- •1.1. Предмет історії економічних учень та її місце в системі економічних дисциплін
- •1.2. Теоретико-методологічні засади історії економічних учень
- •1.3. Основні етапи розвитку економічної науки та періодизація курсу
- •1.4. Мета і завдання курсу "історія економічних учень"
- •2.1. Економічна думка цивілізацій стародавнього сходу
- •2.1.1. Загальна характеристика економічної думки Стародавнього Сходу
- •2.1.2. Пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту
- •2.1.3. Економічна думка Месопотамії
- •2.1.4. Економічні ідеї у Стародавній Індії
- •2.1.5. Економічні погляди мислителів Стародавнього Китаю
- •2.2. Економічна думка античного світу
- •2.2.1. Загальна характеристика економічної думки античності
- •2.2.2. Економічні погляди старогрецьких філософів
- •2.2.3. Економічна думка Стародавнього Риму
- •3.1. Економічна думка середньовіччя
- •3.1.1. Історичні умови формування та своєрідність економічної думки середньовіччя
- •3.1.2. Економічна думка Сходу в середні віки
- •3.1.3. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів у добу середньовіччя
- •3.2. Меркантилізм
- •3.2.1. Історико-економічні передумови виникнення та теоретико-методологічні особливості меркантилізму
- •3.2.2. Основні етапи розвитку меркантилістської доктрини
- •3.2.3. Особливості меркантилізму в різних країнах
- •3.2.4. Значення меркантилізму в історії економічних учень
- •4.1. Започаткування класичної політичної економії в Аглії та Франції
- •4.1.1. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку класичної політичної економії
- •4.1.2. Започаткування класичної школи в Англії
- •4.1.3. Виникнення класичної політичної економії у Франції
- •4.1.4. Економічне учення фізіократів
- •4.2. А. Сміт як фундатор економічної науки
- •4.2.1. Особливості методології а. Сміта
- •4.2.2. А. Сміт про сутність і джерела багатства
- •4.2.3. Теорії вартості, капіталу і доходів
- •4.2.4. Вплив теоретичної спадщини а. Сміта на еволюцію світової економічної думки
- •5.1. Еволюція класичної політичної економії в Англії
- •5.1.2. Наукова спадщина д. Рікардо
- •5.1.3. Економічне учення т. Мальтуса
- •5.1.4. Економічні погляди н. Сеніора
- •5.2. Еволюція класичної політичної економії у Франції та сша
- •5.2.1. Політична економія ж. Б. Сея
- •5.2.2. Теорія "послуг" ф. Бастіа
- •5.2.3. Концепція "гармонії інтересів" г.Ч. Кері
- •5.3. Завершення класичної традиції. Критичний напрям у політичній економії
- •5.3.1. Завершення класичної політичної економії у творах Дж. С. Мілля
- •5.3.3. Економічні ідеї п.Ж. Прудона
- •6.1. Соціалістичні утопічні вчення
- •6.1.1. Історичні передумови виникнення та загальна характеристика соціалістичних утопій
- •6.1.2. Ранній утопічний соціалізм
- •6.1.3. Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів
- •6.1.4. Вплив соціалістичних утопій на еволюцію економічної думки
- •6.2. Економічна теорія к. Маркса
- •6.2.1. Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму
- •6.2.2. Особливості методології к. Маркса
- •6.2.4. Історичне значення марксизму
- •6.3. Соціал-демократичні економічні концепції
- •6.3.2. Сутність та економічні концепції соціал-реформізму
- •6.3.3. Еволюція економічної доктрини соціал-демократії у XX ст.
- •7.1. Передумови виникнення та методологічні особливості історичної школи
- •7.1.1. Передумови виникнення та етапи еволюції німецької історичної школи
- •7.1.2. Система "національної економії" ф. Ліста
- •7.1.3. Основні ідеї представників старої історичної школи в Німеччині
- •7.2. Нова історична школа та соціальний напрям у політичній економії
- •7.2.1. Нова історична школа: передумови виникнення та основні ідеї
- •7.2.2. Еволюція історичного напряму у працях в. Зомбарта та м. Вебера
- •7.2.3. Соціальний напрям у політичній економії
- •7.2.4. Внесок історичної школи та соціального напряму в розвиток економічних досліджень
- •8.1. Виникнення та сутність маржиналізму
- •8.1.1. Історичні передумови виникнення, зміст та етапи маржинальної революції
- •8.1.2. Основні ідеї попередників маржиналізму
- •8.1.3. Австрійська школа граничної корисності
- •8.2. Формування неокласичної економічної теорії. Кембриджська та американська школи
- •8.2.1. Теоретико-методологічні особливості неокласичного напряму економічної думки
- •8.2.2. Економічна теорія а. Маршалла
- •8.2.3. Розробка а. Пігу економічної теорії добробуту
- •8.2.4. Американська школа неокласики
- •8.3. Становлення математичної школи в економічній теорії
- •8.3.1. Економічні погляди b.C. Джевонса
- •8.3.2. Модель загальної економічної рівноваги л. Вальраса
- •8.3.3. Теорія оптимуму в. Парето
- •9.1. Загальне і специфічне у розвитку економічної думки в україні
- •9.2. Криза політичної економії та її висвітлення у вітчизняній літературі
- •9.3. Предмет і метод політичної економії
- •9.4. Українські витоки інституціоналізму
- •9.5. Становлення теорії акціонерного підприємництва
- •9.6. Висвітлення історії політичної економії
- •10.1.2. Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира
- •10.1.2. Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира
- •10.1.3. Викладання економічних дисциплін у Київському університеті
- •10.2. Погляди представників київського університету на основні проблеми економічної науки з позицій персоніфікованого, проблемного і хронологічного вивчення
- •10.2. Погляди представників київського університету на основні проблеми економічної науки з позицій персоніфікованого, проблемного і хронологічного вивчення
- •10.2.1. Питання методології у творах економістів Київського університету
- •10.2.2. Земельне та сільськогосподарське питання у науковому доробку економістів
- •10.2.3. Економічна роль держави в концепціях представників університету
- •10.3. Становлення та розвиток історико-економічних наук
- •10.3.1. Дослідження розвитку світової економічної думки в працях університетських учених
- •10.3.2. Внесок учених Київського університету в становлення та розвиток історико-економічних наук
- •11.1.1. Історичні умови виникнення кейнсіанства
- •11.1.2. Інтелектуальна біографія Дж.М. Кейнса
- •11.1.3. Розробка Дж.М. Кейнсом нової методології економічного аналізу
- •11.1.4. Структура та логіка "Загальної теорії зайнятості, процента і грошей" Дж.М. Кейнса
- •11.1.5. Критика Дж.М. Кейнсом постулатів неокласики
- •11.1.6. Теорія ефективного попиту та макроекономічна модель управління попитом
- •11.2. Подальша еволюція кейнсіанського напряму: неокейнсіанство
- •11.2.1. Етапи еволюції кейнсіанського напряму
- •11.2.2. Неокейнсіанська теорія економічної динаміки та зростання
- •11.2.3. Неокейнсіанська теорія економічного циклу
- •11.3. Кейнсіансько-неокласичний синтез
- •11.3.1. Витоки кейнсіансько-неокласичного синтезу
- •11.3.2. Хіксокейнсіанство: модель Хікса — Хансена
- •11.3.3. Вихідна кейнсіанська макроекономічна модель
- •11.4. Посткейнсіанство
- •11.4.1. Витоки, методологія та зміст посткейнсіанства
- •11.4.2. Нове кейнсіанство: пріоритети теоретичного аналізу та макроекономічної політики
- •12.1. Еволюція неокласичного напряму в першій половині XX ст.
- •12.1.1. Розбудова неокласичних теорій монополістичної та недосконалої конкуренції е. Чемберліном і Дж. Робінсон
- •12.1.2. Неортодоксальна теорія й.А. Шумпетера
- •12.1.3. Неокласичні теорії економічного зростання
- •12.2. Розвиток європейського неолібералізму в післявоєнний період
- •12.2.1. Ідейно-теоретичні витоки та сутність неолібералізму
- •12.2.2. Німецький ордолібералізм та розвиток теорії соціального ринкового господарства
- •12.2.3. Неоавстрійська школа економічного неолібералізму: погляди л. Фон Мізеса та ф. Фон Хайєка
- •12.3. Сучасні неоконсервативні економічні теорії
- •12.3.1. Нове класичне відродження: причини та сутність економічного неоконсерватизму
- •12.3.2. Монетаризм м. Фрідмена як панівна теорія неоконсерватизму
- •12.3.3. Економіка пропозиції: теоретичне і практичне значення
- •12.3.4. Теорія раціональних очікувань та "нова класична макроекономіка"
- •13.1. Ранній інституціоналізм
- •13.1.1. Сутність, ідейно-теоретичні та методологічні принципи інституціоналізму
- •13.1.2. Соціально-психологічний (технологічний) інституціоналізм т. Веблена
- •13.1.3. Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса
- •13.1.4. Кон'юнктурно-статистичний, або емпіричний, інституціоналізм в. Мітчелла
- •13.1.5. Особливості англійського інституціоналізму Дж. Гобсона
- •13.2. Еволюція інституціоналізму у другій половині XX ст. - на початку xxiст
- •13.2.1. Етапи еволюції, методологічні особливості та структура інституціонального напряму в другій половині XX ст.
- •13.2.2. Теорії системної трансформації капіталізму
- •13.2.3. Соціально-інституціональні технократичні концепції
- •13.3. Економічна теорія неоінституцюналізму
- •13.3.1. Теорія прав власності та транзакційні витрати. Р. Коуз
- •13.3.2. Теорія суспільного вибору. Дж. Б'юкенен Ідейно-теоретичні витоки теорії суспільного вибору
- •13.3.3. Напрями інституціональних змін у новій економічній історії. Д. Норт та р. Фогель
5.1.4. Економічні погляди н. Сеніора
Особливе місце серед західних економістів XIX ст. займає Насау Вільям Сеніор (1790—1864), який розвивав свої економічні міркування у руслі класичної традиції, однак мав власний оригінальний підхід до аналізу деяких економічних процесів та явищ.
Свої економічні погляди вчений виклав у працях: "Нариси з політичної економії" (1836), "Листи про дію фабричного акта в бавовноткацькій промисловості" (1837), "Політична економія" (1850) тощо.
Н. Сеніор народився в Англії у сім'ї сільського священика. Здобувши освіту в Оксфорді, він деякий час працював чиновником канцелярського суду, проте за станом здоров'я вимушений був відмовитись від кар'єри адвоката. Зацікавившись економічною наукою Н. Сеніор, плідно працював у цьому напрямі, спілкувався з багатьма видатними людьми свого часу. Визнанням його заслуг стало обрання вченого на посаду професора організованої у 1825 р. в Оксфорді кафедри політичної економії. Згодом він став членом Французької академії наук. Водночас Н. Сеніор активно займався реформаторською діяльністю, очолюючи урядові комісії з питань праці та добробуту.
Н. Сеніор увійшов у історію економічної науки як прихильник "чистої політичної економії", переконаний у тому, що економічну теорію можна звести до невеликої кількості незаперечних істин. Продовжуючи традиції класичної школи щодо дослідження природи багатства як сукупності мінових вартостей, вчений:
Визначав цінність на основі аналізу корисності та обсягу пропозиції, звернувши увагу на проблему рідкісності ресурсів. Стверджуючи, що обмінюватись можуть лише корисні речі, які існують в обмеженій кількості і здатні "прямо чи побічно приносити задоволення"1, Н. Сеніор вважав недостатнім визначення вартості витратами праці. Він дотримувався думки, що рідкісність та корисність блага безпосередньо впливають на його оцінку. Розвиваючи цю тезу, дослідник звернув увагу на те, що "Існує межа задоволення потреб, що її може забезпечити товар відповідного виду і більше того, задоволення швидко зменшується задовго до досягнення цієї межі"2. Водночас важливим елементом формування цінності Н. Сеніор вважав "порівняльне обмеження пропозиції", "порівняльну недостатність благ"3, обмежену витратами виробництва.
Здійснив аналіз витрат виробництва через призму суб'єктивної категорії "утримання". На відміну від Д. Рікардо, який зводив витрати виробництва до нагромадженої праці, Н. Сеніор стверджував, що праці та капіталу недостатньо для виробництва корисних речей. Він надавав великого значення поведінці суб'єкта господарювання, який або утримується від непродуктивного застосування засобів, які знаходяться у його розпорядженні, або ж навмисно віддає перевагу виробництву більш віддалених продуктів над виробництвом продуктів, які отримуються безпосередньо.
З огляду на це вчений трактував працю як пожертву робітника, який витрачає свій час і зусилля, утримуючись від дозвілля і спокою. Водночас капітал він визначав як пожертву капіталіста, який накопичує (заощаджує) грошові засоби і таким чином відмовляється від особистого споживання.
На думку Н. Сеніора, затрати зусиль та пожертви робітників і капіталістів формують мінові пропорції і складають реальні витрати виробництва. Відтак ціну він визначав як суму утримання капіталіста і робітника або суму заробітної плати і прибутків.
Дослідив закономірності ціноутворення, дійшовши висновку, що витрати виробництва окреслюють лише приблизні ціни, виступаючи їх "регулятором". Остаточну та визначальну роль при формуванні ціни вчений відводив співвідношенню попиту та пропозиції.
Дотримуючись класичної традиції, Н. Сеніор був прихильником економічного лібералізму та свободи зовнішньої торгівлі, стверджуючи, що вільна конкуренція забезпечує найвищу ефективність. Наголошуючи на тому, що за умов свободи ціноутворення вартість товару визначається затратами праці та капіталу, вчений звернув увагу на те, що монополізація виробництва змінює механізм ціноутворення, уможливлюючи ситуацію, за якої вартість товару перевищує затрати праці та капіталу. Утворений за рахунок цього дохід монополіста Н. Сеніор назвав рентою.
Таким чином, природу ренти англійський дослідник виводив із монополії, пов'язаної як з володінням родючими земельними ділянками, так і передовими науково-технічними досягненнями, рідкісними талантами тощо. На відміну від попередників, він не виокремлював землю як самостійний фактор виробництва, зазначаючи, що рента не належить до витрат виробництва і не впливає на ціну.
Виклав своє розуміння процесу розподілу доходів, виходячи з теорії утримання. На думку Н. Сеніора, саме пожертви праці та капіталу дають право робітникам та підприємцям на отримання відповідної винагороди: заробітної плати і прибутку.
На відміну від Д. Рікардо, який трактував дохід на капітал як залишок після вилучення із ціни товару заробітної плати, Н. Сеніор розглядав прибуток як винагороду за пожертву капіталіста, який утримався від непродуктивного споживання. Аналізуючи взаємозв'язок заробітної плати і прибутку, вчений виходив з того, що основою нарощування виробництва є прибуток, який заощаджується і перетворюється в інвестиції. Відтак величину заробітної плати він узалежнював від утримання капіталіста, а не робітника. Водночас динаміку заробітної плати вчений пов'язував зі змінами товарних цін.
Значний інтерес для дослідників економічної думки становить здійснене Н. Сеніором розмежування капіталу-власності та капіталу-функції, яке дало підставу вченому виокремити два види винагороди капіталіста:
підприємницький дохід як плату за працю, підприємницькі здібності;
процент як плату за капітал (своєрідну пожертву капіталіста, який утримується від негайного споживання грошей).
Обґрунтував теорію, яка пізніше отримала назву "останньої години". Аналізуючи прибуток як величину, яка перевищує витрати виробництва, вчений вважав, що цей вид доходу можна отримати лише за умов незмінної тривалості робочого дня. Він виходив з того, що за існуючого на той І час у Англії 11,5-годинного робочого дня прибуток створюється в останню І годину, оскільки перші 10,5 годин витрачаються на відтворення спожитої 1 вартості авансованого капіталу. Відтак у роботі "Листи про дію фабричного акта у бавовноткацькій промисловості" Н. Сеніор виступив проти боротьби робітників за скорочення тривалості робочого дня, стверджуючи, що останнє унеможливить отримання прибутку, підірвавши таким чином стимули] підприємництва та розвитку виробництва.
Однак у подальшому вчений визнав свою теорію помилковою, сприйнявши критику сучасників, які переконливо довели, що пропорції між заробітною платою та прибутком можуть змінюватись навіть при скороченні робо-1 чого дня внаслідок зростання продуктивності праці.
Виклав своє розуміння сутності грошей. Вчений визначав гроші як особливий товар, який у процесі еволюції обміну став відігравати важливу роль універсального засобу обміну та виразника вартості. При цьому Н. Сеніор був переконаний, що вартість грошей визначається тими ж чинниками, що і вартість звичайних товарів. Відтак він критикував прихильників] кількісної теорії грошей, зазначаючи, що такий підхід не дає змоги виявити закономірності формування цін, особливо за умов міжнародного] обміну. Водночас дослідник вимагав відносного обмеження кількості грошей в обігу шляхом встановлення державної монополії на емісію грошей, виваженої податкової політики, підтримки постійного співвідношення міжнародних обмінних курсів тощо.
Критикуючи теорію народонаселення Т. Мальтуса, Н. Сеніор звернув увагу на те, що прагнення людини до збереження та поліпшення добробуту €' таким само сильним мотивом, як і прагнення до продовження роду. Звідси вчений зробив правильний висновок, згідно з яким зростання життєвого рівня населення може стати автоматичним обмежувачем збільшення його чисельності. Заслугою вченого став також поділ предметів споживання на товари "необхідності, добробуту і розкоші" та розуміння того, що прогрес суспільства сприяє перетворенню предметів розкоші одних поколінь у товари "добробуту", а згодом і "необхідності" для наступних поколінь.
За всієї непослідовності та недостатньої обґрунтованості теоретичних підходів, Н. Сеніор увійшов у історію економічної науки як вчений, який започаткував багато оригінальних ідей, котрі знайшли продовження у працях економістів неокласичного спрямування. Учений одним з перших:
здійснив спробу аналізу корисності як основи цінності;
звернув увагу на спадний характер граничної корисності;
висунув принципи обмеженості ресурсів та альтернативності затрат;
звернувся до дослідження ринкового попиту та пропозиції;
розмежував підприємницький дохід і процент як два види винагороді капіталіста;
звернув увагу на заощадження як основу розвитку ринкової системи;
широко трактував ренту як додатковий дохід, пов'язаний з нееластичністю попиту за ціною тощо.