
- •Основи теорії ймовірностей і статистичні методи обробки даних у психологічних і педагогічних експериментах.– Львів: Видавничий центр лну імені Івана Франка, 2006. – 168 с.
- •І. Основи теорії ймовірностей
- •Формула повної ймовірності
- •Формули Байєса
- •Задачі до розділу і.
- •Іі. Випадкова величина Поняття випадкової величини
- •Функція розподілу випадкової величини
- •Щільність розподілу неперервно розподіленої випадкової величини
- •Характеристики розподілу випадкової величини
- •Математичне сподівання випадкової величини
- •Дисперсія та стандартне відхилення випадкової величини. Асиметрія і ексцес.
- •Квантилі
- •Деякі дискретні розподіли Розподіл Бернуллі
- •Біномний розподіл
- •Апроксимаційні формули Муавра-Лапласа Локальна теорема Муавра-Лапласа Якщо у схемі Бернулі величина , коли , то
- •Функція розподілу двовимірної випадкової величини
- •Умовні закони розподілу
- •Коваріація і коефіцієнт кореляції
- •Коваріаційна матриця і матриця парних кореляцій
- •Граничні закони теорії ймовірностей Нерівність Чебишева
- •Теорема Чебишева
- •Закон Бернуллі
- •Теорема Ляпунова
- •Задачі до розділу іі.
- •Ііі. Елементи математичної статистики
- •Генеральна сукупність і вибірка
- •Дискретний варіаційний ряд
- •Інтервальний варіаційний ряд
- •Точкові та інтервальні оцінки
- •Поняття про статистичну перевірку гіпотез
- •Задачі до розділу ііі.
- •Іv. Методи математичної обробки даних у психології Ознаки і змінні. Шкали вимірювання ознак
- •Перевірка гіпотези про однорідність вибірки
- •Перевірка гіпотези про узгодженість розподілів
- •Критерій Пірсона
- •Критерій Колмогорова
- •Критерій Смирнова
- •Перевірка гіпотези про рівність двох дисперсій
- •Виявлення відмінностей у рівні досліджуваної ознаки Критерій Розенбаума
- •Критерій Манна-Уітні
- •К ритерій Стьюдента
- •І. Вибірки взяті з однієї генеральної сукупності
- •Іі. Вибірки взяті з різних генеральних сукупностей
- •Перевірка наявності зсуву у значеннях досліджуваної ознаки
- •Критерій знаків
- •Критерій Вілкоксона
- •Парний t-тест Стьюдента
- •Перевірка впливу фактора на зміну рівня досліджуваної ознаки
- •Критерій Краскела-Уоллеса
- •Критерій тенденцій Джонкхієра
- •Критерій Фрідмана
- •К ритерій тенденцій Пейджа
- •Однофакторний дисперсійний аналіз
- •П еревірка наявності зв’язку між двома ознаками
- •Зв'язок ознак, виміряних у номінативних шкалах
- •Зв'язок ознак, виміряних у порядкових шкалах
- •Зв'язок ознак, виміряних в інтервальних шкалах
- •Задачі до розділу іv.
- •Критичні значення розподілу
- •Критичні значення розподілу Фішера-Снедекора
- •Критичні значення критерію Розенбаума
- •Критичні значення критерію Манна-Уітні
- •Критичні значення критерію знаків
- •Критичні значення критерію Вілкоксона
- •Критичні значення критерію Краскела-Уоллеса
- •Критичні значення критерію Джонкхієра
- •Критичні значення критерію Фрідмана
- •Критичні значення критерію Пейджа
- •Критичні значення рангового коефіцієнта кореляції Спірмена
- •Д о д а т о к 2: Елементи вищої математики Матриці, визначники, системи лінійних рівнянь Поняття матриці. Операції над матрицями.
- •Визначник матриці. Обернена матриця
- •Системи лінійних алгебричних рівнянь
- •Вступ до математичного аналізу
- •Числові послідовності та їх границі
- •Границя функції в точці. Односторонні границі
- •Неперервність функції
- •Диференціальне числення функцій однієї змінної Похідна функції в точці
- •Диференційовність функції
- •Монотонність функції. Екстремуми
- •Похідні вищих порядків
- •Інтегральне числення функцій однієї змінної Первісна функції. Невизначений інтеграл
- •В изначений інтеграл
- •Невластиві інтеграли
- •Частинні похідні функцій багатьох змінних
- •Д о д а т о к 3: Деякі команди Maple 8.
- •Алфавітний покажчик
- •Основи теорії ймовірностей і статистичні методи аналізу даних у психологічних і педагогічних експериментах
Критерій Пірсона
критерій Пірсона застосовується як для перевірки узгодженості емпіричного розподілу із заданим теоретичним, так і для перевірки узгодженості емпіричних розподілів. Критерій є непараметричним.
У першому випадку критерій служить для перевірки наступних гіпотез:
Н0: розподіл ознаки збігається із заданим теоретичним;
Н1: ознака розподілена за відмінним від заданого законом.
Якщо
— емпірична частота варіанти
,
а
,
де
—
ймовірність
,
а
—
об’єм вибірки, то величину
називають емпіричним значенням
критерію Пірсона. Критичну точку
для заданого рівня значущості α і ν
ступенів вільності визначають з таблиць
критичних значень розподілу
(таблиця 4 додатка) або в EXCEL за формулою
=ХИ2ОБР(α;ν)).
Кількість ступенів вільності ν визначають за формулою
,
де k — кількість варіант, l — кількість незалежних параметрів розподілу, які визначаються за вибіркою.
Якщо
для рівня значущості
,
то приймається гіпотеза Н0, у
випадку, коли
для рівня значущості
,
приймається альтернативна гіпотеза
Н1.
Приклад 20. Групі учнів 10–11 класів (90 чоловік) пропонували впорядкувати за важливістю такі риси ідеального учня: І — акуратність, ІІ — самостійність, ІІІ — уважність, ІV — творчість, V — допитливість, VI — активність, VII — обов'язковість, VIII — наполегливість, ІХ — сміливість, Х — відкритість, ХІ — почуття гумору, ХІІ — товариськість, ХІІІ — рішучість, XIV — впевненість у своїх діях, XV — дружелюбність. Результати впорядкування подано в таблиці:
|
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
XIII |
XIV |
XV |
1 |
18 |
12 |
6 |
0 |
1 |
6 |
2 |
24 |
2 |
3 |
5 |
3 |
0 |
4 |
5 |
2 |
12 |
8 |
9 |
5 |
3 |
7 |
4 |
16 |
7 |
2 |
4 |
3 |
2 |
4 |
4 |
3 |
11 |
6 |
6 |
4 |
5 |
8 |
4 |
7 |
6 |
8 |
5 |
5 |
5 |
7 |
3 |
4 |
10 |
10 |
3 |
2 |
11 |
9 |
2 |
4 |
2 |
6 |
8 |
6 |
6 |
4 |
6 |
5 |
3 |
9 |
6 |
5 |
8 |
11 |
2 |
8 |
5 |
4 |
7 |
11 |
1 |
4 |
5 |
6 |
11 |
8 |
9 |
2 |
10 |
7 |
1 |
3 |
4 |
14 |
4 |
6 |
3 |
7 |
1 |
7 |
6 |
4 |
6 |
5 |
10 |
5 |
5 |
4 |
9 |
7 |
13 |
5 |
3 |
4 |
3 |
8 |
5 |
8 |
10 |
5 |
3 |
6 |
6 |
4 |
1 |
6 |
7 |
6 |
7 |
6 |
10 |
9 |
5 |
5 |
6 |
8 |
7 |
7 |
6 |
3 |
4 |
8 |
6 |
12 |
4 |
7 |
2 |
10 |
2 |
5 |
2 |
9 |
2 |
6 |
11 |
6 |
10 |
6 |
4 |
9 |
7 |
6 |
7 |
11 |
1 |
3 |
8 |
6 |
5 |
2 |
7 |
0 |
11 |
5 |
7 |
5 |
8 |
11 |
12 |
12 |
2 |
3 |
7 |
5 |
9 |
3 |
14 |
3 |
4 |
4 |
10 |
7 |
5 |
6 |
9 |
13 |
2 |
4 |
5 |
6 |
4 |
2 |
12 |
3 |
5 |
6 |
4 |
5 |
7 |
7 |
14 |
14 |
2 |
1 |
2 |
12 |
6 |
10 |
3 |
1 |
13 |
7 |
3 |
4 |
10 |
9 |
6 |
15 |
0 |
4 |
5 |
16 |
6 |
1 |
11 |
4 |
7 |
4 |
3 |
3 |
22 |
4 |
3 |
Чи можна стверджувати, що учні не надавали переваги уважності? Чи можна те ж саме стверджувати про наполегливість?
Розв’язання:
Якщо наше припущення правильне, то вибір
даної ознаки мав би рівномірно
розподілитись між п’ятнадцятьма
місцями, тобто на кожне місце припало
б по шість виборів. Розрахуємо емпіричне
значення
критерію Пірсона.
Кількість
ступенів вільності дорівнює 15 – 1 = 14.
Критичні значення для ν = 14 і
α = 0,05 та α = 0,01, відповідно
дорівнюють
та
.
Оскільки, 10,69 < 23,68, то приймається
нульова гіпотеза, яка стверджує, що
розподіл виборів ознаки за місцями
статистично не відрізняється від
рівномірного, тобто в характеристиці
ідеального учня опитувані не надали
переваги цій ознаці.
Розрахуємо емпіричне значення критерію для восьмої ознаки
Оскільки, 90,33 > 29,14, то розподіл восьмої ознаки за 15 місцями нерівномірний. Можна стверджувати, що більшість опитаних віддавали перевагу цій ознаці ідеального учня.
Для неперервного розподілу порівнюємо емпіричні і теоретичні частоти попадання значень досліджуваної величини у відповідні класи.
Зазначимо, що в цьому випадку статистика тим точніше апроксимується розподілом Пірсона, чим більші є теоретичні частоти у кожному класі. Як правило, вимагається, щоб частоти в кожному класі були не менші, ніж 5. А це іноді вимагає укрупнення класів.
Приклад 21. Чи можна стверджувати, що час, затрачений учнями на розв’язування поставленої задачі (приклад 16), розподілений за нормальним законом?
Розв’язання: Об’єм вибірки п = 124. Побудуємо інтервальний варіаційний ряд, розбивши проміжок [8,195) на 11 інтервалів:
[8; 25) |
[25; 42) |
[42; 59) |
[59; 76) |
[76; 93) |
[93; 110) |
[110; 127) |
[127; 144) |
[144;161) |
[161;178) |
[178; 195) |
15 |
38 |
33 |
17 |
9 |
4 |
1 |
4 |
2 |
0 |
1 |
Оскільки на деяких інтервалах частоти менші, ніж 5, то зробимо укрупнення крайніх інтервалів:
[8; 25) |
[25; 42) |
[42; 59) |
[59; 76) |
[76; 93) |
[93; 195) |
15 |
38 |
33 |
17 |
9 |
12 |
Вибіркове
середнє та оцінка стандартного відхилення
відповідно дорівнюють
.
Теоретичні частоти для інтервалу
знаходимо
за формулою
.
Отже, для заданих проміжків
|
[8; 25) |
[25; 42) |
[42; 59) |
[59; 76) |
[76; 93) |
[93; 195) |
ni |
15 |
38 |
33 |
17 |
9 |
12 |
fi |
13,4 |
21,4 |
25,9 |
23,8 |
16,6 |
13,5 |
Обчислимо емпіричне
значення критерію
.
Кількість
ступенів вільності
,
бо накладено дві додаткові в’язі для
визначення
та s.
Критичні значення критерію відповідно
дорівнюють
та
.
Оскільки 20,66 > 11,35, то гіпотеза
про те, що час розв’язання задачі
розподілений за нормальним законом з
параметрами
,
відхиляється.
У випадку перевірки узгодженості двох (чи кількох) емпіричних розподілів критерій Пірсона служить для перевірки наступних гіпотез:
Н0: закони розподілів ознак не відрізняються між собою;
Н1: ознаки розподілені за різними законами.
Гіпотеза
Н0 у цьому випадку фактично
означає, що вибірки належать до однієї
генеральної сукупності, тому в якості
теоретичних частот у критерії
беруть усереднені за сукупністю вибірок
частоти. Кількість ступенів вільності
визначається за формулою
,
де k — кількість розрядів ознаки,
с — кількість розподілів, що
порівнюються.
Приклад 22. За методикою Спілберга опитано дві групи віруючих: формально віруючі християни (ФВХ) та практикуючі християни (ПХ). Розподіл рівня особистісної тривожності у цих групах подано в таблиці.
|
Низький |
Середній |
Високий |
ПХ |
7 |
22 |
4 |
ФВХ |
3 |
10 |
24 |
Чи можна стверджувати, що рівень особистісної тривожності в обох групах розподілений однаково?
Розв’язання: Сформулюємо статистичні гіпотези для нашої задачі.
Н0: Відмінності у розподілах рівнів особистісної тривожності є випадковими.
Н1: Відмінності у розподілах рівнів особистісної тривожності закономірні.
Вибірка практикуючих християн містить 33 елементи, а формально віруючих християн — 37 елементів. Тому у припущенні, що вибірки отримані з однієї генеральної сукупності, теоретичні частоти розраховуються так:
|
Низький |
Середній |
Високий |
ПХ |
|
|
|
ФВХ |
|
|
|
Обчислимо значення статистики .
Кількість
ступенів вільності
.
Знаходимо критичні значення критерію:
,
.
Оскільки 20,22 > 9,21,
то нульова гіпотеза відхиляється. Можемо
стверджувати, що відмінності у розподілі
рівнів особистісної тривожності в обох
групах мають закономірний характер,
зокрема у групі формально віруючих
християн переважає високий рівень
особистісної тривожності.