Метод індивідуальних завдань

У вузівській практиці використається система індивідуальних завдань, що містить у собі два аспекти: поточні індивідуальні завдання в рамках досліджуваних дисциплін й індивідуальні завдання до курсових і дипломних робіт.

Ціль поточних індивідуальних завдань - самостійна розробка ряду тем і питань, не розглянутих на лекціях.

Результати навчальної роботи можуть: бути реферат, доповідь, анотація, рецензія на прочитану книгу, статтю, які повідомляються й обговорюються на семінарському або лабораторно-практичному занятті. При розробці індивідуальних завдань ураховується принцип межпредметных зв'язків для того, щоб студент міг самостійно виявляти зв'язки між досліджуваними явищами, процесами, фактами, учився б комплексному засвоєнню досліджуваної навчальної інформації.

Індивідуальні завдання повинні відповідати можливостям і здатностям студентів, бути посильними, здійсненними. Завдання обов'язково визначаються індивідуальними зі студентів.

Завдання, запропоновані в усній або письмовій формі, активізує відвернене мислення студентів у вигляді аналітико-синтетичних процесів, що ведуть до прояву контролюючої зони. При виконанні практичних дій посилено проявляється почуттєве пізнання. Воно сполучається з понятійним мисленням, оскільки містить нові для того, якого навчають, подання й поняття, якими варто опанувати. Здійснюючи самоконтроль, студенти переходять до аналітико-синтетичних процесів. Всі ці процеси важливо враховувати при визначенні змісту індивідуального завдання.

Система індивідуальних завдань повинна опиратися на запас раніше засвоєних знань і практичних умінь; мати чітку структуру у вигляді декількох взаємозалежних частин, що програмують розумові процеси й практичні дії студентів; прийоми контролю й самоконтролю. Воно повинне мати конкретну мету; містити нову інформацію; намічати практичні дії для виконання завдання; забезпечувати можливість одержання зворотного зв'язку, тобто інформації про розумові операції і якість виконання завдання кожним студентом.

Індивідуальні завдання за своїм характером і змісту досить різноманітні. Вони можуть бути теоретичного й практичного плану, репродуктивного й дослідницького характеру. У вузівському навчанні використаються тренувальні роботи й вправи; проблемні питання, творчі завдання, письмові роботи, структурно-логічні схеми, реферативні роботи, резензування, анотування, написання доповідей, огляд прочитаної літератури й ін.

Контрольні питання й завдання

1.Дайте визначення методу й прийому навчання. Покажіть їхню відмінність.

2.Приведіть приклади класифікацій методів навчання. У чому їхня специфіка?

3. Охарактеризуйте активні методи навчання. Чи справедлива така назва? Приведіть їхні приклади.

4.Від чого залежить вибір методів навчання?

5.Чим визначається вибір методів навчання?

6.Які методи можна вважати універсальними у вузівському навчанні?

7.Які методи, на вашу думку, максимально забезпечують пізнавальну активність, професійне становлення студентів? Чому?

8.Назвіть відмінності в методах: педагогічні замальовки, рольова ситуація, ділова гра.