4. Основні закони геополітики, її методи та функції.

Геополітика, як і інші науки про суспільство та природу, вивчає закони становлення, функціонування та розвитку соціальних, економічних, географічних, політичних, військових та інших систем. Головним законом, який більш за все звертає на себе увагу дослідників цієї науки, на думку багатьох фахівців, є закон фундаментального дуалізму, який проявляється як в географічному устрої планети, так і в історичній типології цивілізацій. Наприклад, Р.Челлен, А.Мехен, Х.Маккіндер, К.Хаусхофер, В.П. Семенов-Тян-Шанський вважали, що даний дуалізм виявляється у протиставленні суходільної могутності (теллурократії) та морської могутності (талассократії). Перша знаходить свій прояв у вигляді військово-авторитарної цивілізації (наприклад, Спарта або Давній Рим), друга – торговельної цивілізації (Давні Афіни та Карфаген).

На думку родоначальників геополітики, особливо А.Мехена та Х.Маккіндера, даний дуалізм початково містить у собі насіння ворожості, яка, потрапляючи на сприятливе політичне та військове підґрунтя, дає плоди у вигляді ворожнечі між двома стихіями, двома типами культурно-історичних цивілізацій (демократії та ідеократії).

Могутність, що базується на суходолі (теллурократія) характеризується чітко визначеними межами, фіксованим простором, способами життєдіяльності населення, стійкістю його якісних орієнтацій (осілість, обмеженість у виборі застосування праці, консерватизм, строгі моральні або юридичні норми та закони, яким підпорядковуються усі індивіди, групи людей, роди, племена, народи, країни, імперії. Як стверджують сторонники даного підходу, суходіл – це все те, що завжди міцне та стійке, а така твердість формує твердість моралі, закону та традиції. За рахунок даної обставини формуються кодекс етичних норм та принципів, які передаються з покоління в покоління. Це проявляється у тому, що суходільним народам, особливо осілим, притаманне почуття колективізму, а не індивідуалізму, чужими є принципи підприємництва та наживи. В управлінні великими та малими групами домінує ієрархічність.

Морська могутність (талассократія), на думку творця даної концепції Мехена, – зовсім інший тип цивілізації. Талассократія, або торговельна цивілізація, є більш динамічною та схильною до технічного прогресу. Їй притаманні дух індивідуалізму, наживи та підприємництва. Ці та інші властивості індивідів або їх груп визначає море, яке вимагає такого типу особистості, що може швидко адаптуватись до мінливого середовища та вижити в екстремальних умовах. Тому індивідуум, здатний до підприємливості та нестандартні рішення, є найбільшою цінністю. Відповідно, у такій цивілізації моральні та юридичні норми, принципи, закони, стають відносними. Подібний тип цивілізації розвивається активніше, ніж теллурократичний, легко змінює моральні орієнтири та культурні цінності та ознаки, зберігаючи лише одну установку – устремління вперед, до нових відкриттів, пригод та наживи.

Впродовж сторіч континентальні цивілізації (Спарта, Афіни, Рим) домінували над морськими, але по мірі розвитку техніки (підвищення рівня кораблебудування, вдосконалення озброєнь, розподіл суспільної праці, розвиток товарообміну та торгівлі) об’єктивно посилювались позиції морських цивілізацій.

Звідси випливає другий закон геополітики – посилення чинника простору та людської історії. Це особливо підкреслюється Мехеном у роботі «Вплив морської сили на історію». Зокрема, він підкреслює, що англійська нація зобов’язана своєю величчю морю більше, аніж будь-яка інша. Ріст впливу талассократії починається разом з епохою Великих географічних відкриттів, а досягає вершини своєї могутності в кінці ХХ ст., коли англосаксонський капіталізм та індустріалізм сформувались як єдиний комплекс. Найяскравішим сучасним представником талассократії з середини ХХ ст. стали США (в роки холодної війни теллурократія в працях з геополітики ототожнювалась з СРСР, а талассократія – з США).

У якості похідного основного закону геополітики (дуалізму талассократії та теллурократії) можна з певною часткою умовності назвати закон синтезу суходолу та моря, тобто наявність «берегової зони». Дане поняття також розглядається як одне з ключових в геополітиці. «Берегова зона» або Rimland – фрагмент, що має риси талассократії та теллурократії. Вплив моря визначає тут активніший розвиток, аніж на суходолі, а тому її слід розглядати як більш складне та культурне утворення. «Берегова зона» виступає як суб’єкт історії зі своєю волею та призначенням, але реалізуються вони в рамках геополітичного дуалізму. Таким чином, Rimland виступає своєрідним кордоном, прикордонною зоною. Необхідно відзначити, що в геополітиці термін «кордон» має інший зміст, аніж поняття кордону між державами. Вихідці з моря сприймають берег не як лінію для самого континенту, а як територію, яку можна відокремити від континентальної маси, перетворити у базу, торговельний або військовий анклав для подальшого просування вглиб суходолу.