3.3. Проблемне навчання

Проблемне навчання - це навчання, що моделює процес мислення і носить пошуковий характер; навчання способом постановки проблемних задач, створення і дозволи проблемних ситуацій.

Значення проблемного навчання полягає в постановці проблемних задач, створенні і дозволі проблемних ситуацій.

Проблема - це різновид задачі, рішення якого не може бути досягнуте без придбання нових знань. Але не будь-яка задача носить проблемний характер. Задача стає проблемною, якщо вона задовольняє наступним вимогам:

• Представляє пізнавальну трудність для студентів, тобто вимагає роздумів над матеріалом, що вивчається;

• Викликає пізнавальний інтерес у студентів;

• Спирається на колишній досвід і знання студентів за принципом апперцепції.

Іншими словами, питання, задача проблемного плану повинна активізувати мислення студентів, тобто забезпечує виникнення суперечності між відомими раніше закономірностями і новими знаннями, що повідомляються; народження питання, пробудження потреби і бажання шукати відповідь на виникле питання, зрозуміти суперечливі факти

Проблемна ситуація - це смутно або явно усвідомлене утруднення, подолання якого вимагає творчого пошуку. В проблемній ситуації оголюються суперечності між наявними знаннями і поставленою перед студентами учбовою задачею; між задачею, яку потрібно вирішити, і способами, якими володіє студент.

Дії учасників проблемного навчання:

Дії викладача	Дії студента
1.Створює проблемну ситуацію 2.Організовує роздуми над проблемою та її формулюванням 3.Організовує пошук гіпотези - гаданого пояснення знайдених протиріч 4. Організовує перевірку гіпотези	1.Усвідомлює протиріччя у навчальному матеріалі, що вивчається 2. Формулює проблему. 3. Висуває гіпотези, що пояснюють явища 4. Перевіряє гіпотези під час вирішення проблемної задачі 5. Аналізує результати, робить висновки, застосовує отримані знання

Постановка проблемних задач, створення і дозвіл проблемної ситуації припускає прояв пізнавальної самостійності студентів. Залежно від ступеня самостійності студентів в рішенні проблемних задач і пошуку виходу з проблемної ситуації розрізняють декілька рівнів проблемного навчання:

1 рівень - викладач ставить проблему, створює проблемну ситуацію, сам розкриває шлях її рішення аргументує кожний етап її рішення. Студенти стежать за логікою викладу і рішенням викладачем учбової проблеми.

2 рівень - викладач формулює проблему, створює проблемну ситуацію, планує кроки рішення, привертаючи студентів до рішення окремих аспектів поставленої проблеми. На цьому рівні самостійність студентів значно вище, оскільки вони мають нагоду вирішувати окремі підзадачі самостійно.

3 рівень - проблема ставиться викладачем і створюється проблемна ситуація, але дозвіл її відбувається в процесі самостійної діяльності студентів, які опановують при цьому методами наукового пошуку.

4 рівень - на основі ряду представлених викладачем даних студенти самі формулюють проблему, створюють проблемну ситуацію, намічають шляхи виходу з неї самостійно вирішують учбову проблему.

Відповідно до рівнів проблемного навчання розрізняють і методи навчання, які розрізняються між собою по ступеню активності і самостійності студентів. До методів проблемного навчання відносять: дослідницький метод, частково-пошукову бесіду і проблемний виклад знань.

У дослідницькому методі активність і самостійність студентів досягає найвищого рівня. Усвідомивши проблему, студент самостійно вирішує її: виказує припущення, обдумує способи рішення і перевірки одержаних результатів, здійснює перевірку за допомогою дослідів, наглядів, розрахунків, оформляє висновки, доводить їх істинність. Ця пошукова діяльність нагадує дослідницьку роботу ученого.

Частково-пошукова бесіда відрізняється більш низьким рівнем самостійності і активності студентів, оскільки викладач привертає їх лише до часткового рішення поставленої проблеми, в основному вирішуючи її власними силами, надаючи навчаним можливість стежити за ходом пошуку. Викладач залучає студентів до пошукової діяльності, але вона носить частковий характер.

При проблемному викладі самостійність і активність студентів ще нижче, оскільки пошук здійснює сам викладач. Він розказує, як виникла проблема, як різні учені підходили до її рішення, які гіпотези були виказані, як здійснювалася перевірка висунутих гіпотез, тобто викладач в процесі викладу учбового матеріалу розкриває шлях, яким йшов вчений до відкриття.

Проблемне навчання при методично грамотній організації розвиває творчість студентів, залучає їх до пошуку істини, самостійному баченню учбових проблем і оволодінню дослідницькими навиками. В поєднанні з іншими видами навчання воно формує у студентів позитивне відношення до навчання, укріплює стійкий інтерес до дослідницької діяльності, будить ініціативу і творчий підхід до рішення учбових задач. Проблемне навчання сприяє розвитку логічного мислення, учить діалектично дозволяти ті, що зустрічаються суперечності, доводити істинність і обґрунтованість висунутих положень, розвиває творчі здібності майбутніх педагогів.