- •§ 1. Предмет земельного право, та його особливості
- •§ 2. Методи регулювання земельних відносин
- •§ 3. Принципи земельного права
- •§ 4. Система земельного права
- •§ 5. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права та його місце у правовій системі України
- •§ 6. Розвиток науки земельного права
- •§ 7. Правове забезпечення земельної реформи
- •§ 1. Поняття то види
- •§ 2. Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин
- •§ 1. Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права
- •§ 2. Конституція України —
- •§ 3. Закони як джерела земельного права
- •§ 4. Підзаконні акти
- •§ 5. Міжнародно-праеові акти як джерела земельного права
- •§ 1. Загальна характеристика права власності на землю
- •§ 2. Форми права власності на землю
- •§ 4. Підстави та порядок виникнення права власності на землю
- •§ 5. Права та обов'язки власників земельних ділянок
- •§ 6. Підстави та порядок припинення права власності на землю
- •§ 1. Поняття, основні риси та юридична природа приватизації земель
- •§ 2. Суб'єкти, об'єкти та форми приватизації земель
- •§ 3. Особливості приватизації земель сільськогосподарського призначення та інших категорій земель
- •§ 4. Юридичні гарантії здійснення приватизації земель
- •§ 1. Загальна характеристико права землекористування
- •§ 2. Суб'єкти і об'єкти права землекористування
- •§ 3. Виникнення права землекористування
- •§4. Права та обов'язки землекористувачів
- •§ 5. Припинення права землекористування
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки оренди землі
- •§ 2. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та іншого призначення
- •§ 3. Договір оренди земельної ділянки
- •§ 1. Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •§ 2. Обмеження прав на землю,
- •§ 3. Земельні
- •§ 1. Поняття гарантій прав на землю
- •§ 2. Способи захисту прав на землю
- •§ 3. Відшкодування збитків
- •§ 4. Вирішення земельних спорів
- •§ 1. Поняття механізму реалізації прав на землю
- •§ 2. Земельно-процесцальне
- •§ 3. Юридично-процесуальне забезпечення реалізації прав на землю
- •§ 4. Земельно-процесуальні засади припинення прае на землю
- •§ 1. Загально характеристика
- •§ 2. Суб'єкти та об'єкти плоти зо землю
- •§3. Особливості обчислення плати
- •§ 4. Пільги щодо плоти зо землю
- •§ 1. Поняття, зміст та суб'єкти
- •§ 2. Система і функції управління у галузі використання та охорони земель
- •§ 3. Система і повноваження органів управління у галузі використання та охорони земель
- •§ 4. Встановлення то зміно меж
- •§ 5. Планування використання земель
- •§ 6. Землеустрій
- •§ 7. Контроль за використанням та охороною земель
- •§ 8. Моніторинг земель
- •§ 9. Державний земельний кадастр
- •§ 10. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •§ 1. Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок
- •§ 2. Інституційно-функціональне забезпечення ринкового обігу прав на земельні ділянки
- •§ 3. Правочини із земельними ділянками
- •§ 4. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •§ 5. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •§ 6. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •§ 1. Поняття і зміст
- •§ 3. Нормування і стандартизація у галузі охорони земель
- •§ 4. Рекультивація земель
- •§ 5. Консервація земель
- •§ 6. Особливості правової охорони грунтів
- •§ 6. Особливості правової охорони грунтів
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Земельне правопорушення
- •§ 3. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення
- •§ 1. Поняття та склад земель
- •§ 2. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •§ 3. Суб'єкти права сільськогосподарського землекористування та загальна характеристика їх правового статусу
- •§ 4. Фермерське землекористування
- •§ 5. Землекористування
- •§ 6. Інші суб'єкти сільськогосподарського зелллевикористоннп
- •§ 7. Відшкодування втрат
- •§ 1. Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів
- •§ 2. Поняття і склад земель
- •§ 3. Порядок використання земель у межах населених пунктів для забудови та інших потреб
- •§ 4. Використання земель громадянами у межах населених пунктів
- •§ 5. Особливості права власності
- •§ 1. Поняття, склад та використання земель природно-заповідного призначення
- •§ 2. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- •§ 3. Землі оздоровчого призначення та їх використання
- •§ 4. Визначення, склад
- •§ 5. Склад то використання земель історико-культурного призначення
- •§ 1. Поняття, склад та загальна характеристика земель лісового фонду
- •§ 2. Правові форми використання земель лісового фонду
- •§ 1. Загальна характеристика земель водного фонду
- •§ 2. Правові форми використання земель водного фонду
- •§ 3. Обмеження права користування землями водного фонду
- •§ 1. Загальна характеристика земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •§ 2. Склад і використання земель промисловості
- •§ 3. Склад і використаний земель транспорту
- •§ 4. Склад і використання
- •§ 4. Склад і використання
- •§ 5. Склад і використання земель оборони та іншого призначення
§ 6. Інші суб'єкти сільськогосподарського зелллевикористоннп
Крім відносно великих організаційно-правових форм сільськогосподарського землекористування, за допомогою яких громадяни України реалізують свої права приватної власності на землі та права користування (в основному у формі оренди) землями сільськогосподарського призначення, а саме — через організацію фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, товарних сільськогосподарських підприємств тощо, вони можуть бути суб'єктами й інших форм аграрного землевикористання. Серед них у сучасний період особливо значними стають особисті селянські господарства.
Громадяни України можуть використовувати землі сільськогосподарського призначення для організації та ведення особистого селянського господарства. Особисте селянське господарство — це господарська діяльність, яка належить до підприємницької і проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних стосунках і спільно проживають з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Особисте селянське господарство нині є самостійною організаційно-правовою формою суспільно-корисного ведення сільськогосподарського виробництва. Правовий режим цих господарств та умови їх землекористування встановлено ст. 33 ЗК України та спеціальним Законом України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р.1.
Для ведення особистого селянського господарства використовуються земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Розмір земельної ділянки цього господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами господарства.
1 Урядовий кур'єр. — 2003. — 11 червня.
272
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть належати на праві приватної власності одній особі або бути спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів господарства.
Закон не виключає можливості виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) членам особистого селянського господарства єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).
У разі виходу з господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Громадяни можуть бути суб'єктами використання земель
сільськогосподарського призначення для садівництва.
Займатися садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно, створюючи садівницькі товариства. Для цього вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди земельні ділянки із земель державної чи комунальної власності у розмірі не більше 0,12 га. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для садівництва лише на засадах їх оренди.
Земельні ділянки, призначені для садівництва, громадяни можуть використовувати для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, на цих землях можна зводити необхідні будинки та різні господарські споруди.
Землі загального користування (під дорогами, проїздами, будівлями загального використання тощо) є власністю самого садівницького товариства.
Громадяни — власники земельних ділянок, призначених для садівництва, мають право розпоряджатися ними, зокрема, продавати їх без згоди інших членів товариства.
Правовий режим таких земель регламентується ст. 35 ЗК України, спеціальним законодавством та статутами садівницьких товариств.
Громадяни та їх об'єднання можуть орендувати земельні ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення городництва. На відміну від садівництва, це строковий вид їх землекористування. А тому на земельних ділянках, призначених для городництва заборонено закладати сади та інші багаторічні насадження, зводити капітальні будів-
18 — 4-123
273
1
лі і споруди. Дозволяється будувати лише тимчасові споруди, які по закінченні строку оренди підлягають знесенню їх влас никами. ;.
Правовий режим земельних ділянок для городництва регулюється ст. 36 ЗК України.
Громадяни можуть також бути суб'єктами використання земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби (ст. 34 ЗК). Для цього вони можуть орендувати відповідні земельні ділянки. Договір оренди може бути короткостроковим (не більше 5 років) та довгостроковим (не більше 50 років)
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Суб'єктами прав на землі сільськогосподарського призначення можуть бути сільськогосподарські підприємства за умови, що вони їх використовуватимуть для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. «б» ст. 22 ЗК). Тут, як бачимо, принцип цільового використання цих земель вводиться у сферу сучасних ринкових відносин.
Земельний кодекс України дає право на використання земель сільськогосподарського призначення також сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (п. «б» ст. 22 ЗК). Для несільськогосподарських підприємств, установ та організацій землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися лише для ведення підсобного сільського господарства, тобто для не основної, а додаткової і незначної за обсягом діяльності.
Суб'єктами постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності можуть бути державні і комунальні сільськогосподарські підприємства (ст. 24 ЗК). Ці ділянки вони можуть використовувати для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Нині ці суб'єкти можуть мати земельні ділянки переважно на засадах постійного користування.
274
І І