Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику видів родин Bromeliaceae та Crassulaceae, вкажіть їх природні ареали поширення, будову вегетативних та генеративних органів.

2. Скільки родів та видів нараховується у родині Crassulaceae, які характерні місця мешкання представників родини у природних умовах?

3. Які види рослин з родин Bromeliaceae і Crassulaceae найбільш часто використовуються у озелененні?

4. У чому полягає особливість догляду бромелієвих в умовах закритого ґрунту?

5. Яким є традиційний спосіб вирощування рослин з родини Bromeliaceae? Який необхідно використовувати субстрат для їх оптимального росту?

6. Які види з родини Crassulaceae завдяки своїй оригінальній формі часто використовуються як поодинокі дерева при створенні бонсай?

7. Якими шкідниками та хворобами найбільш часто пошкоджуються представники родин Bromeliaceae та Crassulaceae?

Тема 9. Вивчення стеблових та листкових сукулентів.

Теоретична частина. Загальна характеристика родини Agavaceae (агавові)

Родина нараховує 10 родів та близько 450 видів.

Це безстеблові рослини, лише деяке число видів утворює короткі здерев’янілі стовбури.

Листя товсте, м’ясисте, зазвичай зібране у прикореневу розетку, вкрите по краях шипами; вершина листа завершується жилоподібним твердим вістрям.

Суцвіття – велике, до 10-12 м висоти, волоть, китиця чи колос. Квітнуть 1 раз в 10-15 років в природних умовах, після цвітіння рослини гинуть через декілька місяців.

Поширені в південних штатах США, Мексиці, Центральній Америці. Використовуються як декоративні рослини в оформленні зимових садів, інтер’єрів.

Загальна характеристика родини Cactaceae (кактусові)

Кактуси належать до чисто американських родин. Правда, у Старому Світі – тропічних лісах Африки, на островах Мадагаскар, Шрі-Ланка зустрічаються деякі види рипсаліса. Більша кількість кактусів пристосована до життя в пустелях. Крім пустель, кактуси поширені достатньо широко в сухих колючих рідколіссях – саванах.

Головний корінь у кактусів слугує в основному для закріплення стебла у ґрунті. У багатьох кактусів головний корінь потовщується, перетворюючись у своєрідний «накопичувач» поживних речовин. Стебла кактусів багаторічні, соковиті, зелені, без листя, покриті колючками або волосками. Лише деякі кактуси (перескія) мають здерев’яніле стебло і розвинене широке листя.

Листя у представників кактусових закладається на точці росту стебла у вигляді мікроскопічних бугрів (листові зачатки). Якщо у більшості рослин із зачатку листа розвивається лист, то у кактусів інтенсивно іде поділ та розростання клітин основи листа, а пластинка листа не розвивається зовсім. Розрості основи листів виступають на стеблах кактусів у вигляді сосочків та ребер.

Колючки кактусів мають листове походження і є видозміненими бруньковими лусочками. Однією з важливих функцій колючок є їх здатність конденсувати водяні пари з повітря. Також колючки захищають кактуси від поїдання тваринами та від променів сонця.

Квітки – поодинокі, рідко в китицеподібному суцвітті (перескік), майже завжди сидячі, двостатеві (окрім мамілярії дводомної), зазвичай актиноморфні. У більшості кактусів квітки з’являються на верхівці стебла і рідше в середній та нижній частині.

Плоди кактусів ягодоподібні, у багатьох видів їстівні, довжиною від 1 до 10 см. Насіння кактусів (за виключенням опунцій) у тонкій оболонці.

Загальна характеристика родини Euphorbiaceae (молочайні)

Родина нараховує близько 7500 видів.

Походження рослин – тропічні та субтропічні області Африки, Південної Америки, Південної та Південно-Східної Азії.

Листя зазвичай почергове, іноді супротивне чи мутовчасте, просте чи рідше складне, з перистим чи пальчастим жилкуванням, більша частина з прилисниками, що іноді перетворюються на волоски, залозки або колючки.

Квітки – у всіх одностатеві (одно- чи дводомні). Віночок інколи буває подвійним, але частіше квітки безпелюсткові, іноді зовсім без віночка. Тичинок від 3 до 20.

Суцвіття – простежується певна тенденція до крайньої редукції, що призводить до утворення високоспеціалізованого, складно побудованого суцвіття – циатія, яке виконує функцію окремої двостатевої квітки.

Плід – особливий тип подрібненої коробочки – «регма», що при дозріванні розпадається на гнізда, із залишеною у центрі колонкою.

Насіння – з прямим чи зігнутим зародком, багатим ендоспермом. У багатьох молочайних насіння має невеликі вирости – карбункули, що як вважають, сприяє відділенню насіння від плаценти.

У більшості представників є молочний сік. Анатомічні резерви, що його несуть, різноманітні – це трубки, клітини чи мішки. Молочний сік містить протеїни, цукри, стерини, сапоніни, смоли.

• Характеристика окремих представників родини Agavaceae

Агава (Agava)

До роду агава відноситься більше 300 видів, поширених на островах Карибського моря, у Центральній Америці та на півдні США.

Агава американська (A. americana L.)

Кущоподібна рослина з вкороченим стеблом та 20-30 крупними м’ясистими листами, зібраними у прикореневу розетку. Листя довжиною до 2 м та шириною біля 25 см, ланцетоподібне, з колючими зубчиками по краям. З розетки листків з часом виростає велетенське суцвіття, що має 15-35 китиць з великою кількістю лійкоподібних зеленаво-жовтих квіток.

Агава смугаста (Agave striata)

Листя лінійне, сіро-зелене, з темними смугами, з виступаючою з обох боків середньою жилкою, щільні, стоячі, верхівковий шип коричневий.

Агава королеви Вікторії (A. victoriae reginae)

Дуже красивий вид, розетки листя досягають 60 см у діаметрі. Листя 10-15 см довжини, 5-7 см ширини, темно-зелене, з білими, косо розміщеними лініями на обох боках, на зворотному боці є киль, на якому, як і по краях, проходить рогова лінія. Кінець листа з однією чорною колючкою і однією-двома більш короткими.

Догляд. Світлолюбна рослина, яку можна розміщувати на прямих сонячних променях. З весни до осені по мірі підсихання ґрунту, взимку помірно. Не переносить перезволоження, тому потрібний гарний дренаж. В обприскуванні немає необхідності.

Шкідники та хвороби. Рослина може пошкоджуватись щитівкою, тлею, трипсами та павутинним кліщем. З хвороб можлива поява сірої гнилі та загнивання коренів.

• Характеристика окремих представників родини Cactaceae

Мамілярія (Mammillaria)

Один з найбільш багаточисельних родів кактусових. Всього описано 400 видів і велику кількість різновидностей мамілярій.

Ареал мамілярій надзвичайно широкий: від південних штатів США через усю Мексику, Центральну Америку до Венесуели та Колумбії.

Характерною морфологічною особливістю мамілярій є наявність сосочків, що вкривають стебло спіралеподібними рядами та є сильно розрослою тканиною у пазухах листів. Форма сосочків циліндрична або конічна, з круглим або чотиригранним січенням. На відміну від інших родів кактусів, ареоли у мамілярій складаються з двох частин, що розміщені окремо. Колючки знаходяться на кінці сосочка, а вегетативні та генеративні органи – між сосочками, в акрилах. Квітки у більшості видів самозапилювальні, дрібні, з’являються щільним кільцем навколо верхівки стебла з минулорічних аксил. Колір їх білий, жовтий, кремовий, рожевий, яскраво-малиновий. Є невелика кількість видів, переважно карликових, з крупними одинокими квітками. Насіння дрібне, від світло-червоного до темно-коричневого.

За складом соку, що міститься у стеблах К. Бакеберг розділив мамілярії на три групи:

1. Galactochylus К. Sch. – види, що містять молочний сік та за чисельністю складають третю частину роду.

2. Hydrochylus К. Sch. – види, що містять водянистий сік та домінують у роді за чисельністю.

3. Subhydrochylus Backbg. – невелика кількість видів, що за складом займають проміжне становище та містять у периферійних частинах стебла водянистий сік, а ближче до центру – молочний.

Мамілярія видовжена (Mammillaria elongata)

З тонким видовженим стеблом, сосочки не високі, колючки золотавого кольору, зібрані у розетку. Квітки білі, дрібні, з’являються лише за сприятливих умов.

Мамілярія колюча (Mammillaria spinosissima)

З кулеподібним стеблом і тонкими, гострими колючками білого та коричневого кольору. Між сосочками є опушення, схоже на білі кульки. Цвіте яскраво рожевими квітками.

Мамілярія прекрасна (Mammillaria perbella)

З кулеподібним стеблом, до 6-7 см у діаметрі, з невеликими білими колючками. Легко утворює багато діток. Цвіте рожевими та червоними квітками.

Догляд. Влітку регулярний полив та обприскування теплою водою. Взимку холодне та сухе утримання (полив 1 раз у місяць). Вологість повітря низька. У період росту рослини регулярно підживлюють. Яскраве сонячне освітлення та мінеральний субстрат – необхідні умови росту здорових красивих рослин.

Шкідники та хвороби. Мамілярії сильно підлягають ураженню червоним кліщем, особливо не опушені види. Можуть також уражуватись червцем.

Опунція (Opuntia)

В рід Опунція входять рослини, стебла яких складаються з плоских, доволі тонких, заокруглених або видовжених члеників. На молодих пагонах можна розрізнити соковиті, рано опадаючі листочки. В ареолах, окрім колючок, є пучки глохідій.

Опунції ростуть у сухих тропічних рідколіссях, на піщаних морських узбережжях Південної та Північної Америки у різноманітних кліматичних умовах.

Опунція звичайна (Opuntia vulgaris)

Батьківщина – Бразилія, Аргентина. Росте у вигляді дерева до 4-6 м висоти, стовбур досягає 15 см товщини. Стебло членисте, членики доволі тонкі. В ареолах, окрім глохідій, містяться 1-2 гострих колючок до 4 см довжини. Квітки жовті, 7-9 см у діаметрі. Плоди пурпурово-червоні, до 7,5 см довжини, їстівні.

Опунція низинна (Opuntia basilaris)

Низьке стебло починає кущитись біля основи. Відрізняється своєрідним забарвленням члеників – вони синьо-зелені або червонуваті, позбавлені колючок. Жовтуваті ареоли у молодому віці оснащені крихітними редукованими листочками і багаточисельними червоно-коричневими глохідіями. Квітки від рожевих до пурпурово-червоних.

Опунція robusta (Opuntia robusta)

Батьківщина – Центральна Мексика. Діаметр товстих, майже геометрично круглих члеників, вкритих сірим нальотом, може досягати 30-40 см. Широко розкидані ареоли іноді оснащені жовтими або білими колючками. Квітки жовті, ззовні червонуваті.

Догляд. Рослини добре переносять прямі сонячні промені, без притінення. Більшість опунцій поливають лише у період вегетації: з квітня по серпень по мірі підсихання земляної грудки. З кінця літа полив зменшують, а з середини осені обмежують. В період спокою опунції утримуються зовсім без води. У період росту опунції підживлюють 1 раз у 2 тижні, використовуючи рідкі комплексні мінеральні добрива.

Шкідники та хвороби. Опунції можуть уражуватись павутинним кліщем, червцями, нематодами та трипсами. При неправильному, а особливо занадто вологому утриманні рослин, опунція може уражуватись кореневою та стебловою гниллю.

Рипсаліс (Rhipsalis)

Чагарники, що галузяться з округлими, ребристими або плоскими листоподібними стеблами без колючок, з м’яким щетинистим опушенням. Відомо біля 60 видів. Поширені у вологих лісах Центральної, Східної та Південної Америки.

Рипсаліс дивний (Rh. paradoxa)

Пагони звисаючі, довгі, галуджені, утворені трьохгранними члениками. Влітку рясно цвіте білими квітами.

Рипсаліс волосоподібний, округлий (Rh. capilliformis)

Ампельна рослина з м’якими, тонкими, виткими стеблами. Квітки дрібні, білуваті.

Догляд. Яскраве розсіяне світло. Полив навесні та літом рясний. З осені полив скорочують, взимку поливають обережно. Влітку рослина потребує обприскування. Підживлювати у період росту та під час цвітіння 1 раз на 2 тижні мінеральними добривами.

Шкідники та хвороби. Павутинний кліщ, щитівка. При надлишку вологи або поливі холодною водою корені рипсалісу можуть загнивати та відмирати.

Епіфілум (Epiphyllum)

Батьківщина епіфілюма – тропічні ліси Центральної та Південної Америки. Епіфітно ростучі рослини.

Пагони плоскі, листоподібні, до 70 см заввишки, із зубчастими краями. Квітки лійкоподібні, 10-15 см у діаметрі, забарвлені від білого кольору до червоного. Одні із представників квітнуть вдень, інші – вночі.

Епіфілум зазубрений (Epiphyllum crenatum)

Напівепіфітний кактус. Висота його прямих стебел може досягати 1 м. Вторинні, бічні стебла товсті, листоподібні. Ареоли без голок.

Догляд. Світло яскраве розсіяне. На південних вікнах у полудневі години необхідне притінення. Помірна вологість, з березня по серпень щотижня підживлюють рослину. Взимку, у залежності від температури у приміщенні, або поливають мало, або зовсім не поливають.

Шкідники та хвороби. Червець, павутинний кліщ. При надлишку вологи (особливо взимку) корені рослин можуть загнивати.

Зігокактус (Zygocactus)

Епіфітні чагарники із вологих тропічних лісів Бразилії. Рід включає 5 видів.

Зігокактус усічений (Zygocactus truncates – Schlumbergera truncate)

Пагони складаються із члеників із зубчастими краями. Квітки до 2,5 см у діаметрі, з відігнутими назад пелюстками. Квітне у жовтні-листопаді-грудні.

Зігокактус Бріджеса (Epiphyllum bridgesii)

Епіфітна рослина з глянцевими плоскими виткими стеблами темно-зеленого кольору. М’ясисті, у нижній частині циліндричні стебла утворені багаточисельними плоскими сегментами з опушеними ареолами без колючок. Довжина квітів перевищує 8 см. У них довга жовта трубка, багаточисельні загострено-повздовжні рожево-фіолетові пелюстки.

Догляд. Яскраве, розсіяне світло. Чутливий до порушення світлового режиму. Регулярний полив необхідний навесні та влітку, а також у період бутонізації. Пересушування земляної грудки, як і перезволоження, є небезпечним. Пересадку роблять після цвітіння.

Шкідники та хвороби. Бактеріальні ураження, викликані групою бактерій Erwinia. При ураженні грибними хворобами, найбільш часто зустрічаються фузаріоз, фітіум и фітофтора. Із шкідників рослина може уражуватись борошнистим червцем, слизовиками.

• Характеристика окремих представників родини Euphorbiaceae

Акаліфа (Acalypha)

Рід об’єднує біля 450 видів вічнозелених кущів та трав’янистих багаторічників, рідше – дерева. Батьківщина – тропічні райони Південно-Східної Азії, Полінезії та Австралії.

Акаліфа Уілкса (А.wilkesiana)

Вічнозелений кущ висотою до 3 м. Листки супротивні, прості, на верхівці загострені, по краю пильчасті, бронзово-зелене з яскравими червоними плямами. Дводомна. Квітки дрібні, малопомітні, червоні, зібрані у пазушні колосоподібні суцвіття, довжиною 5-10 см.

Акаліфа щетиниста (A. hispida)

Відрізняється від попереднього виду чисто зеленим листям та ефектними малиново-червоними звисаючими суцвіттями довжиною до 50 см. Квітне круглий рік.

Догляд. Освітлення: яскраве, розсіяне світло. Рослина світлолюбна, однак її слід затінювати від прямих сонячних променів. Для гарного забарвлення листя акаліфи потребують високої вологості повітря, тому рослину необхідно регулярно обприскувати водою. Коренева система потребує помірної вологості. Рослини треба регулярно підживлювати (1 раз у два тижні).

Шкідники та хвороби. При сухому утриманні акаліфа часто пошкоджується тлею, павутинним кліщем, білокрилою.

Кодіеум, кротон (Codieum)

Дерева та кущі даного роду (близько 15 видів) ростуть у Південно-Східній Азії та на островах Тихого океану.

Кодіеум строкатий (C. variegatum pictum)

Вічнозелений кущ висотою до 2 м. Має велике, шкірясте, блискуче листя різноманітної форми, що варіює по забарвленню: від зеленого до строкатого з жовтими, червоними, коричневими і майже чорними відтінками. Квітки дрібні, малопомітні, у довгих звисаючих китицях, які розміщені у верхній частині пагонів.

Догляд. Кодіуем відносять до непримхливих та тіньовитривалих рослин. Місцерозміщення – світле, щоб не зблідло листя, однак захищене від прямих сонячних променів. Рослина не переносить протягів, її не можна виносити з приміщення. Рослина потребує інтенсивного поливу, але без застою води, тому при посадці необхідний дренаж, взимку полив слід скоротити. Рослина погано переносить наявність у воді вапна. У період активного росту кодіуем треба підживлювати 1 раз у два тижні.

Шкідники та хвороби. Уражається тлею, павутинним кліщем, червецем. При пересушуванні рослини можуть скидати листя.

Молочай (Euphorbia)

Рід включає близько 2000 видів кущів, дерев та сукулентів. Батьківщина – тропічна Мексика.

Молочай блискучий (E. splendens, milii)

Кущ, що досягає у висоту 2 м. Стебло витке, вкрите довгими темно-фіолетовими колючками. Листя почергове, овальне, яскраво-зелене, до 5 см довжини. Квітки дрібні, жовті, у щитоподібних суцвіттях з яскравими полум’яними криючими листками.

Молочай трикутний (E. trigona)

Дерево невеликої величини з 3-4-гранними пагонами, 15-25 см довжини, до 6 см у діаметрі, темно-зеленого кольору, з світлим малюнком. Шипи червоно-коричневі. Листя ланцетоподібне, 3-5 см довжини. На ребрах ростуть невеликі прямі колючки овальної форми, довжиною 3-5 см, відігнуті кінчиками донизу.

Молочай накрасивіший (E. pulcherrima)

Рослина з шапкою красивих яскравих квітів, що нагадують зірку. Однак ефект рослині надають не квітки, а оточуючі їх яскраві приквітники. Молочай може утворювати квітки та приквітники лише у тому випадку, якщо він восени протягом двох місяців знаходився на світлі не більше 10 годин на добу.

Догляд. Світлолюбна рослина. Освітлення: пряме, сонячне, яскраве. Влітку рослину можна виносити на свіже повітря. Рослини необхідно поливати більш, ніж помірно. З ранньої весни та до пізньої осені молочаї треба регулярно підживлювати кактусовими добривами. Рослина придатна для гідропоніки.

Шкідники та хвороби. Із-за надлишку або нестачі вологи взимку, або ж від надто низької температури у приміщенні можливе обпадання листя.