6.2. Вибір методів навчання

Результати навчання визначаються у більшій мірі оптимальним вибором методів. Вибір методів визначається:

• дидактичними цілями і структурою навчального процесу;

• специфікою досліджуваного курсу, змістом теми конкретного заняття;

• індивідуальними особливостями, можливостями й здібностями студентів;

• рівнем підготовленості й досвідом пізнавальної діяльності студентів, складом групи, її настроєм і відношенням до навчальної роботи і майбутньої професійної праці; матеріально-методичним забезпеченням вузівського процесу в цілому і кожної дисципліни, передбаченої навчальним планом факультету;

• рівнем професіоналізму викладача.

Правильний вибір методів навчання стимулює пізнавальну активність, самостійність, ініціативність студентів у рішенні пізнавальних задач, сприяє розвитку розумових сил і професійних властивостей і якостей особистості, творчого потенціалу й готовності студентів до нестандартної діяльності, вихованню стійкого інтересу до обраної професії й бажання займатися педагогічною роботою.

Немає універсальних методів навчання. Результати навчального процесу, їх якість визначається сукупністю вдало підібраних методів і прийомів. Надзвичайно важливо піклуватися про те, щоб методи сприяли організації навчання на міжпредметній основі. Методи повинні допомагати виявленню того загального, що властиво діяльності викладача будь-якої вузівської дисципліни в організації навчального процесу:

• формуванню навчальної мотивації;

• створенню морально-психологічного клімату на занятті, ситуації успіху для кожного студента;

• побудові відносин викладача й студентів на принципах педагогічної взаємодії, співробітництва й співтворчості;

• активізацію пізнавальної діяльності шляхом надання студентам волі вибору навчальних ролей і завдань.

У педагогічній практиці накопичений великий арсенал дидактичних методів і прийомів. Для зручності користування робляться спроби їх класифікувати.

6.3.Класифікація методів навчання

Аналіз дидактичної літератури дозволяє говорити про відсутність наукової, загальноприйнятої класифікації методів навчання, оскільки не знайдена єдина підстава для угруповання їх. Практиці пропонується кілька класифікацій за різною підставою. По джерелу знань

Словесні:	наочні:	практичні:
пояснення	демонстрація	рішення задач
бесіда дискусія	ілюстрація	лабораторна робота дидактичні ігри
діалог

Дана класифікація, запропонована Ш. Голантом і В. Перовським, до числа джерел знань включає: слово у вигляді мови вчителя або друковане слово (підручника); образ, наочне представлення об'єкта вивчення у вигляді схем, таблиць, малюнків, моделей, приладів; практичну діяльність студентів.

Словесні методи є одним з основних джерел інформації для студентів. Кожен метод має свою специфіку й виконує суворо певну функцію.

Бесіда – подача інформації у вигляді питально-відповідної форми. Види бесід різноманітні: вступна бесіда, по вивченню нового навчального матеріалу, закріплююча, підсумкова, контрольна. За характером вони можуть бути репродуктивні і евристичні. Викладач веде студентів до засвоєння навчальної інформації через систему питань, що розкривають суть понять, теорій, законів.

Пояснення – систематичний виклад навчального матеріалу, доказово і науково обґрунтовано; припускає велику кількість операційних (пояснюючих, керуючих) дій, може містити повторення, роз'яснення.

Дискусія – обговорення навчальної проблеми у вигляді публічного обговорення з метою пошуку правильного її рішення.

Метод інструктажу – виклад вимог, дотримання яких забезпечить результативність виконання навчального завдання; інформативний, локальний, близький до навчального приписання алгоритмічного типу.

Перевага словесних методів полягає у тому, що вони дозволяють за короткий час повідомити великий обсяг наукової інформації; формують мову, логічне мислення; під час бесіди і дискусії формується самостійність, пізнавальна активність, прагнення нового знання.

Наочні методи поєднують у собі ілюстрації (показ й організація пізнавальної діяльності на основі експонованого об'єкта) і демонстрації (показ динамічних моделей, приладів, що дозволяють спостерігати процеси, вимірювати їх, виявляти їх властивості). Наочні методи покликані:

• забезпечити сприйняття предмета вивчення;

• сформувати цілісне представлення про нього;

• створити умови для засвоєння істотних характеристик спостережуваного явища, не обмежуючись зовнішніми, несуттєвими ознаками його.

Наочні методи сполучаються в навчанні зі словесними методами. Їхня взаємодія заснована на зв'язку першої й другої сигнальної системи. При організації вузівського процесу важливо піклуватися про те, щоб наочність через сприйняття й подання сприяла формуванню понять, законів, теорій. Якщо цього не відбувається, то наочність гальмує процес оволодіння знаннями, уміннями й навичками, розвиток мислення й професійних якостей особистості майбутнього фахівця.

Практичні методи забезпечують не тільки закріплення і застосування знань, але формують досвід, уміння, служать інтелектуальному, професійно-моральному розвитку. Вони поєднують у собі:

вправи – багаторазове виконання навчальних дії з метою відпрацьовування професійних умінь і навичок;

програвання рольових ситуацій, що сприяють придбанню майбутнім педагогом досвіду професійного поводження;

педагогічна гра – імітація педагогічної діяльності в штучно створених ситуаціях, що моделюють навчально-виховний процес, що забезпечує вироблення й закріплення педагогічних умінь і навичок студентів.

Практичні методи застосовуються в сполученні з наочними й словесними методами. Їхнє оптимальне сполучення забезпечує результативність й якість вузівського навчання.