Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
03.05.2019
Размер:
4.37 Mб
Скачать

Лабораторна робота 1

КРИСТАЛІЗАЦІЯ МЕТАЛІВ

1.1 Мета роботи: вивчення процесу кристалізації солі тіосульфату натрію за допомогою біологічного мікроскопу і проектору.

1.2 Теоретичні відомості

Метали мають специфічні властивості: високу електропровідність і теплопровідність, металевий блиск, високу міцність і ковкість.

Особливістю атомної будови металів є наявність малої кількості валентних електронів на зовнішній електронній оболонці. Валентні електроні слабо зв’язані з ядром, тому під впливом зовнішніх сил вони можуть покидати свої орбіти при витраті невеликої енергії.

Наявність вільних електронів обумовлює високу електро- і теплопровідність металів і металевих сплавів.

Під впливом зовнішнього електричного поля переважна частина вільних електронів переходить на нові квантові оболонки з більшою енергією. Електрони отримують направлений рух і, таким чином в провіднику з’являється електричний струм. Електропровідність металів підвищується зі зниженням температури.

Усі метали і металеві спливи є кристалічні тіла. На відзнаку від аморфних тіл в кристалічному тілі атоми (точніше, позитивні іони) розташовуються в строго певному порядку і в просторі утворюють кристалічну ґратку.

Атоми (іони) металу перебувають на такій регулярній відстані між собою, при якій енергія взаємодії позитивно і негативно заряджених частинок мінімальна. Кристалічна ґратка твердого тіла складається з елементарних фігур. При багаторазовому зміщенні їх за трьома непаралельними напрямками у просторі можна отримати кристалічну гратку.

Елементарною кристалічною коміркою називається такий найменший об’єм, який дає нам уявлення про взаємне розташування атомів у всьому кристалі. В кристалографії розглядають 14 типів елементарних комірок. Переважна більшість металів має одну з елементарних кристалічних комірок: кубічну об’ємоцентровану (ОЦК), кубічну гранецентровану (ГЦК), гексагональну щільноукладену (ГПУ) , тетрагональну (рис. 1.1).

Будова і властивості кристалічних ґраток характеризується наступними параметрами:

  1. періодом кристалічної комірки a, b, c – відстаню між центрами сусідніх атомів, які знаходяться в вузлах кристалічної гратки;

  2. координаційним числом, яке показує, скільки атомів знаходиться на найбільш близькій і однаковій відстані від будь якого атома;

  3. базисом кристалічної гратки – числом атомів, які знаходяться в одній елементарній комірці.

а – об’ємноцентрована кубічна; б – гранецентрована кубічна; в – гексагональна щільно укладена

Рисунок 1.1 – Основні типи елементарних кристалічних комірок

Правильне розташування атомів в монокристалах обумовлює неоднакову щільність заповнення атомами різних кристалографічних площин і напрямків. Властивості монокристалів залежать від вибраного напрямку, тобто від того, як щільно розташовані атоми в напрямку, вздовж котрого ведеться вимір.

В аморфних тілах властивості не залежать від напрямку, такі тіла називаються ізотропними.

Кристалічні тіла анізотропні, тобто їх властивості залежать від кристалографічного напрямку.

Реальні метали і сплави складаються з великої кількості кристалів, разоріентованих у просторі. Таке тверде тіло називається полікристалічним. Кристали полікристалічного тіла, які мають неправильну форму, називаються зернами, або кристалітами. Властивості реальних полікристалічних тіл, внаслідок довільного розташування зерен, будуть однаковими, тобто реальні метали і сплави ізотропні. Після холодної пластичної деформації полікристалічні тіла приймають певне кристалографічне орієнтування зерен (текстуру) і стають анізотропні.

Кристалізація металів – це процес термодинамічний, самостійно протікаючий згідно з другім законом термодинаміки (система прямує до мінімізації надлишкової енергії) (рис.1.2)..

Рисунок 1.2 – Графік зміни вільної енергії F рідкого і твердого станів в залежності від температури

FР – надлишкова енергія рідини; FКР. – надлишкова енергія кристалічного стану речовини; ТS – теоретична температура кристалізації; ТФ – фактична температура кристалізації; ∆t – температура переохолодження.

Кристалізація можлива тільки при переохолодженні рідкого металу. Це пов’язано з закономірностями надлишкової енергії в рідкому стані і твердому стані в залежності від температури.

При ТФ FКР. < FР., тому речовина знаходиться у твердому стані; при температурі більш ТS FКР. > FР., тому речовина знаходиться у рідкому стані.

Із графіку також видно: чим більше значення ∆t, тим більше різниця FКР. - FР., тим інтенсивніше протікає перехід речовини з рідкого в твердий стан.

Кристалізація – процес дифузійного переходу атомів (молекул) з рідини в кристалічний стан.

Механізм кристалізації складається з двох одночасно протікаючих процесів: процесу утворення центрів кристалізації (ц.к.) і процесу росту кристалів (р.к.).

Процес кристалізації вивчають за кривими охолодження (рис. 1.3). Зниження температури викликає охолодження розплаву (ділянка АВ). Процес кристалізації починається при температурі ТКР, яка менше від температури ТS на величину температури переохолодження t. З початком кристалізації відвід тепла в навколишнє середовище буде компенсуватися виділенням схованої теплоти плавлення. На кривій охолодження з’явиться горизонтальна ділянка (ВС). При завершенні процесу кристалізації (крапка С) почнеться охолодження твердого металу (СД).

Рисунок 1.3 – Крива охолодження чистого металу

Збільшення температури переохолодження (t) викликає збільшення центрів кристалізації і швидкості росту кристалів. Здрібнювання зерна в сплавах досягається шляхом модифікування, тобто введення в розплав дисперсних частинок, яки грають роль додаткових центрів кристалізації.

При кристалізації металів і їх сплавів утворюються дендритні кристали (деревоподібні).