15

Розділ 11. Трудова еміграція та іміграція

11.1. Міжнародна трудова міграція як основний вид міжнародної міграції населення – поняття, повтор

11.2. Участь України у регулюванні міжнародної міграції населення

11.2.1 Національний рівень регулювання міжнародної міграції населення - поняття, повтор

11.2.2 Міжнародні організації як головний суб’єкт регулювання міжнародної міграції населення - поняття, повтор

11.2.3 Міжнародні договори як основний інструмент регулювання міжнародної міграції населення - самостійно

11. 3. Регулювання міграційних процесів в Україні

11.3.1 Нормативно-правова база регулювання міграційних процесів в Україні

11.3.2 Держава як основний суб’єкт регулювання міграційних процесів в Україні

11.4 Особливості участі України у міжнародних міграційних процесах

11.1 Міжнародна трудова міграція як основний вид міжнародної міграції населення

Міжнародна трудова міграція (МТМ) - добровільні переміщення (переселення) працездатного населення з однієї країни в іншу з з метою пошуку роботи і реалізації відповідних інтересів в іншій країні.

Ознаки МТМ:

- зміна країни знаходження трудових ресурсів (перетин державного кордону),

- є вступ мігранта у трудові відносини (отримання місця роботи) за кордоном у пошуках більш високої заробітної плати і кращих умов життя.

- строки МТМ коливатись від 1 дня до декількох років, що передбачає повернення мігранта на батьківщину (можлива і зміна постійного місця проживання).

Міжнародний трудовий мігрант - це особливий статус міжнародних мігрантів, що перетинають границі країн у пошуках роботи.

Види трудових мігрантів (Міжнародна організація праці):

1) сезонні робітники-мігранти;

2) працюючі мігранти, пов'язані з реалізацією проекту;

3) працюючі мігранти, що працюють за контрактом;

4) тимчасові працюючі мігранти;

5) працюючі мігранти, що влаштувалися;

6) висококваліфіковані працюючі мігранти.

Групи міжнародних трудових мігрантів (класифікація ООН від 18 грудня 1990 р.):

1. Прикордонні працівники – залишають за собою своє звичайне місце проживання в сусідній країні, у яку вони вертаються щодня або, хоча б, раз у тиждень.

2. Сезонні працівники – мігранти, робота яких залежить від сезонних умов і виконується протягом певної пори року.

3. Моряки й рибалки – трудові мігранти, найняті на роботу на судні, зареєстрованому в країні, громадянами якої вони не є.

4. Працівники, задіяні на прибережній установці – трудові мігранти, найняті на роботу на прибережній установці, яка перебуває под. юрисдикцією країни, громадянами якої вони не є.

5. Працівники, робота яких пов'язана з переїздами – трудові мігранти, які, проживаючи в одній країні, залежно від характеру виконуваної ними роботи, змушені переїхати в іншу країну на короткий проміжок часу (пілоти, водії й ін.)

6. Трудящі на проекти – мігранти, які допущені в країну для наземної праці на певний проміжок часу для роботи винятково в рамках конкретного проекту, який реалізується в цій країні.

7. Працівники цільового наймання – трудові мігранти, які відряджаються своїми наймачами на обмежений проміжок часу в певну країну з метою виконання в ній конкретних обов'язків або функцій.

8. Працівники, які працюють не по найманню – трудові мігранти, які займаються оплачуваною діяльністю, відмінною від найманої роботи, і які забезпечують за рахунок такої діяльності кошти для існування, працюючи, як правило, самостійно або зі членами своїх родин.

Фактори, що стимулюють міграцію за рівнем впливу, поділяються на глобальні й національні. В останні роки інтенсифікація міжнародної міграції в усе більшій мірі обумовлена впливом глобалізації, тому значимість глобальних факторів постійно збільшується.