Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику родині Piperaceae.

2. Скільки видів нараховує рід Пеперомія, де вони поширені? Які характерні особливості має кожен з видів?

3. Наведіть приклади найбільш поширених у озелененні видів пеперомій. Дайте їм загальну характеристику.

4. Опишіть вегетативні способи розмноження пеперомій.

5. Відомо, що раніше аспарагуси відносили до родини Лілійних, зараз же їх виділяють у окрему родину. Які є характерні відмінності між цими двома родинами?

6. Рослини якого виду з родини спаржевих мають найбільше господарське значення? Який ареал поширення вони мають?

7. Наведіть склад земляної суміші, який буде найбільш сприятливим для росту рослин з родини Аспарагусових.

8. Які можливі проблеми виникають під час вирощування рослин з родин Piperaceae та Asparagaceae? Якими шкідниками та хворобами найбільш часто пошкоджуються представники цих родин?

Тема 6. Рослини родини Araceae

Теоретична частина. Загальна характеристика родини Ароїдних.

Приблизно 110 родів і 1800 видів. Поширені в тропіках і субтропіках обох півкуль. Це наземні, болотні, рідко водні рослини з клубнями чи видовженими кореневищами.

Стебла тропічних ароїдних нерідко деревоподібні, хоча вторинний ріст у них відсутній. Немало серед них ліан та епіфітів.

Галудження стебел зазвичай симподіальне, рідко моноподіальне. У більшості прямостоячих форм немає надземних вегетативних стебел. У лазячих рослин довгі надземні стебла, що не можуть підтримувати себе у вертикальному стані. Вони спираються на дерева та утримуються на них за допомогою додаткових коренів-зачепів. Інший тип коренів - повітряні корені. Вони більш могутні, ніж попередні, виникають на вільному, не притиснутому до опори боці стебла. Ці корені ростуть вертикально вниз і вільно зависають або повзуть донизу по корі дерева - опори.

Листя - почергове, в більшості випадків розчленоване на черешок та пластинку, різних розмірів та будови. Переважають прості цільні широкі пластинки з сітчастим жилкуванням. У примітивних членів родини листя типове для однолітніх: вузьке, довге, з паралельним жилкуванням, без черешків.

У багатьох ароїдних розсічене крупне листя дорослих рослин суттєво відрізняється від дрібного цільного листя їх ювенільних пагонів (монстера тонка).

У ароїдних лише один тип суцвіття - початок, на якому серією спіралей розміщені позбавлені прицвітників дрібні квітки. Ці квітки дво- або одностатеві, в більшості випадків з 4-6-членними навколоцвітниками, рідше голі.

Плід - одно- чи багатонасінна ягода, зазвичай яскраво забарвлена. У ароїдних цвітіння відбувається у 2 фази. Спочатку функціонують рильця (жіноча фаза цвітіння), і тільки після втрати ними здатності сприймати пилок розкриваються пилковики (чоловіча фаза цвітіння). Запилюються квітки ароїдних переважно комахами (мухи, бджоли, жуки, тлі). Для ароїдних характерний особливий вид ентомофілії - сапроміофілія - запилення навозними та падальними мухами. Для цього у рослини формується ряд спеціальних структур для обману комах.

• Характеристика окремих представників родини Araceae

Аглаонема (Aglaonema)

Походять з тропічних лісів Південно-Східної Азії та Океанії. Рід нараховує близько 50 видів рослин.

Аглаонема мінлива (А. commutatum)

Поширена у тропічній Азії. Крупна, вічнозелена, трав’яниста, повільно ростуча рослина зі стеблами до 1 м висоти. Листова пластинка яскраво- або темно-зелена, візерунчаста, від вузько-еліптичної до еліптичної. Суцвіття та покривало мало декоративні. Ягоди яскраві, дозрівають поступово, протягом 6-8 місяців.

Аглаонема ребриста (A. costatum)

Рослина з підземним стеблом. Загальна висота – біля 20 см. Листя яйцеподібно-еліптичної форми, темно-зелене, з хаотичними білими плямами та білою середньою жилкою.

Аглаонема строката (А. pictum)

Стовбурець внизу сильно галуджений. Листя довгасто-еліптичне, 10-12 см довжини та 5 см ширини, темно-зелене, з нерівномірними сірими плямами на поверхні. Деякі форми мають срібно-білі плями на листі.

Аглаонема скромна (А. modestum)

Листя овальне, 15-20 см довжини та 6-9 ширини, тупе біля основи, загострене на вершині. Листя чисто зеленого кольору.

Аглаонема Трейба (A. treubii)

Має шкірясте, видовжено-ланцетне листя до 25 см довжини та 5 см ширини, біля основи округле, сильно загостреною верхівкою. Вздовж бічних жилок – чіткий попелясто-сірий або срібний малюнок.

Догляд. Влітку притінювати від прямих сонячних променів, взимку необхідне гарне освітлення. Для рослин необхідне регулярне провітрювання. Полив влітку регулярний, з обприскуванням листя, взимку – помірний. У зв’язку з повільним ростом рослини потребують частого підживлення (кожні два тижні) органічним та комплексним мінеральним добривом почергово.

Шкідники та хвороби. Борошнистий червець, павутинний кліщ. Сухе повітря, низька температура у приміщенні та протяги є причиною побуріння кінчиків листя.

Антуріум (Anthurium)

Рід нараховує більше 800 видів рослин. Більшість з них – епіфіти та напівепіфіти з вкороченими стеблами та повітряними коренями, є ліани та наземні трави, поширені у тропіках та субтропіках Нового Світу.

Антуріум Андре (A. andraeanum)

Епіфітна рослина з вкороченим стеблом, повітряними коренями. Листя крупне, яскраво-зелене, блискуче, з довгими черешками та довгасто-серцеподібною пластинкою 30-40 см довжини, 15-20 ширини. Покривало крупне, яскраво забарвлене, шкірясте, серцеподібної форми, з металічним блиском. Колір покривала варіює від білого до ніжно-рожевого та багряно-червоного.

Антуріум Вейча (A. veitchii)

Вічнозелений напівкущ. Листя вузьке, поникле, до 1 м довжини, однокольорове – від коричнево-зеленого до зеленого забарвлення, листова пластинка між бічними жилками зморшкувата.

Антуріум величний (A. magnificum)

Черешок чотиригранний з гострими крилатими краями. Має оливково-зелені на верхньому боці листа жилки, довге покривало.

Антуріум кришталевий (A. crystallinum)

Епіфіт з дуже коротким пагоном та ефективними темно-зеленими листками довжиною 20-40 см, шириною 15-22 см, жилки 1-го порядку з верхнього боку пластинки срібні, з кришталевим блиском. Покривало зелене, чи трохи пурпурове, ягоди пурпурові.

Антуріум лазячий (A. scandens)

Лазячий епіфіт з товстими повітряними коренями. Пагони до 1 м завдовжки. Листки шкірясті, овальні, знизу листкова пластинка вкрита дрібними чорними крапками. Покривало блідо-зелене. Початок жовто-зелений. Плоди білі, майже прозорі або фіолетові (залежно від різновидності).

Антуріум Шерцера (A. scherzerianum).

Епіфіт чи наземна рослина з дуже вкороченими, інколи підземними стеблами. Листя шкірясте, темно-зелене, матове, ланцетне чи майже еліптичне, з обох боків вкрите дрібними чорними крапками. Покривало щільне, яскраво-червоно-помаранчеве, еліптичне чи яйцеподібне. Ягоди помаранчево-червоні.

Догляд. Антуріуми швидко пристосовуються до умов приміщення, не переносять прямих сонячних променів, однак потребують великої кількості світла для того, щоб квітки могли забарвлюватись у бульш яскраві та насичені відтінки. Полив інтенсивний, але необхідно, щоб між поливами верхній шар підсихав. Антуріуми люблять високу вологість у приміщенні – 85-95%. У літній період корисне обприскування м’якою теплою водою. Підживлюють рослини у весняно-літній період 1 раз у 2-3 тижні.

Шкідники та хвороби. Щитівка, червці, кліщі, тля. З хвороб найбільш деструктивні кореневі та стеблові гнилі, викликані перезволоженням ґрунту та низькими температурами, а також антракноз.

Дифенбахія (Dieffenbachia)

Багаторічні рослини з вологих тропічних лісів Південної Америки. Всі дифенбахії мають характерне товсте зелене стебло та крупне листя різноманітного забарвлення.

Дифенбахія крапчаста (D. picta)

Рослина висотою 15-50 см, основне стебло м’ясисте, поряд є декілька побічних стебел. Листя прямостояче або злегка поникаюче, темно-зелене з білими або жовтими плямами.

Дифенбахія плямиста, Сегуїна (Dieffenbachia maculate)

Рослина з крупними стеблами, черешки рівні за довжиною пластинки або дещо коротші за неї. Листова пластинка довгаста або ланцетна, часто з великою кількістю білих плям.

Дифенбахія принадна (D. amoena)

Напівкущ з крупними, широкоовальними, загостреними до кінців листками, по пластинках яких розкидані плями та штрихи білого або жовтого кольору.

Догляд. Влітку дифенбахію слід притінювати, взимку добре освітлювати. У занадто темному місці листя дрібнішають, рослина втрачає декоративну привабливість. Полив інтенсивний з весни до осені, помірний взимку. Вологість повітря у приміщенні бажана висока, тому листя слід обприскувати. Підживлювати дифенбахію з весни до осені кожні 10 днів.

Шкідники та хвороби. При надлишковому поливі можуть загнивати корені, жовкнути, підсихати та скручуватись молоде листя. Значна сухість повітря у приміщенні може призвести до ураження дифенбахій такими шкідниками як павутинний кліщ, трипси, тля.

Монстера (Monstera)

Рід нараховує близько 50 видів рослин, що поширені в Центральній та Південній Америці.

Монстера приємна (M. deliciosa)

Ліана, що має багато повітряних коренів. Листки гладенькі, яскраво-зелені чи сизо-зелені, широкоовальні. Ювенільні листки цілі, дорослі – розрізані, з отворами. Черешки до 1 м довжини, вкриті бородавками. Покривало жовтувато-біле, до 25 см довжини, 17 см ширини.

Монстера коса (M. Obliqua)

Листя еліптичне чи повздовжньо-ланцетне, нерівнобічне біля основи. Суцвіття на короткому квітконосі. Початок невеликий, малоквітковий.

Догляд. Не переносить прямих сонячних променів. Тіньовитривала рослина, але найкращим для неї є місце, де яскраве, але розсіяне світло або легка напівтінь. Інтенсивний полив навесні та влітку, по мірі підсихання верхнього шару субстрату. Взимку полив помірний. Листя треба регулярно обприскувати м’якою водою та протирати вологою ганчіркою. Підживлювати з квітня по серпень 1 раз у 2 тижні мінеральними та органічними добривами.

Шкідники та хвороби. Щитівка, павутинний кліщ, тля. Через перезволоження ґрунту жовтіють та загнивають корені та листя.

Філодендрон (Philodendron)

До роду філодендрон належить від 275 до 350 видів рослин, що поширені у тропічній Америці.

Філодендрон Андре (Ph.andreanum)

Листя крупне, вертикально-поникле, з бархатистою поверхнею. Колір листків темний з мідним відливом, на яких яскраво виділяються білі прожилки.

Філодендрон вишуканий (Ph. elegans)

Стебло до 3 см у діаметрі, м’ясисте, у шнуроподібних додаткових коренях. Листя широкоовальне, глибоко перисторозсічене, зверху темно-зелене. Покривало кремового кольору, у нижній частині світло-зелене, рожево-облямоване.

Філодендрон двічіперистий (Ph. bipinnatifidum)

Лазяча ліана із здерев’янілим гладеньким стовбуром, зі слідами опалого листя на стовбурі. Листя стрілоподібне, двічі перисторозсічене, крупне, шкірясте, зелене, з сіруватим відтінком. Початок 16-18 см довжини, пурпурний ззовні, білий всередині.

Філодендрон лазячий (Ph. scandens)

Лазячі ліани чи епіфіти. Листя широко серцеподібне, шкірясте, молоде - 8-14 см довжини і 4-9 см ширини, доросле – 18-30 довжини та 12-20 ширини, зелене.

Філодендрон Селло (Ph. selloum)

Ліана із здерев’янілим стовбуром. Стовбур гладенький, до 3 м довжини, зі слідами опалого листя. Листя трикутно-серцеподібне, глибоко двічі перисторозсічене. Черешок довгий.

Філодендрон червонуватий. (Ph. erubescens)

Лазяча ліана, не галузиться. Стовбур зелено-червоний, у старих рослин червонуватий, пагони ніжні та ламкі. Листя яйцеподібно-трикутне, 18-25 см довжини, 13-18 ширини, темно-зелене, з рожевими краями, молоде – темно-червоно-коричневе. Черешок пурпуровий біля основи. Покривало темно-пурпурове.

Догляд. Світле місце, із захистом від прямих сонячних променів, легка напівтінь. Полив з весни до осені інтенсивний. Взимку поливають обмежено. Вологість повітря у приміщенні повинна бути високою. Підживлення у весняно-літній період 1 раз у 2-3 тижні рідкими мінеральними добривами.

Шкідники та хвороби. У результаті надто сухого повітря на кінчиках та краях листя з’являються коричневі плями, листя починає обпадати. Із шкідників можуть пошкоджуватись щитівками, трипсами, борошнистими червцями.