Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте родини Marantaceae, Myrtaceae, Moraceae. Яка у них життєва форма, тип листя, форма листової пластинки, тип та колір квіток, плодів?

2. За якими ознаками розрізняють окремі види родів Калатея та Маранта?

3. Вкажіть природний ареал існування різних видів родини Marantaceae, Myrtaceae, Moraceae.

4. Якими є найбільш оптимальними умовами вирощування окремих видів родин Marantaceae, Myrtaceae, Moraceae? Які вірогідні проблеми виникають під час вирощування цих рослин? Якими є заходи боротьби проти шкідників та хвороб вищеназваних рослин?

5. Які декоративні форми представників родин Marantaceae Myrtaceae, Moraceae найбільш часто використовуються для озеленення інтер’єрів?

Тема 4. Рослини родин Adiantaceae, Polypodiaceae, Aspleniaceae, Davalliaceae

Теоретична частина. Загальна характеристика родини Адіантових.

Низькорослі наземні багаторічні трав'янисті рослини з повзучими чи майже прямостоячими кореневищами. Кореневище коротке, видовжено-вузлувате, коричневе, чорне.

Листя перисте або снопоподібної форми, м'яке, рідше шкірясте, гладеньке, зелене, іноді сизувате; листочки віялоподібні чи іншої форми; жилки вільні, рідше сплетені. Для представників родини характерні позбавлені справжнього покривальця соруси, розміщені по всій довжині жилок на нижній поверхні листа, або на кінцях жилок ближче до краю і об'єднані в одну неперервну лінію.

Спорангії з повздовжнім (вертикальним) кільцем товстостінних клітин містять зазвичай тетраедричні спори, але в деяких групах представлені і білатеральні спори. Спорангії розміщені вздовж жилок по краях жилок біля вершини з нижньої сторони листочків і прикриті загорнутим краєм листків. Черешок блискучий, частіше чорний, біля основи у лусочках.

Загальна характеристика родини Поліподієвих.

Мешкають у вологих тропічних і у високогірних лісах (у зоні туманів) в тропіках східної півкулі і частково західної.

Багаторічні трав'янисті рослини з м'ясистими товстими кореневищами, що покриті лусочками і волосками. Епіфіти.

Листя розміщені дворядно, є стерильні і фертильні.

Соруси еліптичні або округлі, на нижній поверхні листа, без покривалець, оточені волосками та лусочками.

Загальна характеристика родини Аспленієвих.

Приблизно 4000 видів. Багаторічні трав'янисті рослини, наземні та епіфіти; кореневище повзуче, коротке, виступаюче, іноді прямостояче, в м'яких лусочках.

Листки прості, від цільних до перисторозсічених, гладенькі.

Спорангії розміщені на нижній стороні листка, на кільчастих вільних жилках. Черешок щільний.

Поширені у всіх зонах західної та східної півкуль, серед представників роду є листопадні види, а також незимостійкі та зимостійкі.

Підродина Аспленієвих

Соруси видовжені, лінійні чи лінійно-довгасті, розміщені зазвичай з одного боку бічних жилок, косо по відношенню до середньої жилки і прикриті вузьким покривальцем, що повторює форму сорусу. У основі черешків листків завжди є 2 провідних пучки, що вище зливаються в один Х - подібний пучок.

В помірних та холодних областях види роду Аспленіум - невисокі рослини з перистими чи дихотомічно роздільними, скупченими листами, що ростуть на валунах, в скелях та тріщинах стін.

Загальна характеристика родини Давалієвих.

Існує 12 родів та 230 видів. Багаторічні епіфітні рослини; кореневище повзуче, видовжене, м'ясисте, покрите лусочками різної форми, від щіткоподібних до війчастих.

Листя від трикутного до вузько-овального. Рівномірно розсічене, міцне, шкірясте. Черешок гладенький, довгий.

Спорангії на вершині вільних жилок, кулеподібні; покривало розміщене по краям листочків.

Поширені в тропічних областях, в основному в Полінезії і на островах Атлантичного та Тихого океанів, в Китаї та Японії.

Підродина Давалієві

Мають довгі повзучі дорсовентральні кореневища. На їхньому верхньому боці у 2 ряди на значній відстані один від одного розміщується листя. М'ясисті, густо покриті лусочками, кореневища здатні запасати в своїх тканинах деяку кількість води. Деякі давалії скидають листя з настанням сухого періоду.

• Характеристика окремих представників родини Adiantaceae

Адіантум (Adiantum)

Елегантні рослини з ніжним світло-зеленим листям на чорних черешках. У природніх умовах адіантуми ростуть у нижньому ярусі тропічних лісів. Спорангії округлі, розташовані вздовж сегментів.

Адіантум венерине волосся (A. сapillus-veneris)

Папороть висотою 15-40 см, з прямостоячими або злегка відхиленими листами, що ростуть з розетки. Черешки чорного кольору. Листя складне, двічі- і тричіперисте, світло-зелене; сегменти віяло- або клиноподібні.

Адіантум дрібноопушений або дрібноволосистий (A. hispidulum)

Багаторічна трав’яниста рослина з повзучим тонким кореневищем. Листя розсічене, 15-22 см довжини, листочки майже ромбоподібні, 1,5-2 см довжини та 0,5 см ширини, щетинисто опушені з обох боків, дрібнозубчасті. Спорангії розміщені густо.

Догляд. Світло розсіяне, не яскраве, без прямих сонячних променів, напівтінь. Регулярний полив, не допускати пересихання ґрунту. Адіантум погано переносить сухе повітря, тому його необхідно регулярно обприскувати. У період росту вносити лише невелику кількість мінеральних добрив. Під час пересаджування рослин треба використовувати земляні суміші із підвищеною кислотністю.

Шкідники та хвороби. Білокрилка, тля, щитівка, сіра гниль. Пожовкнення листя може бути викликане різкою зміною температури повітря або ступенем освітлення.

Птеріс (Pteris)

Рід Птеріс нараховує біля 250 видів рослин. Листя перисто- або лапчасторозсічене, еластичне або шкірясте, голе або у волосках. Спорангії розміщені у вигляді довгої смуги вздовж країв листа, на нижньому боці.

Птеріс багатороздільний (P.multifida)

Батьківщина – Китай. Листя овальне, двічі перисте, 30-45 см довжини і 25 см ширини, біля основи лінійно-ланцетне; листочки 10-15 см довжини і 3-7 см ширини, темно-зелені, стерильні по краях, пильчасто-зубчаті. Черешок 20-25 см довжини, тонкий, коричневий.

Птеріс довголистий (P. longifolia)

Листя перисте, 30-70 см довжини, 10-25 ширини, з 20-30 парами листочків, листочки рівномірно розміщені, лінійно-ланцетні, цільні, на вершині загострені, цільнокраї, голі, щільні (не шкірясті). Черешок прямий, жовтувато-зелений, у коротких лусочках лінійної форми.

Птеріс критський (P.cretica)

Листя 15-30 см довжини, 10-20 см ширини, перисторозсічене, з 2-4 (6) парами листочків, голе, жорстке, світло-зелене; листочки лінійно-довгасті; нижні розсічені на 2-3 частини; фертильні листочки довгі і більш вузькі, ніж стерильні (відрізняються також зубчатістю по краям). Черешок прямий, слабко відігнутий назад, 20- 30 см довжини, світло-коричневий.

Догляд. Місце для птеріса повинне бути достатньо світлим, але з притіненням від прямих сонічних променів – легка напівтінь. Може рости і в достатньо темних місцях, але кущ при цьому бути рідким та некрасивим. Інтенсивний полив у весняно-літній період, по мірі підсихання верхнього шару субстрату. У зимовий період полив помірний. Вологість повітря повинна бути високою, для чого обприскування проводити 2 рази на день. Підживлювати рослини з травня по серпень 1 раз у 2 тижні рідким добривом. Восени та взимку не підживлювати.

Шкідники та хвороби. Нематоди, щитівка, трипси. При високій температурі у приміщенні листя жовкне, на ньому з’являються коричневі плями.

• Характеристика окремих представників родини Polypodiaceae

Платицеріум (Platycerium)

Папороті-епіфіти, що живуть на скелях чи стовбурах дерев. Рід нараховує до 12 видів рослин. Поширені рослини у тропічних вологих лісах Австралії, Південній Індії Африці.

Платицеріум оленерогий (P. alcicorne)

Стерильні вайї округлі, 12-20 см у діаметрі, випуклі; спороносні – 50-70 см довжиною, клиноподібно-звужені біля основи, віялоподібно-розширені у верхній частині, товсті, сизувато-зелені. Спорангії по всій верхній частині жовто-коричневі.

Платицеріум Хіла (P. hillii)

Відрізняється від попереднього виду багаточисельними компактними, неглибоко розсіченими прямими листами. Окремі сегменти коротші та більш загострені. Спорангії зібрані в овальні та округлі маси, розміщені неподалік від основи кінцевих сегментів.

Догляд. Світло – розсіяне. Від прямих сонячних променів рослину бажано оберігати. У весняно-літній період плоскорогу необхідний інтенсивний полив, у зимовий помірний. Рослинам необхідне обприскування відстояною або відфільтрованою водою. Підживлюють рослини а весняно-літній період 1 раз у 2 тижні напівконцентрованими добривами для декоративно-листяних рослин.

Шкідники та хвороби. Уражується павутинним кліщем, щитівкою, трипсами. При високій температурі у приміщенні листя жовтіє, з’являються коричневі плями.

• Характеристика окремих представників родини Aspleniaceae

Аспленій (Asplenium)

Аспленій живородний (A. viviparum)

Батьківщина – острів Мадагаскар. Листя з короткими черешками, двічі- та чотириперисте, довжиною 40-60 см, дугоподібно вигнуте. Сегменти дуже вузькі, лінійні, до майже ниткоподібних. Соруси розміщені по краю сегментів. На верхньому боці листя розвиваються вивідкові бруньки, які проростають на материнській рослині.

Аспленій цибулиноносний (A. bulbiferum)

Батьківщина – Нова Зеландія, Австралія, Індія. Листя тричі перисте, повздовжньо-трикутне, світло-зелене, звисаюче. Спорангії розміщені на нижньому боці. На верхньому боці листя утворюються вивідкові бруньки, які проростають ще на материнській рослині.

Аспленій південно-азіатський (A. australasicum)

Листки цільні, шкірясті, злегка хвилясті, світло-зелені з темно-пурпуровою середньою жилкою, утворюють вузьку розетку. Кореневище пряме, товсте, вкрите лусочками та великою кількістю сплутаних додаткових коренів. Соруси лінійні, видовжені, розміщені косо по відношенню до середньої жилки.

Догляд. Полив влітку інтенсивний, взимку скорочений без пересихання земляної грудки. Вологість повітря повинна бути високою, тому рослини слід обприскувати. Підживлення проводиться з весни до осені 1 раз у 2 тижні, в період спокою рослини не підживлюють.

Шкідники та хвороби. Щитівка, борошнистий червець. При надто сухому повітрі кінчики вай можуть всихати.

Блехнум (Blechnum)

Спорангії розташовані у два ряди вздовж середньої жилки. Кореневище повзуче, вкрите майже чорними лусками і волосками. Листки блискучі, шкірясті, перисто-лопатеві, утворюють розетку.

Блехнум бразильський (B. brasiliense)

Листя яскраво-зелене, до 1 м завдовжки. Сегменти лінійні, до 25 см довжиною, з пильчастим краєм. Стерильні та фертильні листки майже однакові за розмірами.

Блехнум горбатий (B. gibbum)

Дещо менший за розмірами за попередній вид. Сегменти вужчі. Стерильні вайї довші та ширші за фертильні.

Блехнум маленький (B. minus)

Вічнозелена папороть до 1,5 м висоти з коротким кореневищем. Вайї спочатку рожеві, потім яскраво-зелені. Прилисники із сильно розсіченими краями.

Догляд. Місцерозміщення – напівтінь, слід уникати потрапляння на рослину прямих сонячних променів. Полив у весняно-літній період інтенсивний, у зимовий – скорочений. Треба не допускати пересихання субстрату, так як і перезволоження, поливати м’якою водою. Вологість повітря повинна бути високою, однак саму рослину не обприскують. Підживлювати 1 раз у два тижні мінеральними та органічними добривами у період весна-літо.

Шкідники та хвороби. Павутинний кліщ, щитівка, тля. Занадто сухе повітря може призводити до побуріння кінчиків листя.

• Характеристика окремих представників родини Davalliaceae

Давалія (Davallia)

Давалії належать до повзучих рослин і часто у природніх умовах розташовуються у кронах дерев. Давалію від інших папоротей відрізняють привабливі коричневі або сріблясті волосисті кореневища. За цю особливість давалію називають «заючою лапкою». Спорангії розташовані на кінцях жилок.

Давалія канарська (Davallia canariensis)

Витка багаторічна рослина з прямим, товстим кореневищем, вкритим шилоподібними еластичними коричневими листочками. Листя перисторозсічене, 30-45 см довжини та 22-30 см ширини, шкірясте; листочки шкірясті, дуже густо сидячі, овально-ромбоподібні, розсічені, зубчасті. Спорангії багаточисельні, густо розміщені, зібрані на вершині.

Давалія розсічена (D. dissecta)

У рослин цього виду кореневище розташоване на поверхні субстрату, вкрите лусочками солом’яного кольору.

Давалія щільна (D. solida)

Багаторічна витка рослина, кореневище тонке, здерев’яніле, вкрите ниткоподібними лусочками. Листя тричі перисте, широкотрикутне, 30-50 см довжини, 15-25 ширини; листочки лінійні; фертильні на кожній частині з одним спорангієм; стерильні округлі, зубчасті.

Догляд. Для даних рослин догляд являється доволі складним. Освітлення – яскраве розсіяне світло із захистом від прямих променів. Без притінення може рости лише на східному вікні. Полив нерегулярний. Ґрунт – торф, підживлення раз у два тижні. Розмноження поділом куща.

Шкідники та хвороби. Щитівка, трипси, білокрилка. При надлишковому поливі починають загнивати корені; при низькій вологості повітря у приміщенні кінчики вай засихають та обпадають , а також це може призводити до ураження рослини павутинним кліщем.

Нефролепіс (Nephrolepis)

Батьківщина – вологі субтропіки Японії і нової Зеландії.

Багаторічні трав’янисті розеткові рослини. Наземна папороть. Характерною ознакою рослин є наявність підземних та надземних пагонів-столонів. Спорангії рослин округлі, розташовані у два ряди вздовж середньої жилки ближче до краю.

Нефролепіс високий (N. exaltata)

Декоративна папороть, що виростає до 1 м у ширину. Поникаюче листя довжиною 1,2 м, світло-зелене перисте, з коротким черешком. Сегменти ланцетні, по краю слабопильчасті.

Нефролепіс серцелистий (N. cordifolia)

На відміну від нефролепіса високого у даного виду є бульбоподібні потовщення на підземних коренях, вертикальне спрямування листків та більш щільне розташування сегментів.

Догляд. Місце для нефролепіса повинне бути достатньо світлим, але з притіненням від прямих сонячних променів, можна створювати легку напівтінь. Можуть рости і в достатньо темних місцях, але при цьому рослина буде рідкою та негарною. Папоротям необхідний регулярний полив по мірі підсихання ґрунту. Причиною загибелі цієї рослини може бути перезволоження. У період росту треба робити підживлення. Папороті пересаджують на початку весни. Розмножують поділом або посівом спор.

Шкідники та хвороби. Тля, щитівка, червці, білокрилка, слимаки. З хвороб найбільш часто рослини можуть пошкоджуватись сірою гниллю.