Питання для самоконтролю
Дасте загальну характеристику родинам Araucariaceae, Strelitziaceae, Lauraceae. Визначте життєві форми, типи листків, форми листових пластинок тощо окремих видів.
Вкажіть походження та природний ареал існування рослин родин Araucariaceae, Strelitziaceae, Lauraceae.
Насіння представників якої родини є їстівними, а також використовуються як будівельний матеріал та на різноманітні вироби?
Яка умова догляду є найбільш важливою для сприятливого розвитку рослин роду Стрелітція?
Рослина якої родини, що описані у даній лабораторній роботі, має «квітку райського птаха»?
В якості якої рослини стрелітцію використовують при озелененні інтер’єрів?
Якими цілющі властивості мають рослини з родини Лаврові? Які частини рослин лавру використовують у медицині?
Тема 3. Рослини родин Marantaceae, Myrtaceae, Moraceae
Теоретична частина. Загальна характеристика родини Marantaceae
У родині нараховується 30 родів і близько 400 видів рослин.
Поширені в тропічній зоні усіх континентів, за виключенням Австралії. Небагато росте у субтропіках і лише рідко зустрічаються у зоні помірного клімату.
Марантові - багаторічні трав’янисті рослини з симподіально галудженим кореневищем. Кореневища волокнисті і іноді жорсткі, здерев'янілі, покриті дворядно розміщеними лускоподібними, нерідко опушеними листями.
Стебла - більшою частиною добре розвинені, симподіально галуджені, іноді досягають великої висоти та стають здерев'янілими. Для марантових характерне утворення міжвузлів, рідше нерівних за довжиною.
Листя – розміщені дворядно на стеблі і мають добре розвинену незамкнену піхву, у деяких видів з лігулою. На черешці листа біля прикріплення пластини завжди є особливе потовщення, за наявністю якого марантові легко впізнаються у вегетативному стані.
Суцвіття – складні, складені з декількох елементарних суцвіть, що являють собою колосоподібний тирс з дворядно розміщеними покривними листками. У деяких видів калатеї покривні листя розміщуються тісною спіраллю, в компактних суцвіттях головчастого типу. Покривні листя зелені чи яскраво забарвлені, що грає роль у привабленні запилювачів.
Квітки – двостатеві та асиметричні. Чашолистики зазвичай вільні, пелюстки у основі зростаються в трубочку. Квітки запилюють дрібні види бджіл.
Плоди – тригнізді чи одногнізді локуліцидні коробочки або однонасінні горішкоподібні чи ягодоподібні.
Загальна характеристика родини Myrtaceae
У родині нараховується близько 3000 видів рослин, яких особливо багато в Австралії та тропічній Америці.
Миртові - дерева та кущі, серед яких є як величезні дерева, так і дрібні повзучі кущі.
Листя - супротивне, рідко почергове, просте, звичайно цільне. Буває округлим, довгуватим, ланцетним чи голчастим. Розмір листя варіює від 1 до 2 мм у видів роду беккея до 50 см у деяких видів евкаліпту. В молодому віці миртові мають чотиригранні стебла.
Квітки - зібрані у верхньоквітучі, рідше бічноквітучі суцвіття. Квітки актиноморфні, рідко зигоморфні, двостатеві, рідко одностатеві, зазвичай з 2 приквітниками біля основи. Весь навколоцвітник, чи тільки чашечка або віночок зростаються, утворюючи коліптру (ковпачок), що опадає під час розкриття квітки. Тичинки зазвичай багаточисельні, вільні чи в пучках.
Миртові - перехреснозапилювальні, запилювачими яких можуть бути комахи, птахи, ссавці.
Плоди - різноманітні за формою та розміром. Соковиті плоди відрізняються яскравістю забарвлення і бувають червоними, помаранчевими, жовтими, блакитними, чорними. У коробочок та горіхів покриви стають шкіряними чи дерев'яніють. Дозрівання плодів та розвиток насіння триває від декількох неділь до декількох років. Коробочки розкриваються зверху вниз.
Квітки - з 4 пелюстками і багатьма тичинками.
Плід - ягода.
До мирту, особливо його вест-індуських видів близький рід псидіум (Psidium). Це вічнозелені дерева чи кущі з великими білими квітками з багатьма тичинками і куле- чи грушоподібними плодами - ягодами. Деякі види культивуються як плодові дерева. Це гуави чи «гуайави», що має багаті вітамінами ароматні, кисло-солодкі, соковиті плоди.
Рисунок 5
Мирт звичайний:
1 - гілка з квітками
та плодами; 2 - повздовжній розріз квітки;
3 - насіння; 4 - повздовжній розріз насіння
Загальна характеристика родини Moraceae
Родина включає близько 65-85 родів та 1700 видів рослин тропіків та субтропіків, рідше помірних поясів.
Однодомні чи дводомні, вічнозелені, напівлистопадні або листопадні дерева, кущі, рідше трави (іноді ліани).
Листя – цільне або лопатеве, цільнокрає чи зубчасте, почергово, спірально чи супротивно розміщене.
Квітки – різностатеві, дрібні, малопомітні, у китицеподібних, зонтикоподібних або голівчастих суцвіттях, вітрозапилювальні або комахозапилювальні (іноді з чіткою спеціалізацією до певних видів комах).
Плоди – кістянкоподібні, у супліддях, утворюються з розрослої оцвітини, осі суцвіття або квітколожа. Багато рослин містять молочний сік.
Характеристика окремих представників родини Marantaceae
Калатея (Calathea)
Батьківщина – Південна Америка. Найбільший рід серед марантових, що включає біля 300 видів.
Калатея Макоя (С. makoyana)
Рослина 30-50 см висоти. Листки широкоовальні, 10-20 см довжини та 8-12 ширини, коротко загострені, зверху яскраво-зелені на білому прозорому фоні, у повздовжньо-еліптичних темно-зелених смугах від середньої жилки, та червонуватих плямах.
Калатея леопардова (С. leopardina)
Безстеблова рослина, до 40-50 см висотою. Листя еліптично-ланцетоподібне, 10-12 см довжини та 3-5 см ширини, зверху світло-зеленого кольору, з темно-зеленими еліптично-довгастими плямами, що межують основою із середньою жилкою. Квітки зібрані у колосоподібні суцвіття, жовтого кольору.
Калатея прикрашена (Calathea ornata)
Батьківщина – вологі тропічні ліси Колумбії. Багаторічна трав’яниста рослина з видовженими листками на довгих, до 0,5 м, черешках. Листя еліптичне, 10-20 см довжини, 5-7 см ширини, жовтувато-зелене, зверху в срібних та рожевих бічних лініях, знизу темно-фіолетово-червоне. Квітки зібрані у колосоподібні суцвіття.
Калатея смугаста (С. zebrina)
Рослина 40-60 см висоти. Листки прикореневі, еліптичні, до 40 см довжини та 16 см ширини, зверху зелені, з широкими світлими перистими смугами, знизу червонуваті. Квітки зібрані у щільні, майже округлої або яйцеподібної форми, колосоподібні суцвіття, білі або лілові, на короткій ніжці.
Калатея шафранова (С. crocata)
Листя велике, 20-30 см довжини, темно-зеленого кольору зверху та інтенсивно коричнево-червоного знизу, із злегка хвилястим краєм. Вид регулярно цвіте. Суцвіття помаранчево-червоне, колосоподібне, довжиною 5-10 см.
Догляд. Яскраво розсіяне світло, слід оберігати від прямих сонячних променів. Полив рясний, теплою м’якою водою, по мірі підсихання верхнього субстрату. Вологість повітря у приміщенні повинна бути високою, тому необхідне регулярне обприскування протягом усього року, види з оксамитовим листям слід обприскувати поряд з рослиною. Калатеї підживлюють з весни до осені 1 раз у два тижні квітковими добривами.
Шкідники та хвороби. Павутинний кліщ, щитівка. У результаті перезволоження ґрунту та різких коливань температури можливе загнивання кореневої системи, бульб. Через надмірну сухість повітря краї листя стають коричневими, підсихають, листя скручується. Під прямими сонячними променями на листі з’являються коричневі плями – опіки.
Маранта (Maranta)
Відомо 23 види роду, які зростають у тропіках Америки. Батьківщина марант – болотисті ліси Центральної та Південної Америки.
Маранта біложилкова (Maranta leuconeura)
Багаторічна трав’яниста рослина висотою 20-25 см з бульбоподібними потовщеннями на коренях. Листки довжиною 10-14 см, шириною 6-10 см, тонкі, еліптичні, тупо загострені, серцеподібні при основі, зверху темно-зеленого кольору, із срібною смугою посередині, срібно-білими бічними жилками і з світло-зеленими кольоровими візерунками, знизу сизувато-зелені та червонуваті.
У культурі відомі наступні різновиди марант:
Різн. Керховена (М. leuconeura var. Kerchoveana E. Morr.). Листки овальні, довжиною до 15 см, на недовгих черешках. Верхній бік листа яскраво-зеленого кольору, з темно-зеленими плямами пір’єподібної форми, вздовж центральної жилки проходить біла смуга. Нижняя частина листа з червоним до блакитного відтінком. Квітки білі, дрібні по 2-3 у суцвіттях.
Різн. Масанжа (М. leuconeura var. massangeana E. Morr.). Листки подібні до попереднього виду, але плями оливково-коричневого кольору.
Різн. червоножилкова або трьохкольорова (M. leuconeura var. erythrophylla E. Morr., or M. tricolor). Листки овальні, 10-13 см довжини, 5-6 ширини, від світло-зеленого до темно-зеленого кольору, до периферії світлі. Бархатисті, знизу малинові. З чіткими червоними жилками на зовнішньому боці та рожевими на внутрішньому. Вздовж бічних жилок темно-зелені плями пір’єподібної форми.
Маранта очеретяна (M. arundinacea L.).
Чагарник 0,6-1,2 м висотою, з товстими бульбоподібними коренями. Листки довгі (до 25 см), яйцеподібні, загострені до вершини, знизу опушені, темно-зеленого кольору з сизуватим відтінком. Квітки білі. Росте у тропічних вологих лісах Центральної та Південної Америки.
Догляд. Світло яскраво розсіяне, може переносити деяке притінення. Температура повітря не повинна опускатись нижче 10°C. Полив рясний, теплою м’якою водою. Ґрунт треба підтримувати у вологому стані. Восени та взимку полив помірний. Вологість повітря повинна бути високою, тому рослини потребують регулярного обприскування. Рослини підживлюють 1 раз у два тижні сильно розведеними органічними та мінеральними добривами. Розмножують поділом під час пересаджування, верхівковими черешками.
Шкідники та хвороби. Червоний павутинний кліщ, червці, тля. Тривалий надлишковий полив може викликати загнивання коренів та листя. При нестачі вологи листя скручуються та покриваються плямами, занадто сухе повітря призводить до опадання листків.
Характеристика окремих представників родини Myrtaceae
Мирт (Myrtus)
Рід включає біля 100 видів багаторічних чагарників та невеликих дерев, батьківщиною яких є Середземномор’я.
Мирт звичайний (M. communis)
Вічнозелений чагарник висотою до 1-1,5 м. пагони молоді чотирьохгранні, старі – майже округлі, сірі або сіро-коричневі, кора з дрібними тріщинами. Листки супротивні, яйцеподібні або ланцетні, цільні, гострі, шкірясті, темно-зелені, ароматичні. Квітки пазушні, поодинокі, білі з золотистими тичинками, до 2 см у діаметрі, запашні.
Догляд. Світло розсіяне. Полив регулярний м’якою водою. Підживлювати рослину слід раз на тиждень у період активного росту. Пересаджувати навесні раз у 2-3 роки.
Шкідники та хвороби. Щитівка, тля. При надлишку вологи можливе загнивання коренів, а при теплому розміщенні – опадання листя.
Псидіум (Psidium)
Батьківщина – Південна та Центральна Америка.
Невеликі вічнозелені або напівлистопадні дерева, зазвичай висотою до 3-4 м.
Псидіум гуаява (P. guajava)
Пагони чотиригранні. Кора – зелена, гладенька у молодих рослин, світло-коричнева – у старих. Листки до 12 см довжини, 6 см ширин, світло-зелені, знизу з опушенням, різко виступаючими жилками. Квітки білі, утворюються на пагонах поточного року.
Псидіум Кеттлі (P. cattleyanum)
Молоді пагони на розрізі округлі. Листя до 8 см довжини, темно-зеленого кольору. Квітки поодинокі. Плід темно-червоний, кулястий з білою м’якоттю, їстівний.
Догляд. Місцерозміщення – яскраве світло. Псидіум добре росте влітку на відкритому повітрі. Полив влітку рясний, взимку – по мірі підсихання земляної грудки. Періодично треба обприскувати. Рослина позитивно реагує на щорічне одноразове внесення поживних речовин. Розмножується насінням, черешками, кореневою порослю.
Шкідники та хвороби. Попелиці, червці. Ураження рослин грибковими захворюваннями може призвести до їх загибелі.
Фейхоа (Feijoa)
Невеликий південноамериканський рід, що включає три види, з яких у культурі поширений лише один – фейхоа Селлоу (Feijoa sellowiana).
Фейхоа Селлоу (Feijoa sellowiana) або акка
Вічнозелений чагарник з сірувато-жовтими гілками, висотою 2-3 м. Листя супротивне, жорстке, опушене, зеленого кольору, срібно-сіре знизу, з характерним запахом. Квітки двостатеві, крупні, малиново-червоні, з біло-рожевими м’ясистими пелюстками. Плід – ягода зеленого кольору з червонуватим відтінком. Плоди овальні чи повздовжні, діаметром 4-6 і довжиною 5-10 см. М’якоть дозрілих плодів соковита, кисло-солодка, з приємним ароматом.
Догляд. Рослину слід розміщувати під прямим сонячним світлом. Полив влітку повинен бути рясним, взимку – помірним, м’якою водою. Фейхоа добре переносить сухе повітря, але час від часу рослину треба обприскувати. Підживлювати навесні та влітку один раз у два тижні мінеральними та органічними добривами.
Шкідники та хвороби. Уражується щитівкою. Ушкоджуються переважно листя та молоді пагони, з яких шкідник висмоктує сік. Нестача освітлення та підвищена температура повітря, низька вологість у приміщенні призводять до скидання листя рослиною.
Характеристика окремих представників родини Moraceae
Фікус (Ficus)
Обширний рід, що включає в себе біля 800 видів дерев, чагарників та ліан.
Фікус бенгальський (F. benghalensis)
Вічнозелене дерево до 30-40 м у висоту у природі. Кора сірувато-коричнева, гладенька, товста. Листя крупне, шкірясте, овальне, розміщене по спіралі.
Фікус Бенджаміна (F. benjamina)
Вічнозелене дерево висотою до 10-20 м. Пагони тонкі, поникаючі, вниз від них відходять повітряні корені. Листя почергове, блискуче, овально-яйцеподібне, з тупо загостреною верхівкою, до 10 см завдовжки, 2-5 см завширшки. Супліддя парне або поодиноке. Є пістряві форми.
Фікус каріка, інжир, смоківниця, фігове дерево (F. carica)
Листопадне дерево чи чагарник висотою до 5-12 м з товстими, мало розгалуженими пагонами. Листки пальчасті, рідше – цільні, з грубошорохуватою поверхнею. Суцвіття кулеподібної або грушоподібної форми, порожні. На внутрішній стінці роз рослого квітколожа розміщуються дрібні квіти – симоній, які бувають трьох типів: чоловічі, жіночі з короткими стовпчиками та жіночі з довгими стовпчиками.
Фікус каучуконосний (F. elastica)
Батьківщина – Непал, Бірма, Північно-Східна Індія.
Листки крупні, овальні, блискучі, шкірясті, які в довжину досягають 20-30 см. Молоді листочки звернені у трубочку та обгорнені червонуватим плівчастим покривалом.
Фікус крихітний (F. pumila)
Найдрібніший з усіх фікусів. Вічнозелений лазячий чагарник. Пагони довгі, тонкі, з багаточисельними додатковими коренями. Характерна особливість – зміна листя з віком рослини. У молодих повзучих пагонах це дрібні асиметричні листки, у дорослих рослин на пагонах з’являються крупні, жорсткі, шкірясті листки правильної овальної форми.
Фікус ліроподібний (F. lyrata)
Вічнозелене дерево заввишки 10-12 м. листки довжиною до 60 см та шириною до 30 см, ліроподібне, із хвилястим краєм, темно-зелене, шкірясте. Повітряних коренів не утворює.
Фікус притуплений (F. retusa)
Вічнозелене дерево з повітряними коренями-підпорками. Подібний до рослин виду Ф. Бенджаміна, але кінчик листа дещо коротший. Відрізняється горизонтально розташованими пагонами та більш щільними листами. Відомі пістряві форми.
Догляд. Світлолюбна рослина. Освітлення може бути від яскравого (але не під прямими сонячними променями) до напівтіні. Полив помірний. Земляна грудка повинна бути весь час вологою. Вологість повітря у приміщенні треба тримати на високому рівні, тому фікус слід часто обприскувати м’якою водою. Підживлювати у літній період 2 рази на місяць. Розмножується стебловими черенками.
Шкідники та хвороби. Павутинний кліщ. Надлишковий полив може викликати кореневі гнилі та появу на листі темних плям. Недостатній полив, або полив холодною водою провокують скидання рослиною листя. З інфекційних хвороби може уражуватись антракнозом.