23

6. Методи навчання

Процес навчання містить у собі більші можливості по стимулюванню професійного росту майбутніх педагогів, якщо його основу становить активна пізнавальна діяльність студентів. Властивості особистості, що розвивається при активній взаємодії із середовищем, визначаються якістю діяльності, у тому числі й навчально-пізнавальної, характером навчальної роботи й способами її здійснення. Активність пізнавальних дій і якість навчання багато в чому залежить від методів навчання.

6.1. Поняття про методи навчання, їхня класифікація

Слово «метод» у перекладі із грецького означає спосіб дослідження. Як наукова категорія метод – це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована

діяльність.

У дидактичних роботах метод навчання трактується як спосіб упорядкованої взаємозалежної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення задач освіти (Ю. К. Бабанський), або як система цілеспрямованих дій вчителя, що організовують діяльність учнів, ведучих до досягнення мети навчання (І. Я. Лернер).

Метод навчання – це впорядкований спосіб досягнення дидактичних цілей у системі взаємозалежних дій викладача і студентів. У визначенні цього поняття головне – спосіб діяльності, що розкривається як система дій, що ведуть до досягнення навчальних цілей. Причому вчені розрізняють цілі і дії викладача, цілі і дії студентів, тісно взаємозалежні між собою. У зв'язку із цим одні дидакти думають, що методам викладача відповідають методи студентів, тобто методи мають бінарний характер (М. І. Махмутов). Більшість учених розглядають метод як систему єдиних дій викладача й студентів.

В останні роки у зв'язку з пошуками засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, у практику навчання уведене поняття «активні методи навчання». Активні методи – це способи діяльності, які мобілізують у процесі вивчення навчального предмета не пам'ять, а мислення, допомагають іти від сформованих стереотипів, шукати самостійні, оригінальні варіанти відповідей і шляхи рішення навчальних проблем; вносять елементи дослідження, пошуку, порівняння різних фактів, явищ, позицій, висновків для того, щоб визначити власну точку зору, виробити переконання, закріпити знання й уміння.

Методи навчання є носіями функцій навчання:

• освітньої, що сприяє придбанню студентами системи професійних знань, умінь і навичок, формуванню педагогічного світогляду;

• виховної, покликаної формувати систему емоційно-ціннісних відносин майбутніх фахівців до обраної професійної сфери, людям, суспільству й до самих себе;

• мотиваційне, стимулююче позитивне відношення до навчання, стійкий інтерес до педагогічної праці і бажання присвятити себе вчительській діяльності;

• організуючої, що дозволяє об'єднати в систему ціль, зміст й організацію навчального процесу з урахуванням особливостей, можливостей і здібностей студентів, професіоналізму викладачів, матеріально-методичного забезпечення вузівського навчання;

• комунікативної функції, що забезпечує педагогічну взаємодію, співробітництво й співтворчість у відносинах викладача і студентів.

Методи навчання – це способи спільної діяльності й спілкування викладача і студентів, що забезпечують вироблення позитивної мотивації навчання, оволодіння системою професійних знань, умінь і навичок, формування науково-педагогічного світогляду, розвиток пізнавальних сил, культури розумової праці майбутніх фахівців. У дидактиці має місце поняття «дидактичний прийом».

Прийом – це елементи, складові частини методу, його деталі. Прийом не означає закінченого педагогічного результату, тому виступає як частина методу. Прийом визначає шлях реалізації методу, послідовність навчальних дій, що закріплюються в уміннях і навичках.

Прийоми різноманітні. Серед них можна виділити прийоми:

• логічні (постановку навчальної проблеми, виявлення ознак досліджуваного явища, процесу; порівняння, узагальнення, доказу);

• організаційні (запис плану, складання конспекту, відповідь на питання плану, розподіл навчальних ролей, спостереження за планом);

• технічні (питання на дошці, використання таблиць, графіків, ТЗН).

Методи і прийоми повинні цілеспрямовано формувати у майбутніх фахівців наукові поняття (знання), практичні вміння й навички на основі розумової діяльності студентів. Метод і прийом тісно взаємодіють між собою. У вузівському процесі метод може перейти в прийом і навпаки. Так, на семінарському занятті студенти розглядають основні положення педагогічної спадщини видного педагога. Обмін думками йде у вигляді бесіди. Але окремі свої висловлення студенти ілюструють цитатами з робіт цього педагога. У цьому випадку бесіда виступає методом, а використання цитат з твору автора – прийомом. Але, якщо викладач пропонує написати рецензію або анотацію на досліджувану роботу педагога, то робота із джерелом уже є методом. Питання і відповіді студентів і викладачів, які виникають у ході роботи над джерелом, є прийомом.