Дискусія як метод навчання

Дискусія - це публічне з якогось питання, проблеми з метою пошуку правильного рішення. Дискусія озброює студентів уміннями із правильність своїх суджень по розглянутому питанню, відкидати помилкові думки, погоджуватися з більше переконливими й аргументованими доводами.

Дискусія може бути використана в лекції, на семінарському або лабораторно-практичному заняттях для пожвавлення розмови, залучення уваги, додання більшої гостроти обговорюваній проблемі. Наприклад, при вивченні теми «Предмет, завдання й методи педагогіки» можна акцентувати увагу студентів на питаннях: Педагогіка і які шляхи її розвитку? Чи можна звести сучасну педагогіку до досягнень педагогів-новаторів?

Мета дискусії - при зіставленні суперечливих суджень прийти до єдиної думки, знайти загальне рішення, установити істину. Результативність її залежить від володіння студентами методикою організації й проведення й від уміння викладача в ході її враховувати інтереси й особливості студентської аудиторії.

Основні етапи підготовки навчальної дискусії:

Вибір теми. Підготовчий етап дискусії починається з вибору предмета суперечки, визначення теми. Тема повинна бути чіткої, по можливості короткою, привабливою для студентів. Наприклад, «Чим визначається успіх взаємодії вчителі й учнів у навчальному процесі?», «Важкий підліток - це результат роботи родини або школи?», « чи можуть бути «зайві люди» серед педагогів?», «Учитель - професіонал або майстер?» й ін.

Розробка питань. Успіх дискусії залежить від формулювання питань, які повинні містити в собі полемічний аспект. Наприклад, на занятті «методи навчання» можна провести дискусію на тему: «Навчати всіх, навчати кожного, навчти добре - чи можливо це в масовій школі?»

Питання для обговорення:

• Навчання - це педагогічний вплив вчителя на учня або їхню педагогічну взаємодію?

• Вчитель повинен навчати або вчити вчитися школярів? У чому істина цих тлумачень?

• Легко вчити - легко вчитися: чи вірний такий підхід до навчання?

Питання повинні містити в собі міркування, можливість зіставлення різних точок зору. Вони повинні бути сформульовані таким чином, щоб не підказувати готової відповіді студентам.

Складання плану дискусії. Сценарій (план) дискусії поєднує в собі:

• вступне слово провідного (обґрунтування актуальності майбутньої розмови, запрошення до суперечки, пошуку істини);

• питання для обговорення;

• прийоми активізації учасників дискусії.

У сценарії обмовляються завдання, що стоять перед учасниками дискусії, уточнюються умови суперечки, формулювання окремих положень, які необхідно обґрунтувати колективними зусиллями; вказуються засобами наочності й ТСО, які будуть використані в ході дискусії.

Підготовка учасників дискусії. Учасників дискусії необхідно заздалегідь ознайомити з темою, питаннями, списком літератури по обговорюваній темі, з методикою проведення суперечки.

Керівництво ходом обговорення. Для ведення дискусії вибирається керівник. На першому курсі, коли навички ведення суперечки в студентів ще не вироблені, ведучим може бути викладач або студент-старшокурсник, але в міру придбання з ведення дискусії в ролі керівника повинні виступати самі студенти.

Починається дискусія зі створення проблемної ситуації шляхом постановки проблемного питання, або педагогічної або психологічної замальовки, коментарю по проблемі. Керівник може задавати питання учасникам дискусії, обмежувати виступаючих, якщо вони відхиляються від теми, але при цьому не слід виступати арбітром, нав'язуючи свої судження, протидіючи викладу суперечливих думок.

Головна функція керівника - активізувати виступу всіх учасників. Він може використати для цього різні прийоми: підбадьорювати «супротивників», загострювати протилежні точки зору, використати розбіжності в судженнях виступаючих, обертати доводи тих, хто сперечається, проти їх самих, надавати можливість висловитися всім бажаючим. Якщо обговорення питання закінчене, то керівникові варто підбити підсумок і перейти до наступного питання.

Учасники дискусії до її початку повинні бути ознайомлені з методикою суперечки, поважати своїх опонентів, у жодному разі не іронізувати над помилковими судженнями інших учасників.

Підведення підсумків. Аналіз виступів учасників суперечки, допущених помилок, зроблених висновків і прийнятих рекомендацій - важливий елемент навчальної дискусії. При підведенні підсумків дискусії в оцінці необхідна гласність, об'єктивність, що значно стимулює активність, підвищує відповідальність учасників суперечки за науковість аргументів, точність в оперуванні поняттями, фактами. У процесі дискусії формуються педагогічні переконання, розвиваються навички системного аналізу педагогічних фактів, явищ, різних точок зору. Студенти в результаті зіткнень думок переконуються в складності педагогічних проблем, їх багатоаспектності, необхідності комплексного використання знань, отриманих на заняттях по педагогічним дисциплінам й у процесі самоосвіти.