Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посбник физич качества 1 сент.doc
Скачиваний:
68
Добавлен:
02.05.2019
Размер:
7.47 Mб
Скачать

8. Контрольні вправи для визначення рівня розвитку витривалості

Для визначення загальної (аеробної) витривалості в дітей шкільного віку пропонують такі контрольні вправи (тести):

  1. 12-хвилинна ходьба з бігом (тест К. Купера). Результат: довжина дистанції, подолана за 12 хв.

  2. Ходьба і біг. Учням пропонують подолати дистанцію ходьбою, бігом або поєднати біг із ходьбою. Залежно від віку, статі та індивідуальних здібностей дітей і підлітків пропонують такі дистанції:

600, 800, 1000 м – дітям 7-10 років;

2000 м – хлопцям, дівчатам 11-14 років;

3000 м – юнакам, дівчатам 15-18 років.

Результат: час подолання дистанції ходьбою і бігом у хвилинах та секундах.

  1. Біг протягом 5, 7, 9, 12 хв. Чим молодші діти, тим коротший за часом біг вони виконують. Учні повинні за встановлений час подолати якомога більшу дистанцію.

Результат: визначення довжини дистанції, котру пробіг учасник за встановлений час.

За результатами 12-хвилинного бігу, опосередковано можна визначати максимальне споживання кисню.

  1. Пробігання певної дистанції (1000, 2000 м і т.д.) за найменший час.

  2. Тривалість бігу зі швидкістю 50-90% від максимальної.

Спочатку в учня визначають результат у бігу на 100 м. Виходячи з цього, задають інтенсивність 50, 60, 70, 80 або 90% від максимальної.

Результат: довжина дистанції, котру пробігає учень із заданою інтенсивністю, визначена в метрах.

Рівень розвитку спеціальної (анаеробної) витривалості пропонують визначати за тестами:

  1. Біговий тест. Спочатку учень пробігає з ходу дистанцією 25 м. А потім визначається час пробігання в ході таких дистанцій: 50 м пропонується для дітей віком 6 -12 років; 75 м – 13-14 років; 100 м15-18 років і старших.

Результат: подвійний, потрійний або помножений на 4 рази результат бігу на 25 м зіставляють з результатами бігу на 50,75 або 100 м. Чим менша різниця, тим кращі анаеробні (алактатні) можливості.

  1. Стрибок з місця вгору (витривалість в аеробному та анаеробному режимах). Спочатку в учня визначають максимальний результат у стрибках з місця вгору. Потім розраховується інтенсивність (висота) підскоків 50, 60, 70, 80 або 90% від максимального. Наприклад: максимальна висота стрибка вгору поштовхом двома ногами становить 50 см. Висота стрибка вгору з інтенсивністю 80% від максимального складає 40 см. На відповідну висоту встановлюють м’яч. Результат: тривалість виконання тесту і кількість торкань м’яча у секундах.

Відносні показники витривалості пропонують визначати за допомогою розрахункового способу, за методикою В.І. Ляха.

  1. Коефіцієнт витривалості (КВ).

  2. Індекс витривалості (ІВ).

  3. Запас швидкості (ЗШ).

Отже, для визначення різних видів витривалості варто використовувати різні тести.

Розширити відомості про критерії і способи оцінки витривалості можна використовувати підручники «Тестування рухових здібностей школярів» (Л.П.Сергієнко, 2001); «Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей» (Т. Ю. Круцевич, М.И.Воробьев, 2005).