Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Мета курсової роботи полягає у висвітленні методики управлінського обліку грошових потоків та результатів діяльності підприємства, виявлення недоліків, впливу негативних чинників, вивчення можливостей вдосконалення обліку, контролю і розробки практично значимих пропозицій щодо його покращення.

Головним завданням курсової роботи є:

- розглянути сутність та завдання управлінського обліку;

- показати місце управлінського обліку в системі бухгалтерського обліку;

- показати як повинен бути організований управлінський облік на підприємствах;

- розкрити сутність управлінського обліку грошових потоків підприємств

- сформувати конкретні висновки за предметом дослідження.

Предметом дослідження є організація управлінського обліку грошових потоків та результатів діяльності підприємства для прийняття відповідних управлінських рішень.

Практичне значення розкриття даної теми полягає в тому, що результати аналізу обліку та рекомендації можуть будуть застосовані для покращення управлінського обліку на будь-якому підприємстві.

Фінансовий облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Основними завданнями фінансового обліку є :

— виявлення, вимірювання, реєстрація, систематизація та нагромадження інформації про діяльність підприємства;

— забезпечення зовнішніх та внутрішніх користувачів достовірною та своєчасною інформацією про дії та події, що відбулися на підприємстві, наявність і стан активів, зобов’язань та капіталу;

— оцінка ефективності діяльності підприємства;

— формування інформаційної бази для прогнозування діяльності підприємства;

— відображення прав і вимог суб’єктів господарювання та їх зміни;

— подання усієї наведеної інформації у грошовому вимірнику.

Метою ведення обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності (прибутки і збитки) та рух грошових коштів підприємства.

Система фінансового обліку, як правило, надає інформацію про господарські операції при їх завершенні. Після того, як операції відбулись, вони оцінюються, документуються, узагальнюються. За результатами обробки облікової інформації складається фінансова звітність. Паралельно здійснюється попередня оцінка окремих операцій, їх можливих результатів, перспектив зміни економічної системи.

Однією з особливостей побудови бухгалтерського обліку в сучасних умовах є його поділ на фінансовий та управлінський. Цей поділ зумовлений тим, що інформація обох видів обліку має своїх користувачів, а тому й різний зміст, структуру і форму подання.

Управлінський облік має на меті забезпечення робочою інформацією керівництва підприємством, яка необхідна йому для планування і контролю діяльності. Під управлінським обліком розуміють процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передавання інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства. Управлінський же облік — це не тільки частина традиційного бухгалтерського обліку, а й, по суті, самодостатня, заново сконструйована система накопичення й використання в управлінській діяльності інформації, яка включає і ту, що сформована у фінансовому обліку. Він охоплює не лише облікові методи й процедури, а й такі, які удосконалюють планування, контроль та прийняття рішень, і є ефективним тоді, коли система управління включає зворотний зв’язок.

З урахуванням цього можна розглянути відмінності фінансового й управлінського обліку. Насамперед, як зазначалося, вони мають різну мету. Управлінський облік забезпечує необхідною інформацією керівництво і фахівців підприємства, отже, така інформація є внутрішньою, а фінансовий — складання звітності для зовнішніх користувачів. Доступ зовнішніх користувачів до інформації управлінського обліку теоретично закритий. На практиці в Україні цього не дотримуються, оскільки методологічно сфера управлінського обліку поки що не окреслена хоча б в загальних рисах, а тому методика ведення на підприємствах не сформована, проте заперечувати управлінський облік зовсім навряд чи правомірно, оскільки певні його елементи на підприємствах все ж таки застосовуються.

Управлінський облік, який законодавче не регламентується, здійснюється підприємством самостійно, а фінансовий — за загальноприйнятими положеннями (стандартами). Тому управлінський облік має більшою мірою креативний (творчий) і футурологічний характер, він націлений на прогнозування результатів управлінських рішень, на їх обґрунтування до здійснення. Фінансовий облік скрупульозно фіксує минулі операції, його характерною ознакою є історичність, тут неможливе наближене відображення результатів, якому часто віддають перевагу управлінці за альтернативи: недостатньо точна, але своєчасна інформація, або ж точна, але запізніла.

У фінансовому обліку здійснюється контроль за активами і капіталом підприємства загалом. В управлінському обліку контроль за активами провадиться у розрізі центрів відповідальності — структурних підрозділів підприємства.

В управлінському обліку використовують усі види вимірників: натуральні, умовні, трудові, грошові. У фінансовому обліку інформація виражена в узагальненому грошовому вимірнику.

Відрізняються ці види обліку і частотою подання інформації користувачам. Отже, управлінський облік достатньо деталізований, він ведеться за значно ширшою номенклатурою об’єктів.

Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський за окремими об'єктами часто досить умовний, а тому виділити їх на конкретному підприємстві у "чистому" вигляді важко. Це зумовлено тим, що як перший, так і другий обліки ґрунтуються на тих самих первинних документах, а кореспонденція рахунків, які використовуються для відображення господарських операцій, є взаємопов'язаною. Лише за окремими об’єктами обліку можна визначити рахунки, які стосуються винятково управлінського обліку, до того ж тільки у зарубіжній практиці, тому що в Україні зробити це практично неможливо.

РОЗДІЛ 1

1.1 Сутність грошових потоків

Практика переконливо доводить, що успішна діяльність підприємства можлива за умови чіткого обліку розрахунків і коштів. Сучасні ринкові умови посилюють ці вимоги, оскільки будь-які упущення можуть звести нанівець позитивні результати виробничої діяльності підприємства. Наприклад, затримка з розрахунками за відвантажену покупцям продукцію рівнозначна втраті частини прибутку підприємства внаслідок уповільнення обороту його активів. Так само негативно позначається на результатах діяльності підприємства дебіторська заборгованість постачальників за перерахованою їм попередньою оплатою під майбутні поставки сировини й матеріалів, коли з будь-яких причин вони своєчасно не були відвантажені підприємству. В умовах інфляції на це накладається втрата реальної вартості грошей, що зумовлює ще більші збитки, інколи навіть такі, що спричинюють банкрутство підприємства. Тому розрахунки та грошові потоки мають бути одними з основних об'єктів управлінського обліку. На нашу думку, малоймовірно, що належний контроль за ними можна забезпечити лише за допомогою фінансового обліку, хоча більшість авторів, які висвітлюють проблеми управлінського обліку, розрахунків та руху грошових потоків залишають поза увагою або ж розглядають облік коштів лише у зв'язку з аналізом інвестиційних проектів.

Водночас навіть облік розрахунків із постачальниками, хоча й опосередковано, також впливає на формування фінансових результатів, причому надто відчутно, щоб його ігнорувати в управлінському обліку. Адже несвоєчасні розрахунки спричинюють недовіру до підприємства, що зумовлює необов'язкове ставлення постачальників щодо дотримання термінів поставки сировини й матеріалів і, як наслідок, зрив виробничої програми, а далі ланцюгову реакцію невиконання зобов'язань перед партнерами, отже, виникнення збитків, які були б неможливими, якщо б їх не спровокував недостатній контроль за своєчасністю розрахунків. Таким чином, облік розрахунків має бути чітко контрольований. Причому не тільки на кінцеві звітні дати, що забезпечується засобами фінансового обліку, основна мета якого — формування звітної інформації для зовнішніх споживачів, тому дані про стан розрахунків і наявність коштів на кінець місяця є самодостатніми, а й щодня. Отже, виникає потреба в поглибленні інформативності обліку та формування сфери управлінського обліку за цими об'єктами.

Розмежування сфер фінансового й управлінського обліку розрахунків і грошових потоків зумовлене їх різною метою. Інформативність фінансового обліку, достатню для забезпечення зовнішньої звітності, не можна вважати такою з позицій контролю за своєчасністю розрахунків. Причому у фінансовому обліку інформацію про стан розрахунків і наявність коштів подають без взаємозв'язку. Управлінський облік має забезпечувати повсякденний контроль стану розрахунків разом із надходженням чи витрачанням коштів та їхньою наявністю на звітну дату. Без такого взаємозв'язку розрахунків і коштів неможливе управління ними, що зумовлює відмінності фінансового й управлінського обліку. Управлінський облік має забезпечувати менеджерів вичерпною оперативною інформацією не тільки про фактичну заборгованість покупців перед підприємством чи підприємства перед постачальниками, що можливо й за даними фінансового обліку, а й про можливості погашення цієї заборгованості у певні терміни. Щодо коштів, то в управлінському обліку недостатньо інформації лише про їхню наявність на певну дату, що доволі легко забезпечує фінансовий облік, оскільки потрібні лише дані прогнозного характеру, які дають змогу маневрувати коштами. Причому в разі дефіциту їх доводиться попередньо оцінювати оптимальність Обраного варіанта рішення щодо спрямування коштів із кількох альтернативних. Таким чином, власне облікова інформація в управлінському обліку — це лише вихідні дані для аналітичних розрахунків, котрі необхідно здійснювати щодо можливих напрямків використання коштів з урахуванням планових джерел їхнього надходження. Тому очевидно, що оминути в управлінському обліку грошові потоки при розрахунках із покупцями й замовниками, постачальниками і підрядниками було б помилкою.

Разом з іншими активами вони є його об'єктами. Однак при цьому слід пам'ятати, що йдеться не тільки про облікові процедури у вузькому розумінні, а й про широке застосування методів економічного аналізу, насамперед розрахунково-конструктивних, моделювання, які дають змогу прогнозне оцінювати рішення менеджерів щодо управління розрахунками і грошовими потоками. Варто наголосити, що така постановка управлінського обліку розрахунків і грошових потоків потребує складних обчислень, які доводиться здійснювати в дуже стислі терміни. Терміновість зумовлена високим динамізмом змін у стані зазначених об'єктів управлінського обліку. Причому часто альтернативні рішення доводиться приймати не тільки загалом, а й навіть після нещодавно прийнятого і виваженого, оскільки ситуація часто змінюється в непередбачуваному напрямку.

До того ж треба зважати на те, що інформація про розрахунки і рух грошових потоків початково формується у фінансовому обліку. Традиційно її використовував лише головний бухгалтер, рідше — керівник підприємства. Менеджери нижчого рівня, особливо в умовах вітчизняних підприємств, нею практично не цікавились. Усе це зумовлює небажання останніх втручатись у цю сферу й нині, коли потреба в оперативному управлінні розрахунками і грошовими потоками в умовах ринкових відносин є очевидною. Вихід можна знайти за умови, що для опрацювання інформації про розрахунки і рух грошових потоків застосовуватимуться комп'ютери, а результати обчислень використовуватимуть, крім облікових працівників, менеджери центрів відповідальності, насамперед відділів постачання та збуту.

Не применшуючи ролі головного бухгалтера підприємства, треба визнати, що він не в змозі повною мірою одноосібне обґрунтувати оптимальний варіант рішень стосовно спрямування коштів, отриманих підприємством від реалізації продукції, робіт чи послуг. Адже завжди є найневідкладніші потреби, першочергові завдання, і ті, які можна здійснити в тривалішій перспективі. Часто вибір найоптимальнішого варіанта можливий лише на основі вольового рішення менеджера, котрий має необхідні повноваження, що хоч і базується на певній інформації, але вона може бути навіть необов'язково сформованою завдяки управлінському обліку, а, наприклад, продуктом так званої мозкової атаки. Управлінський облік розрахунків з покупцями й замовниками (рис.1) ґрунтується на тих самих документах, що й облік реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, на основі даних товарно-транспортних накладних чи накладних або приймальних квитанцій (актів про виконані роботи, надані послуги) відображують заборгованість покупців чи замовників перед підприємством.

Доручення покупців чи замовників, що видається підприємству чи підприємству-продавцю

↓

Відвантаження продукції, товарів, матеріалів, виконання робіт і послуг

↓

Товарно-транспортна накладна, накладна, рахунок-фактура, акт на виконані роботи — оригінали видають покупцеві чи замовнику, копії залишають на підприємстві. Виписує в 3—4 примірниках підприємство-продавець

↓

Відображення операцій підприємством-продавцем

↓

Реєстри документів із реалізації

↓

Відомість аналітичного обліку реалізації 3.1, Журнал № З, Головна книга

Рис. 1.1. Облік розрахунків з покупцями й замовниками

Хоча у Відомості аналітичного обліку реалізації 3.1 передбачена графа "Дата виникнення заборгованості", однак для ефективного управління розрахунками та грошовими потоками цього недостатньо. Для поглиблення інформативності в управлінському обліку потрібні дані не тільки про дату виникнення заборгованості, а й про договірний термін її погашення, фактичне надходження коштів від дебітора. З цією метою можна використовувати аркуші-розшифрування запропонованої форми (табл. 1) для відображення операції за розрахунками з покупцями й замовниками.

Таблиця 1.1. Аркуш-розшифрування до розрахунків з гуртовнею “Олімп”

Номер запису	Номер документа	Відвантажено продукцію				Сплачено заборгованість				Залишок заборгованості, грн
		Дата відвантаження	На суму	Термін оплати за договором	Номенклатура		Дата оплати	Сума, грн	Дебет		Кредит
	Разом за місяць				Разом за місяць

Доповнення зазначених вище реєстрів фінансового обліку (Журналу № 3, Відомості 3.1) таким аркушем-розшифруванням дасть змогу оперативно контролювати стан розрахунків, своєчасно вживати необхідних заходів для дотримання кожним покупцем чи замовником зобов'язань щодо термінів оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Це посилює дисципліну розрахунків як з боку підприємства, так і покупців чи замовників, оскільки за цими даними можна своєчасно здійснити, наприклад, попередню телефонну розмову чи пред'явити претензію у зв'язку з відхиленням від умов договору. Принагідно зауважимо, що це потребує відповідної уваги до визначення термінів оплати за відвантажену продукцію (роботи, послуги), а також виконання замовлень покупців під час укладення договорів. При цьому не слід застосовувати принцип одностороннього руху, оскільки відхилення від термінів поставки продукції (виконання робіт, послуг) автоматично зумовлюють аналогічні зсуви оплати за них.

Накопичення інформації в аркушах-розшифруваннях за тривалий період взаємовідносин дає змогу отримати вичерпну характеристику покупців і замовників, твердо спиратися на достовірну інформацію управлінського обліку про можливість отримання коштів у встановлені терміни, що дуже важливо для реального планування грошових потоків на підприємстві. За даними аркушів-розшифрувань можна скласти узагальнену відомість, що дає змогу аналізувати надходження коштів від покупців і замовників (табл. 2).

Таблиця 1.2. Відомість контролю за надходженням коштів від покупців і замовників

Назва покупців	Сума заборгованості, грн	Дата погашення			Відхилення, днів		Примітки
			За графіком (договором)	Фактично

Залежно від періодичності поставок продукції покупцям і розрахунків за неї та технічних можливостей щодо опрацювання інформації на підприємстві відомість можна складати за більш чи менш тривалі періоди: день, тиждень, декаду. При цьому, що коротшими будуть такі періоди, то ціннішою і практично значимішою буде подана в ній інформація.

Управлінський облік розрахунків із постачальниками та підрядниками за способами організації аналогічний до розрахунків із покупцями та замовниками, якщо абстрагуватися від того, що він є дзеркальним відображенням останнього. Адже підприємства, які купують сировину й матеріали від постачальників, отримують виконані роботи й послуги від підрядників і щодо них є покупцями та замовниками. Оскільки фінансовий облік в Україні уніфікований, то постачальники та підрядники реалізують свою продукцію за однаковими документами, як і підприємство, що постачає свою продукцію іншим покупцям, адже воно щодо останніх є постачальником. Однак реєстри обліку при цьому інші, ніж за операціями з продажу продукції, робіт і послуг

Так само, як за реалізацією продукції й розрахунками з покупцями та замовниками, для поглиблення інформативності управлінського обліку про стан розрахунків із постачальниками чи підрядниками необхідно застосувати додаткові реєстри, оскільки наведені не забезпечують оперативних щоденних даних. Зокрема, Відомість 3.3 аналітичного обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками (до рахунку 63), якщо її вести позиційним способом (один рядок на одного постачальника), не дає змоги контролювати дати погашення заборгованості, хоча й передбачає спеціальні графи для відображення відповідно дат: оприбуткування сировини й матеріалів, робіт і послуг від постачальників (графа 4), виникнення заборгованості в минулому місяці (графа 5), розрахунків (графа 7). Адже на практиці часто буває, що не тільки впродовж місяця, а й за один день з окремими постачальниками чи підрядниками здійснюється не одна, а більше операцій з отримання ресурсів чи погашення заборгованості. В такому разі записи в графі 4 — номер прибуткового документа (дата) — неможливо здійснити, а в графах 13—19 — з кредиту рахунку 63 у дебет рахунків 15, 20, 22, 23, 24, 28 — це можна зробити не за окремими первинними документами: товарно-транспортними накладними, накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актами приймання матеріалів, робіт, послуг, а лише загальним підсумком за місяць на основі групування цих документів в аркушах-розшифруваннях. Так само щодо відображення оплати постачальникам чи підрядникам у графах 7—11 — у дебет рахунку 63 з кредиту рахунків 24, ЗО, 31, ..., оскільки дату погашення заборгованості в графі 7 можна вказати лише за умови, що ця операція була єдиною впродовж місяця. В усіх інших випадках дані за графами 8—11 доведеться записувати на основі аркушів-розшифрувань, а графа 7 (дата) залишиться незаповненою.

Побіжно зазначимо, що форма Відомості 3.3 недосконала. Так, дату отримання та номер прибуткового документа записують у графі 4, а суму, на котру надійшли матеріали (роботи, послуги) за цим документом від постачальників (підрядників), — у 13—19 графах. У цій Відомості не передбачено відображення дебіторської заборгованості постачальників (підрядників), хоч в умовах попередньої оплати це буває доволі часто. Останнього недоліку позбавлена Відомість 3.2 аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами (до рахунку 37), що дає змогу відображувати попередню оплату постачальникам (підрядникам) за субрахунком 371 "Розрахунки за виданими авансами", але в цьому випадку дані про стан розрахунків з тим самим підприємством розосереджуються в різних реєстрах, що не сприяє належному рівню інформативності управлінського обліку відповідно до запитів менеджерів.

Таким чином, слід завести додаткові реєстри, де можна щодня відстежувати рух заборгованості (як кредиторської, так і дебіторської) за кожним постачальником чи підрядником. З цією метою варто застосовувати аркуші-розшифрування, які одночасно можна використовувати для перенесення узагальнених даних до Відомості 3.3 аналітичного обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками (до рахунку 63). Зокрема, це може бути реєстр такої форми, як аркуш-розшифрування для відображення операції за розрахунками з постачальниками й підрядниками (табл. 9.3).

Ця форма допоміжного реєстру дасть змогу визначати за кожною операцією, здійсненою з постачальниками чи підрядниками, дотримання встановлених у договорах термінів поставок ТМЦ (виконання робіт) і своєчасність розрахунків із ними, що є головним в управлінському обліку за цими об'єктами. Водночас, підсумкові дані за місяць (сума, грн) відповідно за отриманими ТМЦ (виконаними роботами) будуть перенесені у Відомість 3.3 аналітичного обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками (до рахунку 63) за графою 20 (усього за кредитом), а сплачена сума — за графою 12 (усього за дебетом), що значно спрощує ведення цього реєстру та скуповує таким чином додаткові витрати на складання аркуша-розшифрування.

Управлінський облік грошових потоків — це не тільки облік наявності та руху готівки та безготівкових коштів, хоча це також об'єкти управлінського обліку, оскільки ефективною діяльність менеджерів може бути лише тоді, коли вони мають інформацію про потенційну можливість підприємства забезпечувати фінансування тих чи інших заходів, що обґрунтовуються на стратегічну перспективу. Насамперед об'єктом управлінського обліку грошових потоків є розробка варіантів ефективного використання як наявних коштів, так і тих, що надійдуть, причому на якнайдовший період доступний для прогнозування. Зайве наголошувати, що рішення щодо спрямування грошових потоків є надто відповідальними і потребують глибокого оволодіння методами економічного аналізу й оцінювання інформації, причому не лише такої, яка формується в управлінському чи фінансовому обліку. Не завжди можна використати й минулий досвід менеджерів, яка часто навіть є гальмівним чинником щодо прийняття нетрадиційних управлінських рішень. Тому для обґрунтування конкретних кроків стосовно напряму використання грошових потоків в управлінському обліку необхідна вичерпна інформація не тільки про внутрішні ресурси підприємства, а й про кон'юнктуру на ринку і в регіоні, де розміщене підприємство, так і в державі загалом, і за кордоном, про наукові досягнення в галузі, можливість інвестицій, у тому числі й емітуванням акцій та ін. Здебільшого управлінський облік грошових потоків здійснюють аналізом й оцінюванням надходжень коштів і за потреби в них на поточний період, зазвичай, на календарний рік. З цією метою складають баланс (бюджет) доходів і витрат у формі двосторонньої таблиці.

Отже, бюджет є спеціальним розрахунком, що складається на підприємстві з урахуванням потреби в коштах для здійснення майбутніх операцій. Він може бути як узагальненим (табл. 9.4), якщо розраховано потребу в коштах для здійснення всіх видів діяльності підприємства (зазвичай такий бюджет є річним), так і деталізованим, де відображено фінансування певного заходу чи напряму діяльності, наприклад, бюджет адміністративних витрат чи бюджет фінансування поточного ремонту офісу підприємства (в такому разі період, на котрий розраховано бюджет, не прив'язується до календарного року, а може бути меншим чи навіть більшим — фінансування ремонтів, реконструкцій, капітальних інвестицій тощо).

Таблиця 1.3. Узагальнений баланс (бюджет) доходів і витрат підприємства "Альфа-Ромео" на 200_ рік

№ з/п	Доходи	Сума, тис. грн	№ з/п	Витрати	Сума, тис. грн
1	Виручка від реалізації	2600	1	Оплата праці персоналу	1200
2	Дивіденди на акції	100	2	Податки і платежі	450
3	Відсотки за депозитами	25	3	Виплата дивідендів	120
4	Позики банків	300	4	Відсотки за позиками	90
				Капітальні інвестиції	1060
та ін.				Вільний залишок коштів	105
Разом		3025		Разом	3025

Однак такий баланс (бюджет) надто узагальнений і не є інформацією для обґрунтування поточних рішень менеджерів, оскільки за сприятливої фінансової оцінки загалом чи за окремі періоди, до того ж різні за тривалістю, фінансовий стан підприємства може бути незадовільним. У країнах, де ринкові відносини виявляються значно жорсткіше, ніж у вітчизняній економіці, недооцінка цього часто спричинює фінансовий крах підприємства. Тому важливо, щоби бюджет на поточний період складали на основі стратегічного плану діяльності підприємства, що відображує обґрунтування його розвитку на тривалу перспективу — 10 і більше років. Отже, бюджетування, тобто складання бюджетів для фінансування поточних заходів чи операцій (витрат) підприємства, передбачає розробку в управлінському обліку окремих бюджетів, пов'язаних зі стратегією розвитку підприємства. Водночас, управлінський облік грошових мас має забезпечувати перманентний контроль і оцінювання фінансового стану підприємства, а не тільки його загального бюджету за певний період. Цього можна досягти, якщо буде забезпечено неперервний моніторинг розрахунків з оплати праці, з покупцями й замовниками, постачальниками та підрядниками, податковими органами тощо, адже, незалежно від того, складаються чи ні на підприємстві бюджети доходів і витрат, таке бюджетування здійснюється, хоч і не формалізовано. Щодня на будь-якому підприємстві здійснюють операції з продажу продукції, постачання сировини, інших витрат, що в підсумку є проявом бюджетування, хоча це виглядає як залишок коштів чи їх нестача.

Насправді стихійно щодня формується бюджет доходів і витрат — баланс за позитивного сальдо за рахунками з обліку коштів або дисбаланс, коли доходи не покривають видатки. Отже, бюджетування грошових потоків є діалектичним процесом, котрий обов'язково слід ураховувати в управлінському обліку, інакше наслідки його ігнорування будуть такими, якими вони і є на більшості підприємств, коли за досягнення певних позитивних зрушень у виробництві не забезпечується не тільки адекватне поліпшення фінансового стану підприємства, а він навіть погіршується. У зв'язку з цим аналіз та оцінювання грошових потоків в управлінському обліку мають бути повсякденною роботою передусім керівника підприємства. Практика ж роботи більшості підприємств засвідчує, що це є переважно обов'язками бухгалтера або фінансиста.

Це зображення доходів і витрат не відповідає реальній картині, оскільки може бути у вигляді прямих ліній тільки в ідеалі. До того ж не завжди між доходами і витратами буде відповідний лаг: часто витрати перевищують у кілька разів доходи чи навпаки, оскільки динаміка їхньої залежності за короткі відтинки часу не прямолінійна. Проте, хоча за короткотермінові періоди можуть відбутися стрибкоподібні зміни, тому як доходи, так і витрати коштів на графіках — це ламані лінії, в тривалішому періоді залежність між доходами і витратами все ж таки є паралельною, що насправді й спостерігається, якщо їхні значення вирівняти за допомогою рівняння прямої. Більше того, і доходи, і витрати правомірно зображувати у вигляді однієї прямої, кут нахилу котрої залежить від тенденції зміни насамперед першої величини, що є визначальною щодо витрат, адже, якщо абстрагуватися від тимчасових відхилень витрат від доходів, вони не можуть бути більшими від загальної суми коштів, що надійшла на підприємство.

Управлінський облік грошових потоків передбачає не тільки перспективний аналіз та оцінювання, а й оперативний контроль за наявністю і витрачанням коштів. Зокрема, менеджерам необхідна щоденна інформація про залишки коштів на рахунках, що формується у системі фінансового обліку. Так, дані про наявність готівки можна отримати на основі звітів касира, де вказується залишок грошей у касі на кінець дня. З позицій управлінського обліку важливо, щоб такі звіти складалися щодня. Тому, хоч у фінансовому обліку допускається об'єднання записів у касовій книзі, а отже і звіті касира за незначної кількості їх за три — п'ять днів, управлінський облік коштів має передбачити наявність інформації про їхні залишки щодня. З цією метою можна запровадити такий спосіб, за якого на одному аркуші касової книги, де об'єднано операції за три — п'ять днів, визначають проміжні підсумки за кожен день.

Слід зазначити, що контроль руху готівки впродовж дня здійснюється у касовій книзі, де можна навіть без запису підсумків визначати залишок готівки на будь-який момент, особливо, якщо касову книгу ведуть за допомогою комп'ютера, оскільки можна підрахувати як суму, що надійшла до каси, так і витрачену з початку дня. Однак касову книгу веде касир і доступ до неї може бути незручним, адже каса зазвичай розміщена в окремому приміщенні, зберігається в сейфі, зрештою в потрібний момент касир може просто бути відсутній. Тому в управлінському обліку можна скористатись іншим реєстром — Журналом реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, котрий підприємства заводять в обов'язковому порядку.

Практично зміст Журналу збігається з касовою книгою, але його перевага в тому, що він знаходиться у бухгалтера підприємства, до того ж ще до виписування документів на витрачання коштів за ним можна оцінювати запас готівки на цей момент, що посилює інформативне забезпечення управлінських рішень під час прийняття їх.

У вітчизняній практиці інформація про рух грошових потоків використовується недостатньо. Щоправда, причиною цього є не стільки небажання менеджерів заглиблюватись у складнощі фінансових аспектів діяльності підприємства, як відсутність чіткої системи інформації, котра була б доступною для них у вигляді, що дасть змогу її відповідно інтерпретувати та трансформувати в управлінські рішення.