17.3 Експериментальна частина
17.3.1 Обладнання:
Лабораторна пресформа для отримання деталей методом порошкової металургії;
Прес;
Металеві порошки (Fe, Cu, Al), графітовий порошок;
Ваги;
Металографічний мікроскоп.
17.3.2 Хід роботи
За індивідульним завданням розрахувати величину навіски деталі враховуючи розміри заготовки, хімічний склад, насипну щільність матеріалу, пресуємість і необхідну пористість заготовки.
Розрахувати необхідне зусилля пресу.
В залежності від хімічного складу заготовки вказати температуру спікання.
Визначити пористість спеченої порошкової деталі, дослідити її мікроструктуру.
17.4 Контрольні питання
Вкажіть, на які властивості переважно впливає пористість порошкових спечених деталей?
Які властивості металевого порошку необхідно враховувати при розрахунку маси навіски?
Як визначити температуру спікання порошкових заготовок?
Поясніть призначення спікання порошкових заготовок, які процеси при цьому відбуваються?
Вкажіть, при яких умовах експлуатації пористість порошкових деталей грає позитивну роль?
Вкажіть склад і методи отримання твердих сплавів ВК6, Т30К6.
Якими методами можна зменшити пористість порошкових деталей?
В чому полягає відмінність структури литого матеріалу і порошкової деталі, якщо їх хімічний склад однаковий?
Вкажіть переваги отримання деталей методом порошкової металургії.
Вкажіть залежність властивостей металевих порошків від методів їх отримання?
Лабораторна робота 18
ВИЗНАЧЕННЯ МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ
18.1 Мета роботи: ознайомитися з деякими полімерними матеріалами, методами визначення механічних властивостей.
18.2 Теоретичні відомості
До неметалевих матеріалів належать пластмаси, деревина, гума, скло, герметики та ін.
Пластмаси утворюються з високомолекулярних сполук. Внаслідок полімеризації молекули мономера з’єднуються між собою, утворюючи довгі ланцюгові макромолекули нової речовини такого самого складу як і мономер.
Пластмаси поділяються на термопластичні й термореактивні.
Термопластичні пластмаси (термопласти) під час кожного нагрівання спочатку розм’якають і переходять у в’язкотекучий стан, а під час охолодження тверднуть.
Термореактивні пластмаси (реактопласти) під час нагрівання спочатку розм’якають, а згодом при певній температурі тверднуть внаслідок утворення міцних ковалентних поперечних зв’язків між макромолекулами.
Структура пластмас може бути аморфною, коли макромолекули розташовуються одна відносно одної у довільному положенні і кристалічною при впорядкованому розташуванні макромолекул. Для отримання кристалічної структури в полімерному матеріалі потрібна мала швидкість охолодження.
Полімери можуть перебувати у трьох фізичних станах: склоподібному, високоеластичному та в’язкотекучому.
Фізичний стан полімерів характеризує графічна залежність деформації від температури – термомеханічна крива (рис. 18.1).
18.3 Експериментальна частина
Хід роботи: привести приклади термопластичних, термореактивних полімерів. Вказати їх марку, хімічний склад, структуру, основні механічні властивості, область використання.
Рисунок 18.1 ‑ Термомеханічна крива аморфного лінійного полімера:
tС – температура скловання; tm – температура початку в’язкого течіння; ділянки склоподібного (І), високоеластичного (ІІ) та в’язкотекучого (ІІІ) станів