- •§ 1. Предмет земельного право, та його особливості
- •§ 2. Методи регулювання земельних відносин
- •§ 3. Принципи земельного права
- •§ 4. Система земельного права
- •§ 5. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права та його місце у правовій системі України
- •§ 6. Розвиток науки земельного права
- •§ 7. Правове забезпечення земельної реформи
- •§ 1. Поняття то види
- •§ 2. Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин
- •§ 1. Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права
- •§ 2. Конституція України —
- •§ 3. Закони як джерела земельного права
- •§ 4. Підзаконні акти
- •§ 5. Міжнародно-праеові акти як джерела земельного права
- •§ 1. Загальна характеристика права власності на землю
- •§ 2. Форми права власності на землю
- •§ 4. Підстави та порядок виникнення права власності на землю
- •§ 5. Права та обов'язки власників земельних ділянок
- •§ 6. Підстави та порядок припинення права власності на землю
- •§ 1. Поняття, основні риси та юридична природа приватизації земель
- •§ 2. Суб'єкти, об'єкти та форми приватизації земель
- •§ 3. Особливості приватизації земель сільськогосподарського призначення та інших категорій земель
- •§ 4. Юридичні гарантії здійснення приватизації земель
- •§ 1. Загальна характеристико права землекористування
- •§ 2. Суб'єкти і об'єкти права землекористування
- •§ 3. Виникнення права землекористування
- •§4. Права та обов'язки землекористувачів
- •§ 5. Припинення права землекористування
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки оренди землі
- •§ 2. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та іншого призначення
- •§ 3. Договір оренди земельної ділянки
- •§ 1. Поняття та класифікація обмежень прав на землю
- •§ 2. Обмеження прав на землю,
- •§ 3. Земельні
- •§ 1. Поняття гарантій прав на землю
- •§ 2. Способи захисту прав на землю
- •§ 3. Відшкодування збитків
- •§ 4. Вирішення земельних спорів
- •§ 1. Поняття механізму реалізації прав на землю
- •§ 2. Земельно-процесцальне
- •§ 3. Юридично-процесуальне забезпечення реалізації прав на землю
- •§ 4. Земельно-процесуальні засади припинення прае на землю
- •§ 1. Загально характеристика
- •§ 2. Суб'єкти та об'єкти плоти зо землю
- •§3. Особливості обчислення плати
- •§ 4. Пільги щодо плоти зо землю
- •§ 1. Поняття, зміст та суб'єкти
- •§ 2. Система і функції управління у галузі використання та охорони земель
- •§ 3. Система і повноваження органів управління у галузі використання та охорони земель
- •§ 4. Встановлення то зміно меж
- •§ 5. Планування використання земель
- •§ 6. Землеустрій
- •§ 7. Контроль за використанням та охороною земель
- •§ 8. Моніторинг земель
- •§ 9. Державний земельний кадастр
- •§ 10. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •§ 1. Юридична природа ринкового обігу земельних ділянок
- •§ 2. Інституційно-функціональне забезпечення ринкового обігу прав на земельні ділянки
- •§ 3. Правочини із земельними ділянками
- •§ 4. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •§ 5. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •§ 6. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
- •§ 1. Поняття і зміст
- •§ 3. Нормування і стандартизація у галузі охорони земель
- •§ 4. Рекультивація земель
- •§ 5. Консервація земель
- •§ 6. Особливості правової охорони грунтів
- •§ 6. Особливості правової охорони грунтів
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Земельне правопорушення
- •§ 3. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення
- •§ 1. Поняття та склад земель
- •§ 2. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •§ 3. Суб'єкти права сільськогосподарського землекористування та загальна характеристика їх правового статусу
- •§ 4. Фермерське землекористування
- •§ 5. Землекористування
- •§ 6. Інші суб'єкти сільськогосподарського зелллевикористоннп
- •§ 7. Відшкодування втрат
- •§ 1. Особливості правового режиму земель у межах населених пунктів
- •§ 2. Поняття і склад земель
- •§ 3. Порядок використання земель у межах населених пунктів для забудови та інших потреб
- •§ 4. Використання земель громадянами у межах населених пунктів
- •§ 5. Особливості права власності
- •§ 1. Поняття, склад та використання земель природно-заповідного призначення
- •§ 2. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- •§ 3. Землі оздоровчого призначення та їх використання
- •§ 4. Визначення, склад
- •§ 5. Склад то використання земель історико-культурного призначення
- •§ 1. Поняття, склад та загальна характеристика земель лісового фонду
- •§ 2. Правові форми використання земель лісового фонду
- •§ 1. Загальна характеристика земель водного фонду
- •§ 2. Правові форми використання земель водного фонду
- •§ 3. Обмеження права користування землями водного фонду
- •§ 1. Загальна характеристика земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •§ 2. Склад і використання земель промисловості
- •§ 3. Склад і використаний земель транспорту
- •§ 4. Склад і використання
- •§ 4. Склад і використання
- •§ 5. Склад і використання земель оборони та іншого призначення
§ 1. Поняття та склад земель
сільськогосподарського призначення
Принципове конституційне положення про те, що «земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави» (ст. 14) в першу чергу і найбільш безпосередньо стосується земель сільськогосподарського призначення. Це зумовлено такими факторами:
а) Україна — велика аграрна держава, яка має найцінні ші у світі еталонні ґрунти;
б) з 60,3 млн. га усіх земель землі сільськогосподарського призначення в Україні становлять майже 70% (41,8 млн га);
в) вони є базою проведення земельної, а також аграрної реформ;
г) вони є основним і незамінним засобом виробництва сільськогосподарської продукції, а отже базою продовольчої безпеки держави;
ґ) вони є загальною умовою та предметом сільськогосподарської праці;
д) вони підпорядковані принципу раціональності їх вико ристання та охорони.
Таким чином землі сільськогосподарського призначення є унікальним природним ресурсом, основою економічного розвитку держави та матеріального добробуту народу України.
Земельний кодекс України землями сільськогосподарського призначення визнає «землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогоспо-
247
1
^
дарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей» (ст. 22).
Це визначення поняття земель сільськогосподарського призначення виходить з їх основного цільового призначення — виробництво продукції сільського господарства. А сам термін «землі» правильно вживається як елемент природного середовища, що перебуває в органічному взаємозв'язку з іншими його елементами (водами, лісами, атмосферним повітрям тощо), на відміну від терміна «земля»1.
Земельний кодекс України деталізує поняття земель сільськогосподарського призначення за їх цільовим призначенням і, крім основної мети — виробництва сільськогосподарської продукції, яке здійснюється різними аграрними суб'єктами (фермерськими господарствами, сільськогосподарськими кооперативами, особистими селянськими господарствами тощо), включає до нього також землі, надані для сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності (яку здійснюють відповідні наукові та навчальні заклади), а також ті, на яких розміщена відповідна виробнича інфраструктура (виробничі приміщення, склади, ферми тощо).
Базовими термінами законодавчого поняття земель сільськогосподарського призначення є землі, «надані» або «призначені» для потреб сільського господарства. Отже, самостійність цієї категорії земель у складі земель України визначається юридичним фактом надання їх у використання у сільському господарстві або призначенням для цих потреб. П> ловне цільове призначення цих земель — використання для потреб сільськогосподарського виробництва, можливість якого зумовлена природними властивостями цих земель. Тому поняття і характеристика земель сільськогосподарського
1 Слід розмежовувати поняття «землі» і «земля». Природна (біологічна) зумовленість терміна «землі» робить їх особливим об'єктом правових відносин, істотно відмінним від терміна «земля», під яким розуміють відокремлену від природного середовища працею людини певну частину (масу) речовини, частину матеріального світу (а не природного середовища), вміщену в якесь містилище (вагони, контейнери, пакети тощо). Маса землі вимірюється тоннами, кілограмами, у той час, як площа земель — гектарами. Докладніше про це див.: Титова Н. Землі як об'єкт правового регулювання // Право України. — 1998. — № 4.
248
призначення тісно пов'язані саме з об'єктивними природними факторами.
Землі сільськогосподарського призначення, як об'єкт земельних правових відносин, істотно відрізняються від майна, як об'єкта цивільних правових відносин. Це, зокрема, пояснюється тим, що землі:
природний об'єкт, не створений працею людини, а, от же, він має не лише економічну, а й екологічну цінність;
землі мають сталий кількісний вимір, їх площі не мо жуть бути штучно ані збільшені, ані зменшені;
виконують унікальну і незамінну функцію основного засобу виробництва продукції рослинництва і тваринництва;
дають прямий прибуток внаслідок їх використання;
перебувають у постійному тісному взаємозв'язку з ін шими природними об'єктами (атмосферним повітрям, вода ми, надрами, лісами);
не мають балансової грошової вартості, а їх природна та економічна і екологічна цінність визначається за спеці альною методикою;
земельно-правовими засадами та екологічними вимо гами пройнято всі угоди щодо цих земель та юридичну відпо відальність за земельні правопорушення тощо.
Продуктивність земель сільськогосподарського призначення (грунтів)1 значною мірою викликана причинами екологічного змісту, що означає, з одного боку, їх природну зумовленість, а з другого — необхідність забезпечення гармонізації економічних та екологічних властивостей при вирощуванні сільськогосподарської продукції. Так звані агролан-дшафтні системи землеробства покликані забезпечити високу продуктивність ґрунтів і водночас екологічну безпеку. Як зазначає В. І. Андрейцев, ця сфера суспільних відносин безпосередньо пов'язана з використанням земель сільськогосподарського призначення2. Отже, сутність цих земель об'єктивно зумовлена їх природною здатністю родючості та необ-
1 Термін «ґрунти» означає поверхневий шар земель сільськогоспо дарського призначення, що характеризується певною якістю і вмістом гумусу — комплексу специфічних органічних речовин, які зумовлюють їх природну властивість родючості.
2 Андрейцев В. Земельная реформа: Приватизацію. Зкология. Пра во. — К.: УЗАН, 1997. — С. 82.
249
1
хідністю забезпечувати суспільство екологічно чистою продукцією сільського господарства. Тому слід погодитися з М. В. Шульгою у тому, що «при визначенні поняття земель сільськогосподарського призначення законодавець повинен акцентувати увагу, в першу чергу, на природних властивостях і якості земель як елемента екосистеми»1.
Враховуючи зазначене, назва аналізованої категорії земель могла б бути не «землі сільськогосподарського призначення», а «сільськогосподарські землі», тобто такі, які за їх об'єктивними природними властивостями придатні для ведення сільського господарства2.
Склад земель сільськогосподарського призначення зумовлений їх цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 22 ЗК України до цих земель належать: сільськогосподарські угіддя і несільськогосподарські угіддя.
Угіддя — це структурна складова земель сільськогосподарського призначення, яка відображає й певне господарське використання.
Найбільш характерною і цінною є перша категорія —сільськогосподарські угіддя. Під ними слід розуміти, в першу чергу, ріллю (орні землі), а також землі під багаторічними насадженнями (садами, виноградниками, посадками хмелю тощо), сіножатями, пасовищами, перелогами.
Рілля, або орні землі, є найціннішою складовою земель сільськогосподарського призначення. Саме вони характеризуються наявністю ґрунтового покриву, який забезпечує їх унікальну природну властивість родючості, що й забезпечує їм значення основного засобу виробництва зернової продукції, вирощування технічних та інших сільськогосподарських культур. Правовий режим орних земель був глибоко досліджений В. В. Янчуком3.
До несільськогосподарських угідь належать землі під господарськими шляхами і прогонами, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями (крім тих,
1 Шульга М. В. Актуальніше правовьіе проблеми земельних отноше- ний в современньк условиях.—Харьков: Консум, 1998. — С. 143.
2 Татова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негатив ні аспекти // Право України. — 2002. — № 4.
3 Янчук В. В. Правовой режим пахотнмх угодий (на материалах Украинской ССР): Дис. ... канд. юрид. наук. — Одесса, 1982.
250
які віднесено до лісового фонду), землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо.
Ці землі сільськогосподарського призначення виконують роль просторової бази, території, земельної площі, які використовуються для додаткових (поза рослинництвом та тваринництвом) сільськогосподарських та інших потреб.
Земельний кодекс України поділяє землі сільськогосподарського призначення лише на дві зазначені категорії. Проте, він дає й інші структурні характеристики цих земель. Зокрема ЗК України 2001 р. вперше виділив «ґрунти земельних ділянок» в окремий і особливий об'єкт охорони (ст. 168). Цим визнається необхідність існування їх посиленого правового режиму.
Ґрунти — неоціненне еталонне багатство України. У їх складі домінують різного роду чорноземи. Взаємодіючи з іншими компонентами (повітрям, водою, мінеральними та органічними речовинами), ґрунти створюють так звану «зону життя», яка є наслідком їх природної родючості.
Стаття 150 ЗК України виділила в окрему групу «особливо цінні землі» та встановила спеціальний порядок їх вилучення. Здебільшого цінність цих земель зумовлена чорноземним складом їх ґрунтів, а також іншими природними факторами.
Є загальне правило — вилучення цих земель для несільськогосподарських потреб не допускається.
Земельне законодавств України нині широко вживає термін «земельні ділянки». Він є правомірним, поряд із вживанням ширшого поняття — «землі».
На відміну від поняття «ґрунти», яке притаманне лише землям сільськогосподарського призначення і характеризує якісні показники їх поверхневого родючого шару, поняття «земельні ділянки» вживається і для інших категорій земель і зумовлюється переважно кількісними показниками.