- •§ 1. Предмет земельного право, та його особливості
- •§ 2. Методи регулювання земельних відносин
- •§ 3. Принципи земельного права
- •§ 4. Система земельного права
- •§ 5. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права та його місце у правовій системі України
- •§ 6. Розвиток науки земельного права
- •§ 7. Правове забезпечення земельної реформи
- •§ 1. Поняття то види
- •§ 2. Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин
- •§ 1. Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права
- •§ 2. Конституція України —
- •§ 3. Закони як джерела земельного права
- •§ 4. Підзаконні акти
- •§ 5. Міжнародно-праеові акти як джерела земельного права
- •§ 1. Загальна характеристика права власності на землю
- •§ 2. Форми права власності на землю
- •§ 4. Підстави та порядок виникнення права власності на землю
- •§ 5. Права та обов'язки власників земельних ділянок
- •§ 6. Підстави та порядок припинення права власності на землю
- •§ 1. Поняття, основні риси та юридична природа приватизації земель
- •§ 2. Суб'єкти, об'єкти та форми приватизації земель
- •§ 3. Особливості приватизації земель сільськогосподарського призначення та інших категорій земель
- •§ 4. Юридичні гарантії здійснення приватизації земель
- •§ 1. Загальна характеристико права землекористування
- •§ 2. Суб'єкти і об'єкти права землекористування
- •§ 3. Виникнення права землекористування
- •§4. Права та обов'язки землекористувачів
- •§ 5. Припинення права землекористування
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки оренди землі
- •§ 2. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та іншого призначення
- •§ 3. Договір оренди земельної ділянки
- •§ 1. Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •§ 2. Обмеження прав на землю,
- •§ 3. Земельні
- •§ 1. Поняття гарантій прав на землю
- •§ 2. Способи захисту прав на землю
- •§ 3. Відшкодування збитків
- •§ 4. Вирішення земельних спорів
- •§ 1. Поняття механізму реалізації прав на землю
- •§ 2. Земельно-процесцальне
- •§ 3. Юридично-процесуальне забезпечення реалізації прав на землю
- •§ 4. Земельно-процесуальні засади припинення прае на землю
- •§ 1. Загально характеристика
- •§ 2. Суб'єкти та об'єкти плоти зо землю
- •§3. Особливості обчислення плати
- •§ 4. Пільги щодо плоти зо землю
- •§ 1. Поняття, зміст та суб'єкти
- •§ 2. Система і функції управління у галузі використання та охорони земель
- •§ 3. Система і повноваження органів управління у галузі використання та охорони земель
- •§ 4. Встановлення то зміно меж
- •§ 5. Планування використання земель
- •§ 6. Землеустрій
- •§ 7. Контроль за використанням та охороною земель
- •§ 8. Моніторинг земель
- •§ 9. Державний земельний кадастр
- •§ 10. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •§ 1. Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок
- •§ 2. Інституційно-функціональне забезпечення ринкового обігу прав на земельні ділянки
- •§ 3. Правочини із земельними ділянками
- •§ 4. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •§ 5. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •§ 6. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •§ 1. Поняття і зміст
- •§ 3. Нормування і стандартизація у галузі охорони земель
- •§ 4. Рекультивація земель
- •§ 5. Консервація земель
- •§ 6. Особливості правової охорони грунтів
- •§ 6. Особливості правової охорони грунтів
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Земельне правопорушення
- •§ 3. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення
- •§ 1. Поняття та склад земель
- •§ 2. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •§ 3. Суб'єкти права сільськогосподарського землекористування та загальна характеристика їх правового статусу
- •§ 4. Фермерське землекористування
- •§ 5. Землекористування
- •§ 6. Інші суб'єкти сільськогосподарського зелллевикористоннп
- •§ 7. Відшкодування втрат
- •§ 1. Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів
- •§ 2. Поняття і склад земель
- •§ 3. Порядок використання земель у межах населених пунктів для забудови та інших потреб
- •§ 4. Використання земель громадянами у межах населених пунктів
- •§ 5. Особливості права власності
- •§ 1. Поняття, склад та використання земель природно-заповідного призначення
- •§ 2. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- •§ 3. Землі оздоровчого призначення та їх використання
- •§ 4. Визначення, склад
- •§ 5. Склад то використання земель історико-культурного призначення
- •§ 1. Поняття, склад та загальна характеристика земель лісового фонду
- •§ 2. Правові форми використання земель лісового фонду
- •§ 1. Загальна характеристика земель водного фонду
- •§ 2. Правові форми використання земель водного фонду
- •§ 3. Обмеження права користування землями водного фонду
- •§ 1. Загальна характеристика земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •§ 2. Склад і використання земель промисловості
- •§ 3. Склад і використаний земель транспорту
- •§ 4. Склад і використання
- •§ 4. Склад і використання
- •§ 5. Склад і використання земель оборони та іншого призначення
§ 2. Суб'єкти і об'єкти права землекористування
Суб'єктами права постійного землекористування є юридичні особи, які у встановленому законом порядку набули цього права для досягнення відповідних цілей і мають у зв'язку з цим певні земельні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою можуть здійснювати лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. До складу виключного кола суб'єктів, які можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою, закон відносить лише деякі види юридичних осіб, які належать до юридичних осіб публічного права.
Юридичною особою новий Цивільний кодекс України (ст. 80) вважає організацію, створенуі зареєстровану у встановленому законом порядку. Серед юридичних осіб залежно від порядку їх створення закон розрізняє юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Останні можуть набувати статусу постійних землекористувачів. Вони створюються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Створені розпорядчим способом юридичні особи, як постійні землекористувачі, функціонують для здійснення завдань публічного характеру.
Порядок створення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюють Конституція України та закон. Серед їх організаційно-правових форм самостійне місце посідають установи та підприємства1.
1 Установою вважається організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (ст. 83 ЦК).
' Відповідно до Закону України «Про підприємства» (ст. 1) підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи 1 здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Самостійними видами підприємств залежно від форм власності виступають, зокрема, комунальне підприємство, основане на власності відповідної територіальної громади, і державне підприємство, основане на державній власності, у тому числі казенне підприємство.
106
Держава та територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (наприклад, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я). При цьому держава, створюючи конкретну юридичну особу (державне підприємство), закріплює за нею майно на праві повного господарського відання, а за державною установою (організацією) — на праві оперативного управління.
Передбачена законом можливість підприємств, установ та організацій виступати як самостійний суб'єкт постійного землекористування являє собою їх земельну правоздатність. Така правоздатність завжди відповідає цілям та завданням діяльності юридичної особи, які закріплені в статутних документах. Деякі юридичні особи, зокрема державні і комунальні сільськогосподарські підприємства, установи та організації, обов'язково виступають носіями прав та обов'язків щодо постійного використання землі. Можливе функціонування й інших державних чи комунальних юридичних осіб, діяльність яких не пов'язана з використанням земель, тобто вони не наділяються земельною правоздатністю.
Поняття земельної правоздатності застосовується лише до суб'єктів, які здійснюють землекористування. Правомочності різних державних органів та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження, управління землею, регулювання земельних відносин випливають з компетенції цих органів, якою вони наділені державою. Разом з тим, не виключається ситуація, коли в одній особі уособлюються і органи, які здійснюють управління землею, і постійні землекористувачі.
Юридичні особи, які володіють земельною правоздатністю, завжди дієздатні, тобто вони здатні своїми діями набувати і здійснювати права та обов'язки у галузі землекористування. Земельна праводієздатність може бути притаманна лише самостійно оформленим як єдине ціле юридичним особам, а не їх структурним підрозділам. Юридичні особи, що володіють земельною пра-водієздатністю, набувають статусу суб'єктів постійного землекористування з моменту надання їм земельної ділянки.
Серед суб'єктів постійного землекористування розрізняють сільськогосподарські та несільськогосподарські державні і комунальні підприємства, установи та організації. Першим надаються земельні ділянки у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей, та ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ст. 24 ЗК), дру-
107
г
тим — для здійснення відповідної несільськогосподарської діяльності (ст. 65 ЗК).
Набуття права постійного користування земельною ділянкою лише підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, фактично означає, що іноземні юридичні особи не можуть виступати постійними землекористувачами. Вони мають право використовувати відповідні земельні ділянки на умовах оренди або на титулі приватної власності.
Об'єктом права постійного землекористування є певна індивідуально визначена і юридично відокремлена земельна ділянка (або її частина), яка перебуває у державній або комунальній власності, що закріплена за конкретним державним або комунальним підприємством, установою чи організацією для використання згідно з її цільовим призначенням. Саме з приводу цієї ділянки виникають і здійснюються відповідні земельні правовідносини як форма реалізації суб'єктивного права, а також відповідні повноваження постійного землекористувача: право володіння та право користування земельною ділянкою, а іноді й внутрішньогосподарського управління нею. Отже, таким об'єктом є земельна ділянка із земель державної або колективної власності, місцерозташування і межі якої визначаються на місцевості з урахуванням її розміру.
Закон не виключає можливості використання однією юридичною особою кількох земельних ділянок різного цільового призначення. У деяких випадках право постійного користування певними земельними ділянками може бути пов'язане з необхідністю надання одній юридичній особі двох або більше різних природних об'єктів. Наприклад, для розробки родовищ корисних копалин гірничодобувним підприємствам надаються у користування не тільки ділянки надр у межах гірничих відводів, а й відповідні земельні ділянки, необхідні для експлуатації надр.
Об'єкти права постійного землекористування класифікують з урахуванням, наприклад, того, за рахунок яких земель вони надані (державної чи комунальної власності). Класифікація цих об'єктів можлива і за іншими ознаками. Так, якщо підставою класифікації вважати основне цільове призначення земельних ділянок, то можна розрізняти об'єкти сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення тощо.
108