Питання для самоконтролю
За якою еколого-морфологічною характеристикою представники родин Adiantaceae, Polypodiaceae, Aspleniaceae та Davalliaceae об’єднуються у загальну групу тропічних папоротей? Які характерні особливості кожної родини?
Які життєві форми характерні для рослин з родин Adiantaceae, Polypodiaceae, Aspleniaceae, Davalliaceae?
Вкажіть природний ареал існування різних видів родин Adiantaceae, Polypodiaceae, Aspleniaceae, Davalliaceae.
Які види розмноження властиві для представників групи тропічних папоротей?
Яке позитивне значення для людини несуть тропічні папороті під час озеленення закритих приміщень?
Які декоративні форми представників родин Adiantaceae, Polypodiaceae, Aspleniaceae, Davalliaceae найбільш часто використовуються у озелененні інтер’єрів? Яким чином необхідно розміщувати папороть в інтер’єрі для більшої ефективності його загального вигляду?
Тема 5. Рослини родин Asparagaceae, Piperaceae
Теоретична частина. Загальна характеристика родини Аспарагусових.
Представники родини аспарагусових мешкають у Старому Світі, переважно у посушливих областях.
Аспарагуси – багаторічні сильногалуджені трави, напівкущі та ліани. У багатьох аспарагусів зелене листя відсутнє. Функція фотосинтезу залишається за ущільненими гілочками, що сидять у пазухах лускоподібних листів.
Дводомна рослина, зустрічаються також екземпляри, у яких одні стебла несуть чоловічі квіти, інші – жіночі, поряд з одностатевими зустрічаються і двостатеві квіти. Мініатюрні малопомітні квітки мають східну будова з квітами лілій: шість листів простої оцвітини, шість тичинок та верхня завязь.
Плід – ягода з декількома крупними насінинами. На відміну від лілійних аспарагусові не утворюють цибулин. Для них характерні горизонтальні кореневища, від яких відходять наверх фотосинтезуючі пагони.
Аспарагусові ростуть, підпорядковуючись певному ритму. На початковому етапі росту усі органи майбутнього пагона повинні з’явитись у підземній бруньці. На другому етапі росту збільшується довжина пагона, однак нові органи на ньому не утворюються. Якщо інші рослини здатні легко переносити підстригання, то у аспарагусових вкорочений внаслідок обрізки пагін перестане рости.
Рисунок 6
Аспарагус
(за Britton,
N.L., A. Brown, 1913)
1 – загальний
вигляд рослини;
2 – квітка;
3 – плід
Загальна характеристика родини Перцевих
Відомо більше 600 видів представників перцевих, більшість з яких походить з тропічних районів Америки та Ост-Індії.
Переважно це багаторічні вічнозелені трав’янисті рослини. Є види з прямостоячими та повзучими стеблами.
Листя бувають округлими, яйцеподібними, довгастими, серцеподібними (як у пеперемії червонуватої), або ж доволі крупними, м’ясистими (пеперомія магнолієлиста). Забарвлення листя може бути світло- або темно-зеленим, бурим, оливковим, з білими або золотавими плямами, із срібними смугами. У більшості випадків листя цільнокраї, пластинка може бути гладкою, блискучою або опушеною, навіть зморшкуватою.
Квітки – дрібні, зазвичай білі, зібрані у колосоподібні суцвіття на довгих стеблах. На одній рослині буває до 10-15 суцвіть.
У пеперомій невелика коренева система, тому їх краще вирощувати у низьких широких горшках; необхідний гарний дренаж.
Характеристика окремих представників родини Asparagaceae
Аспарагус (Asparagus)
Рід об’єднує біля 300 видів трав’янистих багаторічників, напівкущів та ліан, що поширені у помірних, субтропічних та тропічних районах Старого Світу.
Аспарагус густоквітковий Шпренгера (A. densiflorus Jessop var sprengeri)
Лазячий напівкущ, в культурі трав’яниста багаторічна рослина. Стебла голі, сильно галуджені, слабкі. Листя редуковані до шилоподібних лусочок. Щільні листоподібні стебла – філокладії довжиною до 3 см, шириною 1-3 мм, прямі чи злегка зігнуті, поодинокі чи в кучках. Квітки дрібні, білі або світло-рожеві, пахучі. Плоди ягодоподібні, червоні, однонасінні.
Аспарагус Мейєра (A. meyeri)
Рослина з прямими пагонами та сильно опущеними «листками», які досягають 40-55 см у довжину. Філокладії зелені, дрібні, густо розміщені, тому пагін нагадує пухнастий лисячий хвіст.
Аспарагус перистий (А. plumosus)
Батьківщина – Східна і Південна Африка.
Виткий напівкущ. Пагони сильно галузяться, голі. Листя редуковане до маленьких трикутніх бурих лусочок. Змінені стебла – філокладії – зібрані пучками по 3-12. Вони злегка вигнуті, світло-зелені, надають ажурного вигляду усій рослині. Квітки дрібні, одиночні або по 2-4, білі. Плоди ягодоподібні, синьо-чорні, 1-3-насінневі.
Аспарагус спаржеподібний (А. asparagioides)
Багаторічні виткі трав’янисті рослини висотою до 2 м. Пагін розгалужений, тонкий. Бічні пагони відходять під прямим кутом. Філокладії листоподібні, яйцеподібні, завдовжки 2-3 см.
Аспарагус серпоподібний (A. falcatus)
Батьківщина – тропічна Азія та Південна Америка.
Рослини даного виду мають колючі стебла, які виростають до 1 м. Вид відрізняється швидким ростом. Пагони вкриті складними серпоподібними «листками», з гофрованими краями. Квітки – дрібні, білі, плоди – червоні ягоди, розміром з горошину.
Догляд. Догляд є стандартним. Місцерозміщення рослини – яскраво освітлене місце, найкраще північно-східне або північно-західне вікно. Полив помірний з весни по осінь, взимку полив скорочують. Необхідне обприскування. Пересадку рослин треба здійснювати кожного року навесні у просторі горщики. Під час активного росту підживлювати 1 раз у 10 днів повними мінеральними або органічними добривами. Розмножуються поділом куща, насінням та черешками.
Шкідники та хвороби. Щитівка, тля. При теплому та сухому розміщенні рослина може також уражуватись павутинним кліщем.
Характеристика окремих представників родини Piperaceae
Пеперомія (Peperomia)
Батьківщина – Південна Америка.
Рід включає біля 1000 видів багаторічних та однорічних трав та кущів, що ростуть в тропічних районах Америки, в тінистих місцях на ґрунті або епіфітно на деревах. Квітки дрібні, малопомітні, зібрані у тонкі колоси. Плоди – сухуваті ягоди.
1. Прямостоячі рослини
Пеперомія магнолієлиста (P. magnoliefolia)
Крупні рослини з виткими м’ясистими стеблами червоного кольору. Листки почергові з короткими черешками, що сильно варіюють за формою, голі, м’ясисті, блискучі. У культурі найпоширеніший вид.
Пеперомія клузієлиста (P.clusiaefolia)
Крупна трав’яниста рослина з висхідними бурими м’ясистими стеблами. Листя почергове, майже сидяче, крупне, дуже жорстке, зверху фіолетово-зелене з пурпуровою смугою по краю.
2. Кущоподібні рослини
Пеперомія зморщена (P. caperata)
Невеликі рослини. Листки опукло-серцеподібні, глибоко-складчато-зморшкуваті, на довгих, прямих, м’ясистих рожево-червоних черешках. Квітки дрібні, сидячі, зібрані в численні суцвіття – початки.
Пеперомія срібляста (P.argireia)
Низькоросла рослина з вкороченими, виткими стеблами. Листя почергове, скручене, зібране у розетки, з довгими темно-пурпуровими черешками, зверху по жилкам темно-зелене, між жилками – світло-срібне з перламутровим блиском, знизу – світло-зелене.
3. Ампельні рослини
Пеперомія чіпка, лазяча (P. scandes)
Пагони до 1 м завдовжки, рожеві. Листки з загостреними кінцями. Черешки рожеві.
Пеперомія круглолиста (P. rotundifolia)
Маленька повзуча рослина з тонкими ниткоподібними стеблами, на яких у два рядки розміщуються дрібні листки, світло-зелені з коричневим сітчастим малюнком. Колоси тонкі, ниткоподібні, довжиною 2-4 см.
Догляд. Яскраве розсіяне світло, обов’язкове притінення від прямих сонячних променів. Види пеперомій з темно-зеленим листям ростуть у легкій напівтіні, пістряволисті види більш світлолюбні. Помірний полив, що проводиться м’якою водою. У період росту пеперомії підживлюють 1 раз у місяць повним мінеральним добривом. Розмножують верхівковими черешками, а також черешками пагонів та листя.
Шкідники та хвороби. Нематоди, павутинний кліщ, трипси, щитівка. Рослини можуть уражуватись також хворобами – гниллю кореневої шийки та коренів.