Місто кам'яних левів

Територія міста Львова та Львівщини була заселена ще в епоху палеоліту. Традиційно засновником Львова вважають давньоруського князя, пізніше короля, Данила Галицького, а офіційною датою початку міста - 1256 рік - за першою писемною згадкою про Львів. Найімовірніше, король Данило звів замок і перші міські укріплення у поселенні, яке на той час вже існувало. Відважний воєначальник і мудрий політик, король Данило в період феодальних міжусобиць створив Галицько-Волинську державу, до якої певний час належав і Київ. Справу короля продовжив його син Лев. За переказами, саме на його честь і був названий Львів. З цього часу лев -геральдичний символ і улюблений скульптурний сюжет міста.

Після вигасання династії Галицько-Волинських князів і королів їх землі, в тому числі й Львів, частково за династичним правом, а частково за правом сили, переходять до польського короля Казимира III. Це сталося в 1340 році. Казимир ПІ збудував на Замковій горі кам'яний замок і переніс центр Львова на місце його сучасного розташування.

У 1356 році Львів одержує Магдебурзьке право. Воно гарантувало широкі права самоврядування міста в цілому і його національних громад зокрема. Магдебурзьким правом були передбачені і значні економічні привілеї, такі, як право першого складу. За цим правом купці, що проїздили через Львів, повинні були виставляти свій товар на продаж і везти далі лише ті товари, які не продали у Львові.

Особливо значною статтею доходів міста був дохід від продажу солі. Мандрівний монах-домініканець Мартин Іруневерґ писав: "У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу в своїх уборах... Місто віддалене понад сто миль від моря. Але коли побачиш, як на ринкупри бочках мальвазії вирує натовп критян, турків, греків, італійців, одягнутих ще по-корабельному, видається, ніби порт за брамою міста". Завдяки торгівлі місто динамічно розвивалося, не-зважаючи на численні облоги, епідемії та пожежі.

Процвітали й ремесла. Вироби львівських мечників, столярів, ювелірів, кушнірів, чинбарів славилися далеко за межами міста. Карбували тут імонети.

Людвисари - виливники гармат з'явилися у Львові вже у 1394 році, одночасно з поширенням у Європі пороху. Деякі з цих виробів можна побачити у Львівських музеях.

В 1527 році пожежа майже повністю знищила місто. Від готичної забудови залишилися поодинокі пам'ятки. Відбудова Львова велася вже у ренесансному стилі.

Потужні міські укріплення дозволили місту витримати всі облоги, в тому числі козацьким військом Хмельницького в 1648 та 1655 роках, турецьким військом в 1672 році. За відвагу та вірність присязі королівським привілеєм у XVII столітті всі львівські міщани були прирівняні у правах до шляхти.

У 1704 році Карл XII зумів штурмом оволодіти Львовом. На пограбування міста він дав не три дні, як було прийнято, а лише дві години. Мабуть, його солдати у цій справі мали високу кваліфікацію, бо й тих двох годин, а також контрибуції вистачило, аби місто надовго занепало.

В 1772 році Польща остаточно втратила незалежність і була поділена між Росією, Австрією і Прусією. Львів потрапив до володінь Австрійської монархії.

Новий поштовх до розвитку міста дало відкриття у Львові у 1853 році крекінгу нафти і, відповідно, промислове використання підкарпатських нафтових родовищ. Вони зробили місто нафтовою столицею краю. Не останню роль у розквіті міста відіграли й скасування у 1848 році панщини та аграрна реформа.

У 1918 році внаслідок І Світової війни Австро-Угорська імперія розпалася. Українці Галичини 1 листопада 1918 року проголосили суверенну Західно-Українську Народну республіку (ЗУНР) і перебрали владу у Львові та інших містах. Польське населення не змирилося з таким становищем. У результаті почалася українсько-польська війна, яка закінчилася загибеллю ЗУНР. Львів потрапив під владу відновленої Польської держави.

Проте і в умовах бездержавності українці Львова зуміли заснувати ряд кооперативів, громадських організацій, видавництв, часописів.

1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу почалася II Світова війна. Склад гарнізону Львова захищався героїчно. Лише на одній з околиць міста було спалено 50 німецьких танків. Але в тил Польщі вдарила Червона Армія. Війни на два фронти Польща не витримала. Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа вона була розділена між Німеччиною та

Радянським Союзом. Львів відійшов до СРСР. Радянська влада відзначилася в Західній Україні особливо жорстоким терором, головним чином проти інтелігенції, ліквідацією практично всіх українських культурних, економічних установ та громадських організацій.

22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. Львів опинився під німецькою окупацією, яка теж відзначилася терором.

28 липня 1944 року радянські війська повернулися до Львова. Повернення радянської влади знову принесло репресії. Масово нищилися і закривалися церкви, руйнувалися інші пам'ятки. З музеїв вилучалися і вивозилися найцінніші експонати. Величезна кількість мистецьких творів була знищена як ідеологічно несумісні з марксизмом.

Відновлення української державності у 1991 році змінило обличчя Львова, який відіграв не останню роль у її становленні. З міста було усунуто ряд пам'ятників комуністичним діячам. Багато закритих церков і дві синагоги повернуто віруючим. Відновлено історичні назви десятків вулиць міста. Встановлено пам'ятники та меморіальні дошки визначним діячам українського, польського та єврейського народів.

архітектурі Львова представлені всі мистецькі стилі, починаючи з готичного. За багатством збірок львівські музеї не мають рівних в Україні, а у ряді напрямків і у світі. Недарма поет Себастіан Кльонович ще у XVII столітті писав:

*Що по сусідніх країнах потрохи, тут теє, там сеє,

тобі, все зібране враз, радує серце і зір... (переклад з латини Івана Франка)

Після згортання ряду металомістких та енерговитратних виробництв, у Львові посилено розвивається сфера обслуговування. Зростає у житті міста й роль туризму.