11.3.2 Держава як основний суб’єкт регулювання міграційних процесів в україні

Регулювання міграційних процесів в Україні здійснюється на всіх рівнях державної влади.

Президент України відповідно до своїх конституційних повноважень бере безпосередню участь у формуванні та реалізації державної міграційної політики, приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

У структурі ВР України діють комітети, які здійснюють регулювання міграційних процесів:

1. Комітет ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. До його компетенцій належить:

   • додержання прав і свобод людини й громадянина;

   • діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

   • громадянство, статус іноземців та осіб без громадянства;

   • етнонаціональна політика, міжнаціональні відносини та права корінних народів і національних меншин в Україні;

   • надання притулку в Україні;

   • законодавче забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

   • співробітництво з Радою Європи (РЄ), Організацією з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ) у сфері додержання (захисту) прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;

   • співробітництво з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародною організацією з міграції, Комісією ООН з прав людини відповідно до статутних завдань зазначених організацій, що збігаються з компетенцією Комітету;

   • співробітництво з національними установами країн - членів СНД з питань захисту прав людини, національних меншин, міжнаціональних відносин та міграційних процесів;

   • забезпечення зв'язків з українцями за кордоном;

2. Комітет ВРУ у закордонних справах. До його компетенцій належить:

   • законодавче забезпечення зовнішньополітичної діяльності України;

   • зовнішні зносини, у тому числі щодо участі України в діяльності міжнародних організацій;

   • транскордонне та міжрегіональне співробітництво (крім транскордонного та міжрегіонального співробітництва з країнами ЄС;

   • надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України (ратифікація, приєднання до міжнародного договору, прийняття тексту міжнародного договору), денонсації міжнародних договорів України (крім міжнародних договорів України з Європейським Союзом (ЄС) та його державами-членами);

   • співробітництво Верховної Ради України з парламентами зарубіжних держав;

   • співробітництво Верховної Ради України з парламентськими органами міжнародних організацій;

   • проведення консультацій щодо кандидатур, які призначаються на посади голів дипломатичних представництв України в інших державах та при міжнародних організаціях;

   • дипломатичні служби;

Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень:

1. визначає порядок формування квоти імміграції й встановлює квоту імміграції на кожний календарний рік;

2. визначає порядок провадження за заявами про надання дозволів на імміграцію й поданнями про скасування дозволів на імміграцію та виконання прийнятих рішень;

3. затверджує зразок посвідки на постійне проживання, правила та порядок її оформлення й видачі.

На базі Кабінету Міністрів України функціонують:

1. Комісія у справах біженців (1992 р.) при Кабінеті Міністрів України. Функція – координація роботи центральних та місцевих органів державної виконавчої влади з розроблення та здійснення термінових заходів щодо тимчасового розміщення, працевлаштування біженців, надання їм соціальної та медичної допомоги.

2. Міжвідомча комісія з питань міграції, завданнями якої є наступні:

   • підготовка пропозицій стосовно визначення напрямів підвищення ефективності державної політики в сфері міграції, координації роботи із запровадження в Україні сучасних паспортних та інших ідентифікаційних документів, стандартизованих автоматизованих комплексів паспортно-візового контролю та систем обліку населення, здійснення заходів, що пов'язані з державним управлінням у сфері міграції;

   • проведення аналізу міграційних процесів, стану виконання міжнародних договорів у сфері міграції за участю України, практики застосування відповідних законів та інших нормативно-правових актів тощо;

   • сприяння у вирішенні питань з обміну інформацією стосовно міграційних процесів та процедур між державними органами та українськими громадськими й міжнародними організаціями.

3. Рада з питань трудової міграції громадян України при Кабінеті Міністрів України (створена в січні 2010 р.). Рада є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, до основних завдань якого належать: розробка пропозицій щодо формування та реалізації державної політики в сфері соціального захисту українських трудових мігрантів; розгляд пропозицій трудових мігрантів та створених ними громадських організацій стосовно вдосконалення нормативно-правової бази з питань соціального захисту трудових мігрантів; підготовка й внесення на розгляд Уряду пропозицій щодо створення правових, економічних та організаційних умов для повернення трудових мігрантів із-за кордону.

4. Міжвідомча координаційна рада з питань співробітництва з українською діаспорою (1996 р.), яка є консультативно-дорадчим органом з питань міграції в Україні. Її основними завданнями є: координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з питаннями співробітництва з українською діаспорою; подання інформації Кабінету Міністрів України про хід виконання заходів, пов'язаних з роботою української діаспори, підготовка відповідних пропозицій.

Інші органи виконавчої влади:

1. Міністерство внутрішніх справ України. На нього покладено виконання законодавства про імміграцію та про громадянство України. Міністерство виконує координуючу роль у протидії нелегальній міграції (захищає права та надає послуги українським громадянам за кордоном, регулює візовий режим і підтримує зв'язки з українською діаспорою). Задля виконання завдань у структурі Міністерства в червні 2002 р. було створено Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб з повноваженнями урядового органу державного управління. Завдання Департаменту: вирішення імміграційних питань та боротьба з нелегальною міграцією, розгляд документів стосовно набуття чи припинення громадянства України, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, транзитного проїзду територією України тощо.

2. Міністерство закордонних справ України, до основних видів діяльності якого належить: дипломатична й консульська робота; організація видачі віз; реєстрація громадян, котрі проживають в інших країнах; формування та реалізація державної політики в міграційній сфері; загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів щодо захисту біженців.

3. Міністерство соціальної політики України – акредитує компанії, які займаються послугами пошуку роботи за кордоном; надає дозвіл іноземним громадянам працювати в Україні та здійснює квотування ринку праці в Україні. Функції Міністерства в галузі регулювання міжнародної трудової міграції:

   • дослідження кон’юнктури національного ринку праці;

   • прогнозування тенденцій розвитку ринку праці та зайнятості населення;

   • розробку пропозицій стосовно формування національної політики в сфері зовнішньої трудової міграції;

   • ліцензування господарської діяльності з посередництва в працевлаштуванні за кордоном;

   • забезпечення контролю за сумлінним виконанням ліцензійних умов суб'єктами господарювання;

   • участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів у сфері міжнародної трудової міграції;

   • моніторинг безпосереднього розгортання міграційних процесів за участю робочої сили з України;

     4. Міністерство охорони здоров'я України (контроль за санітарно-епідеміологічним станом).

     5. Державний комітет України в справах національностей та релігій. Згідно з положенням про Державний комітет України в справах національностей та релігій він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України через Віце-Прем'єр-Міністра України.

Завдання Держкомнацрелігій є:

• участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в сфері міжнаціональних відносин, міграції, забезпечення захисту прав національних меншин України, депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну (далі – особи, які повернулися), біженців та інших категорій мігрантів, а також у сфері релігії, відносин із церквою й релігійними організаціями;

• координація роботи з підготовки й здійснення органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення захисту прав національних меншин, осіб, які повернулися, біженців, а також у межах своїх повноважень — прав інших категорій мігрантів;

• участь у забезпеченні розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, у тому числі національно-культурними автономіями, товариствами, земляцтвами, координація заходів, здійснюваних у цій сфері, що належать до його компетенції;

• оцінка практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства та їх внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

• контроль за виконанням законодавства з питань, що належать до його компетенції;

• організація облаштування та адаптації осіб, які повернулися.

Державна міграційна служба України (ДМСУ) - орган, який регулює міграційні процеси (створена 24 червня 2009 р. постановою уряду № 643).

Завдання ДМСУ є:

1. участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері міграції, громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб;

2. проведення в межах своїх повноважень діяльності, пов'язаної з:

   • розглядом документів стосовно набуття/припинення громадянства України;

   • підготовкою матеріалів для розгляду Комісією при Президенті України з питань громадянства;

   • прийняттям рішень про надання, втрату й позбавлення статусу біженця в Україні;

3. узагальнення практики застосування законодавства в сфері міграції, зокрема надання статусу біженця, а також з питань громадянства, реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб, імміграції та еміграції громадян України або іноземців та осіб без громадянства, розроблення та внесення в установленому порядку пропозицій щодо його вдосконалення;

4. організація роботи з:

• видачі іноземцям та особам без громадянства документів для в'їзду в Україну, перебування в Україні та виїзду за її межі або постійного проживання на її території посвідчень біженця;

• забезпечення захисту прав біженців та інших категорій мігрантів;

• реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, ідентифікації громадян України, які втратили паспортні та інші документи, що посвідчують особу, а також проведення адресно-довідкової роботи;

• створення та забезпечення функціонування Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;

• виконання міжнародних угод про реадмісію;

• проведення ідентифікації іноземців та осіб без громадянства, які втратили паспортні документи.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Його цілі та завдання:

1. надати шукачам притулку захист, а також доступ до процедури визначення їх статусу;

2. надати допомогу людям з числа депортованих, зокрема кримським татарам, що повернулися на місця колишнього свого проживання, та скоротити кількість осіб без громадянства серед них;

3. допомогти тим, кому надано статус біженця, інтегруватися в українське суспільство;

4. допомогти українському уряду створити відповідні інституції й піднести рівень компетентності державних органів у вирішенні проблем біженців та міграції;

5. сприяти становленню неурядових організацій, які займаються справами біженців.

Державна прикордонна служба України, яка здійснює пропуск через державний кордон осіб і транспортних засобів, протидіє незаконній міграції, організовує прийняття заяв про надання статусу біженця від осіб, затриманих за незаконний перетин державного кордону або спробу нелегального перетину з метою набуття відповідного статусу, передає ці заяви до органів міграційної служби тощо.

Служба безпеки України - контроль за іноземцями в сфері державної безпеки.

Державна служба зайнятості України консультує щодо працевлаштування за кордоном та співпрацює з подібними міжнародними організаціями.

Державний комітет у справах охорони державного кордону відповідальний за паспортний контроль при перетині кордону та забезпечує військовий захист державного кордону.

Державна служба статистики України збирає всі статистичні дані, включаючи всю інформацію щодо міграційних потоків.

Інші органи державної влади: Міністерство юстиції, Міністерство освіти й науки, молоді та спорту, Міністерство культури та ін.

12 травня 2008 р. в Міністерстві юстиції зареєстровано міжвідомчий наказ за №396/15087 «Про затвердження «Положення про інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон («Аркан»)». Систему «Аркан» створено для своєчасного, достовірного та функціонально повного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності суб'єктів.

Принципи регулювання міграційних процесів в Україні залежать від підписаних міжнародних конвенцій та угод:

І. Міжнародні угоди, підписані Україною:

- Конвенція про захист прав людини й основних свобод;

- Європейська конвенція про правовий статус працівників-мігрантів 1997 р.;

- Міжурядова Угода про співробітництво в галузі трудової міграції й соціального захисту трудящих-мігрантів країн СНД (чинна з 1995 р.), яка врегульовує питання щодо перебування, працевлаштування й соціального захисту працівників-мігрантів і членів їхніх родин у країнах-членах СНД.

ІІ. Двосторонні угоди, що підписані Україною (близько 20), а саме:

1. Угода про пункти пропуску через молдавсько-український державний кордон і спрощений пропуску громадян, проживаючих у прикордонних районах;

2. Угода про реадмісію між ЄС і Україною. (ратифіковано у 2008 р.). Угода регламентує порядок повернення нелегальних громадян України з території ЄС, а також громадян третіх країн, які прямували транзитом через Україну у західному напрямку.

3. Угода про спрощення візового режиму й реадмісії з Данією (2007 р.)

4. Угода про реадмісію між Україною й Російською Федерацією (2008), яка спрямована на створення правової бази для координації й співробітництва в питаннях, пов'язаних з попередженням і протидією нелегальної міграції й торгівлі людьми.

5. Угода про партнерство й співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами членами (УПС), що набула чинності 1 березня 1998 р., та План дій “Україна – ЄС” від 21 лютого 2005 р. УПС визначає, що статус українських громадян, котрі на законних підставах працюють на території країни-учасниці ЄС, не допускає ніякої дискримінації з заподій громадянства щодо розумів праці, винагороди за неї або звільнення з роботи в порівнянні із власними громадянами цієї держави. У рамках цієї Угоди в червні 2011 р. була підписана Рамкова угода між Україною та ЄС про загальні принципи участі України в програмах ЄС.

План дій визначив перелік пріоритетів співпраці, як у межах, так і поза межами УПС, зокрема в сфері спрощення візового режиму та реадмісії (відповідні догоди були підписані в червні 2007 р.). Крім того, План дій посприяв поглибленню діалогу між Україною та ЄС з питань працевлаштування та забезпечення недискримінаційного ставлення до українських працівників-мігрантів, вичерпної імплементації відповідних зобов'язань, передбачених для Сторін у рамках УПС.