникає право вимагати від кредитора відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання (проте після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах); б) у разі якщо кредитор не виконав дій, необхідних для виконання боржником своїх зобов'язань, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Господарсько-правові санкції застосовуються до порушника протягом встановлених законом строків:

• строків позовної давності, передбачених ЦК (глава 19) та ГК (ч. 8 ст. 269, частини 2-6 ст. 315, ч. З ст. 322, ч. 5 ст. 324) - у разі застосування судового (претензійно-позовного) порядку;

• спеціальних строків, що встановлюються ГК та/або спеціальними законами у разі застосування адміністративно-господарських санкцій (ст. 250 ГК України), заходів відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Статтею 222 ГК України передбачається досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності, відповідно до якого:

• учасники господарських відносин, що порушили майнові пр&ва або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду;

• у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -Учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів вправі (якщо інше не встановлено

325

законом) надіслати йому рекомендованим чи цінним листом (або вручити під розписку) підписану повноважною особою претензію із зазначенням передбачених законом відомостей (реквізитів), а саме:

- повного найменування і поштових реквізитів заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

- дати пред'явлення і номеру претензії;

- обставин, на підставі яких пред'явлено претензію;

- доказів, що підтверджують ці обставини;

- вимог заявника з посиланням на нормативні акти;

- суми претензії та її розрахунку, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

- платіжних реквізитів заявника претензії;

- переліку документів, що додаються до претензії.

• Претензія має бути розглянута з дотриманням таких вимог: а) протягом місячного терміну з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено законом; б) обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити; в) при розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досу-дового врегулювання спору; г) про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово; при цьому відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом, або вручається йому під розписку.

• У разі порушення встановлених строків розгляду претензії або залишення її без відповіді суд при вирішенні господарського спору стягує в доход держави з винної особи штраф у розмірі, встановленому законом.

ї 5. Форми господарсько-правової відповідальності

Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності -залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реалізації, фактичних підстав застосування. В юридичній літературі немає єдиної точки зору щодо кількості форм господарсько-правової відповідальності. Відповідно до однієї з доктринальних класифікацій, яка дається в навчальному посібнику «Господарське право: Практикум»¹, формами господарсько-правової відповідальності є:

¹ Господарське право: Практикум: Навчальний посібник. - К.: Юрін-ком Інтер, 2001- С 200.

326

відшкодування збитків;

сплата неустойки;

конфіскація як вид господарсько-правових санкцій;

господарсько-адміністративні штрафи;

оперативно-господарські санкції;

планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

господарсько-організаційні санкції. У ГК України законодавець закріпив лише чотири форми господарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами господарсько-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції. При цьому проявами адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ГК, є санкції майнового характеру (вилучення майна/прибутку, що за своїми правовими наслідками подібне до конфіскації; адміністративно-господарські штрафи) та організаційного характеру (зупинення дії або анулювання ліцензій, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання та ін.). Крім того, перелік адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 239 ГК України, є відкритим, а відтак - доцільною буде характеристика форм господарсько-правової відповідальності, зазначених у вищенаведеній доктринальній класифікації.

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб 'єкта — правопорушника.

Ця форма відповідальності передбачається як Господарським кодексом України (статті 224-229), так і Цивільним Кодексом (статті 623-624, глава 82), численними законами, в т. ч. Законом України від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів».

Позитивні риси і недоліки цієї форми господарсько-правової відповідальності:

• позитивні риси: є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних); передбачається законом, а, отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі;

у недоліки: складна для застосування форма господарсько-правової відповідальності: а) важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу; до того ж існуючі методики визначення складу і розміру збитків є недосконалими); б) необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів

327

складу правопорушення - протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину порушника (питання доведення вини лорушника постає у тих випадках, коли він намагається довести відповідно до ч. 2 ст. 218 наявність підстав, що виключають його відповідальність).

Склад збитків визначається статтями 224-225 Господарського кодексу України. Це: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Слід мати на увазі, що в господарському праві застосовується як принцип повного відшкодування збитків, так і обмеження застосування цього принципу, що відбувається шляхом: а) заборони стягувати певну складову збитків (за порушення зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво з відповідальної сторони можуть бути стягнуті збитки, що виразилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна - ч. 2 ст. 322 ГК); б) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки); в) обмеження іншим шляхом (відповідно до ст. 325 Кодексу торговельного мореплавства, відповідальність судновласника за його договірними обмежується щодо будь-яких вимог, крім викликаних втратою або пошкодженням життя, встановленою цим кодексом сумою, розмір якої залежить від місткості судна).

При визначенні розміру збитків застосовуються такі правила визначення їх розміру:

а) у разі задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай (якщо інше не передбачено законом або договором) враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення вимоги;

б) у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Проте суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, виходячи з конкретних обставин, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

328

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання, проте досі такий документ Урядом не розроблений. Через відсутність відповідного документа Кабінету Міністрів України може застосовуватися схвалена 21 грудня 1999 р. Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи Тимчасова методика визначення розміру шкоди (збитків), яка завдана порушенням господарських договорів. Водночас, слід підкреслити, ця методика є застарілою, оскільки була розрахована на умови господарювання за планово-розподільчої економіки.

У разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єктові, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 ГК та статей 543-544 ЦК (якщо, наприклад, завдання збитків покупцеві за договором поставки було завдано в результаті невиконання контрагентами постачальника договірних зобов'язань).

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути у порядку регресу збитки з третіх осіб. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

ГК встановлює особливості відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань (ст. 229), передбачаючи, що: 1) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог; 2) обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом; 3) у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений гро-

329

шовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному порядку.

Штрафні санкції (неустойка).

Назва цієї форми відповідальності не уніфікована, оскільки законодавець по-різному її визначає:

неустойка в широкому розумінні - традиційне визначення, що застосовувалося старим ЦК УРСР (статті 179-180, 204) і передбачається новим Цивільним кодексом України (статті 549-552, 624);

штрафні санкції (поняття, що використовується в господарсько-правовій літературі¹, в Господарському кодексі (статті 230-234) і включає неустойку у вузькому розумінні, неустойку-штраф, неустойку-пеню.

Аналіз згаданих положень ГК і ЦК дозволяє зробити висновок про змістовну ідентичність понять неустойки за Цивільним кодексом і штрафних санкцій за Господарським кодексом.

Неустойка (штрафні санкції) - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник сплачує кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов 'язань.

Позитиви і негативи штрафних санкцій (неустойки):

позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності -шість місяців) та зручність застосування (незалежно від наявності збитків);

негативи: обмежена сфера застосування - лише договірні відносини.

Види неустойки (штрафних санкцій):

- за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (передбачається в законі, і розмір її коригується договором в межах, не заборонених законом);

- за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки - в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягу-

¹ Див.: Советское хозяйственное право / Под ред. И. Г. Побирченко,-К.: Вища школа, 1985.- С. 270-271; Щербина В. С. Господарське право України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2001.- С. 166-167; Хозяйственное право: Учебник / Под общ. ред. академика Мамутова В. К- К.: Юринком Интер, 2002.- С. 874-875. '

330

ється лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки). Цивільним кодексом передбачається штрафна неустойка, якщо інше не передбачено законом та договором (ч. 2 ст. 552). Водночас Господарський кодекс закріплює традиційне (таке, що передбачалося ще в ЦК УРСР і широко застосовується в зарубіжному законодавстві) правило, відповідно до якого загальним правилом є застосування залікової неустойки, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 232).

Форми неустойки (штрафних санкцій):

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20% вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

в твердій сумі (застосовується рідко через інфляційні процеси в економіці);

в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка стягується в претензійно-позовному порядку. Господарський кодекс (ст. 233) передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі, якщо: 1) належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (при цьому має враховуватися ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу); 2) якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодавством заходи економічного впливу кредитора на господарюючого суб'єкта-боржника (правопорушника), спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від порушень боржника.

Характерні риси цих санкцій:

застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах; застосовуються на розсуд кредитора; передбачаються законом або договором; мета застосування - захист інтересів кредитора; виражаються переважно у заходах організаційного характеру;

юридичні підстави застосування - договір; фактичні підстави - невиконання (неналежне виконання договірних зобов'язань).

331

Відкритий перелік оперативно-господарських санкцій, що їх сторони можуть застосовувати з відповідною фіксацією в договорі, передбачений ч. 1 ст. 236 ГК України:

• одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це -у разі порушення зобов'язання другою стороною;

• відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

• відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

• відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

• встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

• відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Планово-госпрозрахункові санкції - це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб 'єкта в зв 'язку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань:

підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;

позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з порушенням умов їх надання;

виключення із звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних будівельних норм та правил);

віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні господарюючого суб'єкта, недонарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбачених законом випадків вимушеного списання).

Механізм застосування: планово-госпрозрахункові санкції застосовуються самим суб'єктом господарювання — правопорушни-

332

ком^ а у разі, якщо він цього не зробить,- компетентними органами, іцо виявили факт правопорушення.

Підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій: юридичні — закон; фактичні — протиправна поведінка.

Адміністративно-господарські санкції — це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

Характерні риси цих санкцій:

• застосовуються у вертикальних відносинах;

• юридичні підстави застосування - закон (у т. ч. гл. 27 ГК), фактичні - неправомірна поведінка;

• відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК України;

• порядок застосування - здебільшого адміністративний (за рішенням компетентних органів), у ряді випадків - судовий;

• у разі застосування санкцій законом (у т. ч. ст. 249 ГК) передбачаються гарантії прав суб'єктів господарювання, зокрема: а) право на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій; б) право на відшкодування в передбаченому законом порядку збитків, завданих у зв'язку з неправомірним застосуванням адміністративно-господарських санкцій;

• спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення, якщо інше не передбачено спеціальними законами (зокрема, ст. 42 Закону «Про захист економічної конкуренції»).

Залежно від характеру спрямування адміністративно-господарські санкції можуть бути господарсько-організаційними та адміністративно-майновими.

Господарсько-організаційні санкції — це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) на суб'єкта господарювання, що застосовуються компетентними державними органами або за їх ініціативою судом у передбачених законом випадках.

До них належать:

- обмеження або призупинення діяльності господарюючого суб'єкта до усунення виявлених в його діяльності недоліків (у разі

333

недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідемю-логічних правил - ст. 246 ГК);

- призупинення дії ліцензії (патенту);

- скасування ліцензій (ст. 21 Закону від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

- скасування державної реєстрації (ст. 248 ГК);

- примусова реорганізація (в зв'язку з допущеним суб'єктом підприємницької діяльності - монополістом на ринку певного товару - монополістичного правопорушення - частини 3-5 ст. 40 ГК);

- застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК);

- припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК);

- зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання (ст. 243 ГК);

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

Механізм застосування господарсько-організаційних санкцій залежить від їх різновиду: а) адміністративний порядок (за рішенням компетентних органів) передбачений щодо більшості санкцій, в т. ч. таких, як: тимчасове призупинення діяльності суб'єкта господарювання до усунення виявлених порушень; призупинення дії та скасування ліцензій; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; примусова реорганізація; б) судовий порядок - передбачається щодо скасування відомостей державної реєстрації та примусової ліквідації.

Адміністративно-майновими санкціями є передбачені законом заходи майнового впливу на порушника, що застосовуються компетентними державними органами (щодо конфіскації - судом) у передбачених законом випадках. До таких санкцій належать: господарсько-адміністративний штраф; господарська конфіскація; безоплатне вилучення майна з метою його знищення; стягнення зборів (обов'язкових платежів) та ін.

Господарсько-адміністративний штраф - це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарювання - правопорушником у передбачених законом випадках.

Форми господарсько-адміністративного штрафу:

• в процентному або кратному відношенні до суми порушення;

334

в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів гро-ладян.

Застосовується: а) лише у вертикальних відносинах, б) за постановою компетентних органів (антимонопольних - за порушення антимонопольного та конкурентного законодавства, санітарно-епідеміологічної служби - за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами - за порушення державної дисципліни цін і т. ін., в) без дотримання претензійного порядку, г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава), д) юридична підстава - закон.

Конфіскація - це безоплатне вилучення в доход бюджету майна (коштів) суб'єкта господарювання - правопорушника у випадках, прямо передбачених законом.

Випадки застосування конфіскації:

• визнання недійсним господарського зобов'язання як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 208);

• здійснення комерційним банком забороненої законом виробничої діяльності (ст. 48 Закону «Про банки і банківську діяльність);

• у сфері ціноутворення (зокрема, щодо підприємств-монопо-лістів, ціни на продукцію яких регулюються державою) та в деяких інших випадках;

• у сфері антимонопольно-конкурентного регулювання; так, відповідно до ст. 253 ГК, підлягає безоплатному вилученню до Державного бюджету України прибуток (доход), незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29 (зловживання монопольним становищем на ринку), 30 (укладення антиконкурентних угод) і 32 (актів недобросовісної конкуренції);

• у сфері оподаткування; так, відповідно до ст. 240 ГК, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування; крім того, з порушника стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.

335

Юридичною підставою застосування конфіскації є лише запон; фактичні підстави - протиправна поведінка, а у випадку виконання зобов'язання, визнаного недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства,- ще й вина (прямий умисел) порушника.

Конфіскація застосовується в судовому порядку за позовами компетентних органів (податкових, контрольно-ревізійних тощо).

До конфіскації подібний такий різновид адміністративно-господарських санкцій, як вилучення майна (товарів), що неправомірно виготовлене чи неправомірно використовується, з метою його знищення. Можливість застосування подібних заходів впливу на правопорушника передбачена конкурентним законодавством (ст. 254 ГК; ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції», ст. 9 Закон України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»).

Так, відповідно до ст. 254 ГК і ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції», у разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення в судовому порядку товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця. Вилучення таких товарів (копій виробів іншого суб'єкта господарювання) в установленому Урядом порядку застосовується у разі, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Згідно із Законом України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» (ст. 9) до порушників порядку здійснення такої діяльності можуть бути застосовані додаткові заходи, в т. ч. опечатування та/або вилучення дисків для лазерних систем зчитування, вироблених, імпортованих або тих, що експортуються з порушенням вимог зазначеного Закону, обладнання та сировини для їх виробництва, що не відповідають встановленим законом вимогам. Порядок вилучення регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 675.

336

Контрольні запитання

1. У чому полягає специфіка господарсько-правової відповідальності як різновиду юридичної відповідальності?

2. Яким чином проявляється державний примус у господарсько-правовій відповідальності?

3. Чи має особливості склад правопорушення для застосування господарсько-правової відповідальності?

4. Відповідно до яких принципів має застосовуватися господарсько-правова відповідальність?

5. Назвіть функції господарсько-правової відповідальності, виділивши загальні (характерні для будь-якого виду юридичної відповідальності) та спеціальні (притаманні переважно господарсько-правовій відповідальності).

6. У чому полягає особливість юридичних підстав застосування господарсько-правової відповідальності?

7. Чим відрізняються юридичні підстави застосування господарсько-правової відповідальності від фактичних підстав?

8. В якому порядку застосовується господарсько-правова відповідальність?

9. Протягом яких строків застосовується господарсько-правова відповідальність?

10. Чи є межі застосування господарсько-правової відповідальності?

11. Як співвідносяться поняття «господарсько-правова відповідальність» і «господарсько-правові санкції»?

12. Які Ви знаєте класифікації господарсько-правової відповідальності (господарсько-правових санкцій)?

13. Чим відрізняється легальна (відповідно до Господарського кодексу) і доктринальна класифікація господарсько-правових санкцій?

14. Які форми господарсько-правової відповідальності застосовуються в договірних відносинах?

15. Порівняйте поняття «штрафні санкції» і «неустойка».

16. В чому переваги і недоліки відшкодування збитків як форми господарсько-правової відповідальності?

17. В яких випадках і в якому порядку застосовуються штрафні санкції?

18. Чим відрізняється неустойка як форма цивільно-правової відповідальності від штрафних санкцій як форми господарсько-правової відповідальності?

19. Які форми господарсько-правової відповідальності застосовуються у вертикальних відносинах?

20. Чи можна класифікувати адміністративно-господарські санкції за критерієм характеру і спрямованості впливу? Обґрунтуйте відповідь.

21. За яких умов і в якому порядку застосовуються оперативно-господарські санкції?

22. Чим відрізняється конфіскація майна (доходу/прибутку) від вилучення продукції, виробленої з порушенням встановленого законом порядку (небезпечної для життя і здоров'я людей; контрафактної, тобто виготовленої з незаконним використанням чужої промислової власності)?

23. Які характерні ознаки планово-госпрозрахункових санкцій?

24. Чим відрізняється штраф як форма неустойки (штрафних санкцій) від господарсько-адміністративного штрафу?

337

Нормативні акти

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

Закон України від 04.12.1990 р. «Про державну податкову службу» (в редакції Закону від 24.12.1993 р.) // ВВР України 1994.- №15.- Ст. 84 (з наступними змінами та доповненнями).

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. (в редакції Закону від 21.06.2001 р.)//ВВР України- 1992.-№6.-Ст. 56; 2001.-№36.-Ст. 188.

Закон України від 14.05.1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України від 30.06.1999 р. // Урядовий кур'єр.- 1999.- 19 вересня (з наступними змінами та доповненнями).

Закон України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» // Голос України.-1993.-№39.

Закон України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 15.12.1993 р.) // ВВР України- 1994-№ І.-Ст. 1.

Закон України від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» // ВВР України.- 1994.- № 46.-Ст.411.

Закон України від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» // ВВР України.- 1996.-№ 36.-Ст. 164.

Закон України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»//ВВР України- 1997-№ 5- Ст. 28.

Закон України від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» // ВВР України.- 1997.-Х» 27.-Ст. 181.

Закон України від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику» // ВВР України.- 1998.-№ І.-Ст. 1.

Закон України від 23,12.1997 р. «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» // ВВР України.- 1998 - № 19- Ст. 98 (з наступними змінами та доповненнями).

Закон України від 11.02.1998 р. «Про метрологію та метрологічну діяльність» // ВВР України- 1998.- № 30-31- Ст. 194.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про захист національного виробника від демпінгового імпорту»//ВВР України- 1999-№ 9-Ю.-Ст. 65.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»//ВВР України- 1999.-№ 11-12.-Ст. 10.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну»//ВВР України- 1999.-№ 11-12- Ст. 78.

Закон України від 20.02.1999 р. «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при-домових територій» // Голос України.- 1999.- 16 червня.

Закон України від 21.04.1999 р. «Про виконавче провадження» // ВВР України.-1999.-№ 24.-Ст. 297.

Закон України від 20.05.1999 р. «Про архітектурну діяльність» // Голос України.-1999.-23 червня.

Закон України від 20.05.1999 р. «Про Національний банк України» // Голос України.-1999,-22 червня.

Гірничий закон України від 06.10.1999 р. // Голос України.- 1999.- 11 листопада.

Закон України від 14.01.2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції // Відомості Верховної Ради України- 2000.- № 12.- Ст. 95.

Закон України від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів» // Урядовий кур'єр.- 2000.- 14 червня.

338

і Закон України від 20.04.2000 р. «Про природні монополії» // Урядовий кур'ер.-2000.- 24 червня.

Закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Урядовий кур'єр.- 2000.- 2 серпня.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції Закону від 07.12.2000 р.) // Урядовий кур'єр.-2001.- 17 січня.

Закон України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» // ВВР України.-2001 .-№ 12-Ст. 64.

Закон України від 17.05.2001 р. «Про стандартизацію» // ВВР України.- 2001-№ 31.-Ст. 145.

Закон України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» // Урядовий кур'єр.- 20 лютого 2002.- Орієнтир.- С. 7-8.

Закон України від 07.02.2002 р. «Про судоустрій» // Урядовий кур'єр- 2002- 19 березня.

Закон України від 28.11.2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» // ВВР України.- 2003.- № 1.- Ст. 2.

Закон України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» //ВВР України-2003.-№ 31-32- Ст. 263.

Положення про порядок призупинення (заборони) господарюючим суб'єктам відвантаження, реалізації (продажу) та виробництва товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів: затв. Постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 р. // Урядовий кур'єр.- 1995.-№ 25-26.

Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і відповідальність за їх порушення» // ВВР України.-1993.- № 23.- Ст. 247 (з наступними змінами).

Указ Президента України від 04.03.1998 р. «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» // Вісник Вишого арбітражного суду України.- 1998.- № 3.- С. 16-19.

Указ Президента України від 22.06.2000 р. «Про додаткові заходи з посилення боротьби з приховуванням від оподаткування доходів, а також відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом» // Голос України.- 2000.- 27 червня.

Положення про Державну податкову адміністрацію: Затверджено Указом Президента України від 13.07.2000р.//Урядовий кур'єр-2000-29 липня.

Указ Президента України від 25.12.2001 р. № 1251/2001 «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням в бюджетній сфері // Бюджетне законодавство України: Збірник нормативних актів.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- С. 398-399.

Указ Президента України від 12.01.2002 р. «Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів» // Урядовий кур'єр.- 2002.- 18 січня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р. № 1312 «Про затвердження Положення про порядок накладання на суб'єктів підприємницької діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику» // Урядовий кур'єр.- 1999.-9 вересня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 р. № 1139 «Про затвердження Порядку застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику» // Урядовий кур'єр.- 2000.- 29 липня.

Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28.08.2001 р. № 1124 «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) // КПС «НАУ».

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 675 «Про затвердження Порядку прийняття органом ліцензування рішення про застосування до суб'єктів господарювання спецшьних заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'яза-

339

ної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» // Урядовий кур'єр.- 2002.- З липня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.2002 р. № 700 «Про визнання критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнівних та незвичайних» // Урядовий кур'єр.-2002- 4 червня.

Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177 // Урядовий кур'єр.- 2002.- 28 серпня.

Інструкція про застосування Положення про порядок накладення штрафів на суб'єктів господарської діяльності: Затв. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.09.1999 р. № 1134 // Офіційний вісник України.- 1999.— №38.

Наказ Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542 «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» // Офіційний вісник України.- 1999.- № 42.

Положення про валютний контроль: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 // КПС «НАУ».

Положення про порядок накладення адміністративних штрафів: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.2001 р. № 563 // КПС «НАУ».

Матеріали судової практики

Про деякі питання застосування майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04. 1994 р. № 02-5/293 // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України.- 1994.- № 1 (з наступними змінами).

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 р. X» 02-5/218 // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України.- 1995.-№ 2.- С. 68-72 (з наступними змінами).

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними: Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 //Вісник Вищого арбітражного суду України- 1999-№ 2-С. 92-101 (з наступними змінами).

Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій: Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 29.11.2000 р. № 01-8/795 // Вісник господарського судочинства.- 2001.— №1.-С 102-105.

Про порядок примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства»: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. № 01-8/154 // Вісник господарського судочинства.- 2002.- № 2.- С 75-76.

Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: норм, акти, роз'яснення, комен (станом на 1 січня 2001 р.) / Уклад. С Е. Демський, В. С Перепічай, В. С. Скоробагатько, М. І. Федишин; відп. ред. П. І. Шевчук.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 624 с

340

Господарський процесуальний кодекс. З постатейним матеріалом / Укладач В. Е. Бе-ляневич.- К.: Юстініан, 2002.- 544 с.

Законодавство України про судову та правоохоронну діяльність: Збірник нормативних актів / Відп. В. Стефанюк.- К.: Юрінком Інтер, 2001,- 352 с

Екологічне законодавство України: Збірник норм, актів.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 416 с

Експертизи в Україні // Бюллетень законодавства і юридичної практики в Україні.-2002.- № 6- 446 с

Правовий захист вітчизняного товаровиробника: Збірник норм, актів.- К.: Юрінком Інтер, 2000-446 с

Фінансові санкції за законодавством України: Збірник норм, актів.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-416 с

Додаткова література

Андрейцев В. В. Проблеми цивільної відповідальності за інноваційними договорами // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. Випуски 45^8.- 2002.- № 47.- С 212-222.

Андрейцев В. В. Проблеми позадоговірної відповідальності в інноваційних відносинах // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. Випуски 45-48.- 2002.- № 48.- С. 281-288.

Безух О. В. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності. Автореферат дис. ... канд. юрид. наук.- Донецьк, 2001.- 19 с

Богун В. Щодо пені за порушення розрахунків за експортно-імпортні операції // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 2.- С. 17-21.

Васильєв А. С, Иванов В. В. Проблемное понимание института юридической ответственности // Рыночная экономика: Современные теории и практика управления: 36. научных трудов / Под ред. Э. А. Кузнецова- Одесса: АО БАХВА, 1998.- С. 301-312.

Вінник О. М. Проблеми відповідальності суб'єктів господарювання, їх учасників і власників майна // Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1998.- № 3.- С 130-136.

Вінник О. Проблеми майнової відповідальності посадових осіб органів акціонерного товариства // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.-№ 3.- С. 115.

Вінник О. М. Інвестиційне право: Курс лекцій. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 264 с

Винокурова Л. Ф. Практика разрешения споров // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко- Научно-практическое издание.- К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000.- С. 22-54.

Витрянский В. Ответственность по договору перевозки груза // Хозяйство и право.-2001-№5.-С. 36-54.

Гелевей О. Способи визначення розміру неустойки // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 7.- С 50-52.

Гелевей О. І. Зміст неустойки в новому ЦК України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.- 2002.- № 2- С. 141-143.

Головань І. В. Правова робота і захист прав підприємців: Монографія.- Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2003- 168 с

Дзера Н. Некоторые вопросы признания сделок недействительными в предпринимательской деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 4 — С. 5-10.

Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні.- Львів: Інститут технології, бізнесу і права, 2000.- 180 с

Діковська І. А. Деякі спірні питання звільнення від відповідальності Варшавського перевізника // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуски 45-48-ВГЦ, 2002-С. 295-300.

Духно Н. А., Ивакин В. И. Понятие и виды юридической ответственности // Государство и право.-2000-№ 6- С. 12-17.

341

Жушман В. П. Роль договору в профілактиці господарських правопорушень при поставці продукції за прямими тривалими господарськими зв'язками. Навч. посібник.- К., НМКВО, 1991.

Загнітко О. П. Господарсько-правове забезпечення захисту вітчизняного товаровиробника (порівняльно-правове дослідження). Автореферат дис. ... канд, юрид. наук,- Донецьк, 1999.-21 с

Загнітко О. П. Захист прав та інтересів господарюючих суб'єктів у системі права України // Вісник господарського судочинства.- 2001.-№ 4.- С 159-166.

Капіца Ю. М. Проблеми правової охорони комерційної таємниці, ноу-хау та конфіденційної інформації в праві України // Реферативний огляд чинного законодавства України / За ред. В. В. Цвєткова, Є. Б. Кубко.- К.: Салком, 2000.- С. 175-200.

Комаров С. Ответственность в коммерческом обороте.- М., 1991,- 208 с.

Кравченко К. В. Правові аспекти компенсації моральної (немайнової) шкоди // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.- 2002.- № 2.- С 84-87.

Кройтор В. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров.- X.: Эспада, 2001.-352 с.

Крутовський В. І. Розрахункова дисципліна: відповідальність за її порушення // Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1998.- № 1.- С 187-189.

Липницкий Д. X. Проблемы хозяйственно-правовой ответственности // Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины.- Донецк, 1993.- С. 124-133.

Липнщький Д., Болотова Г. Нове у відповідальності по Господарському кодексу України // Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 6.- С. 8-Ю.

Малеин Н. С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях.- М.: Наука, 1968.-206 с.

Мамутов В. К, Овсиенко В В., Юдин В. Я. Предприятие и материальная ответственность.- К.: Наукова думка, 1976.- 190 с.

Мілаш В. С. Захисні застереження в зовнішньоекономічному договорі: Монографія.-Полтава, 2004.- 180 с.

Нам К. В. Убытки и неустойки как формы договорной ответственности // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей / Под ред. М. И. Брагинского- М.: Статут, 1999,-С. 330-379.

Отраднова О. О. Поняття і функції неустойки: історія та сучасність // Право України.-2001.-№ 8.-С. 110-113, 122.

Отраднояа О. О. Неустойка та фінансові санкції: проблеми співвідношення // Актуальні проблеми міжнародних відносин.- 2001,- Вип. 24, ч. 2-С. 144-152.

Отраднова Л. А, Проблеми співвідношення неустойки та подібних цивільно-правових конструкцій // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуски45-48,-: ВГЦ, 2002-№46,-С 138-142.

Отраднова О. О. Неустойка в цивільному праві. Автореферат дис.... канд. юрид. наук.-К., 2002.-20 с

Печеный О. Правовая природа годовых процентов // Предпринимательство, хозяйство и право- 1999.-№ 8.-С. 23-26.

Побирченко И, Г. Хозяйственная юрисдикция,- К, 1973.- 252 с.

Побирченко И. Г. Разрешение хозяйственных споров и защита хозяйственных прав // Хозяйственное процессуальное законодательство,- К.: Вища школа, 1976,- С. 3-45.

Побірченко 1. Г. Проблеми становлення і розвитку третейських судів в Україні // Реферативний огляд чинного законодавства України / За ред. В. В. Цвєткова, Є. Б. Кубко.-К.: Салком, 2000.-С 131-142.

Подцерковний О. П. Проблеми навмисного невиконання господарських зобов'язань // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників «Круглого столу (17-18 квітня 2001 p., м. Київ).- С 93-96.

Подцерковный О., Черновол А. Законодательные пробелы, способствующие умышленному неисполнению хозяйственных обязательств // Підприємництво, господарство і право.-2001.-№7.-С. 10-13.

342

Поляков Б. М. Ответственность и защита хозяйственных прав // Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины.-Донецк, 1993,- С. 137-141.

Пронська Г. В. Новели в правовому регулюванні господарсько-договірних відносин // Сучасні проблеми держави та права.- К.: Либідь, 1990.- С. 52—54.

Примак В. Д. Непереборна сила у контексті цивільно-правової відповідальності // Вісник господарського судочинства.- 2001.- № 4,- С 167-173.

Саниахметова Н. Защита прав предпринимателей при их нарушении незаконными действиями государственных органов // Предпринимательство, хозяйство и право,- 1998.-№4.

Саниахметова Н. Санкции, применяемые к предприятиям при осуществлении лицензирования предпринимательской деятельности, и правовые средства защиты от их необоснованного применения // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.— №10.-С. 6-9.

Саніахметова Н. О, Правовий захист підприємництва в Україні. Навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 1999,- 333 с

Середюк А. Неустойка и убытки по денежным обязательствам как правовая природа снижения хозяйственных рисков // Предпринимательство, хозяйство и право,- 1999.-№9,-С. 9-Ю.

Сліпачук Т. В. Проблемы возмещения убытков как форма экономической ответственности. Автореф. дисс.... канд. юрид. наук.- К., 1993.

Ткачук А. Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов'язань. Автореферат дис.... канд. юрид. наук,- К., 2002,- 22 с

Фролов Е. Г. Об ответственности за хозяйственные правонарушения и разграничения хозяйственного законодательства с другими отраслями законодательства // Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины.- Донецк, 1993.- С. 133-137.

Чернадчук В., Чернадчук Т. До питання щодо оперативно-господарських санкцій // Підприємництво, господарство і право,- 2001.- № 3.- С. 13-15.

Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери та Н. С Кузнєцо-вої.-У 2-х кн.- 3-тє вид., перероб. і допов-К.: Юрінком Інтер, 2004.

Шульженко Ф. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки: Навчальний посібник.-К.: КНЕУ, 2003- 171 с

Шуміло І. А. Відповідальність за порушення законодавства про захист конкуренції, Автореферат дис.... канд. юрид. наук.-Донецьк, 2001,- 18 є.

Щербина В. С Попередження господарських правопорушень,- К.: Либідь, 1993,- 132 В.

Щербина В. С Деякі питання вдосконалення позасудового захисту прав суб'єктів господарювання // Концепція розвитку законодавства України.- К., 1996,- С 247-248.

Щербина В. С. Проблеми попередження господарських правопорушень в умовах становлення ринкової економіки. Автореф. дис.... докт. юрид. наук,- К,, 1996,- 46 с

Щербина В. С Інститут доарбітражного врегулювання господарських спорів: проблеми вдосконалення // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників «Круглого столу (17-18 квітня 2001 p., м. Київ).- С. 77-82.

Шуміло І. А. Відповідальність за порушення законодавства про захист конкуренції. Автореферат дис.... канд. юрид. наук.-Донецьк, 2001.-18 с

Розділ 6

ПРНВОВЕ РЕГУПЮВЯННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ