Історія економічних учень - Базилевич
Зміст:
ПЕРЕДМОВА
РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ І ЗАВДАННЯ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ
1.1. Предмет історії економічних учень та її місце в системі економічних дисциплін
1.2. Теоретико-методологічні засади історії економічних учень
1.3. Основні етапи розвитку економічної науки та періодизація курсу
1.4. Мета і завдання курсу "історія економічних учень"
РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
2.1. Економічна думка цивілізацій стародавнього сходу
2.1.1. Загальна характеристика економічної думки Стародавнього Сходу
2.1.2. Пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту
2.1.3. Економічна думка Месопотамії
2.1.4. Економічні ідеї у Стародавній Індії
2.1.5. Економічні погляди мислителів Стародавнього Китаю
2.2. Економічна думка античного світу
2.2.1. Загальна характеристика економічної думки античності
2.2.2. Економічні погляди старогрецьких філософів
2.2.3. Економічна думка Стародавнього Риму
РОЗДІЛ З. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. МЕРКАНТИЛІЗМ
3.1. Економічна думка середньовіччя
3.1.1. Історичні умови формування та своєрідність економічної думки середньовіччя
3.1.2. Економічна думка Сходу в середні віки
3.1.3. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів у добу середньовіччя
3.1.4. Економічна думка в Україні часів середньовіччя
3.2. Меркантилізм
3.2.1. Історико-економічні передумови виникнення та теоретико-методологічні особливості меркантилізму
3.2.2. Основні етапи розвитку меркантилістської доктрини
3.2.3. Особливості меркантилізму в різних країнах
3.2.4. Значення меркантилізму в історії економічних учень
РОЗДІЛ 4. СТАНОВЛЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
4.1. Започаткування класичної політичної економії в Аглії та Франції
4.1.1. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку класичної політичної економії
4.1.2. Започаткування класичної школи в Англії
4.1.3. Виникнення класичної політичної економії у Франції
4.1.4. Економічне учення фізіократів
4.2. А. Сміт як фундатор економічної науки
4.2.1. Особливості методології А. Сміта
4.2.2. А. Сміт про сутність і джерела багатства
4.2.3. Теорії вартості, капіталу і доходів
4.2.4. Вплив теоретичної спадщини А. Сміта на еволюцію світової економічної думки
РОЗДІЛ 5. ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ У XIX СТ.
5.1. Еволюція класичної політичної економії в Англії
5.1.1. Історичні передумови трансформації класичної політичної економії у XIX ст.
5.1.2. Наукова спадщина Д. Рікардо
5.1.3. Економічне учення Т. Мальтуса
5.1.4. Економічні погляди Н. Сеніора
5.2. Еволюція класичної політичної економії у Франції та США
5.2.1. Політична економія Ж. Б. Сея
5.2.2. Теорія "послуг" Ф. Бастіа
5.2.3. Концепція "гармонії інтересів" Г.Ч. Кері
5.3. Завершення класичної традиції. критичний напрям у політичній економії
5.3.1. Завершення класичної політичної економії у творах Дж. С. Мілля
5.3.3. Економічні ідеї П.Ж. Прудона
РОЗДІЛ 6. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛІСТИЧНИХ УЧЕНЬ
6.1. Соціалістичні утопічні вчення
6.1.1. Історичні передумови виникнення та загальна характеристика соціалістичних утопій
6.1.2. Ранній утопічний соціалізм
6.1.3. Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів
6.1.4. Вплив соціалістичних утопій на еволюцію економічної думки
6.2. Економічна теорія К. Маркса
6.2.1. Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму
6.2.2. Особливості методології К. Маркса
6.2.4. Історичне значення марксизму
6.3. Соціал-демократичні економічні концепції
6.3.1. Історичні передумови виникнення ревізіонізму
6.3.2. Сутність та економічні концепції соціал-реформізму
6.3.3. Еволюція економічної доктрини соціал-демократії у XX ст.
РОЗДІЛ 7. ІСТОРИЧНА ШКОЛАТА СОЦІАЛЬНИЙ НАПРЯМУ ПОЛІТИЧНІЙ ЕКОНОМІЇ
7.1. Передумови виникнення та методологічні особливості історичної школи
7.1.1. Передумови виникнення та етапи еволюції німецької історичної школи
7.1.2. Система "національної економії" Ф. Ліста
7.1.3. Основні ідеї представників старої історичної школи в Німеччині
7.2. Нова історична школа та соціальний напрям у політичній економії
7.2.1. Нова історична школа: передумови виникнення та основні ідеї
7.2.2. Еволюція історичного напряму у працях В. Зомбарта та М. Вебера
7.2.3. Соціальний напрям у політичній економії
7.2.4. Внесок історичної школи та соціального напряму в розвиток економічних досліджень
РОЗДІЛ 8. МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ
8.1. Виникнення та сутність маржиналізму
8.1.1. Історичні передумови виникнення, зміст та етапи маржинальної революції
8.1.2. Основні ідеї попередників маржиналізму
8.1.3. Австрійська школа граничної корисності
8.2. Формування неокласичної економічної теорії. кембриджська та американська школи
8.2.1. Теоретико-методологічні особливості неокласичного напряму економічної думки
8.2.2. Економічна теорія А. Маршалла
8.2.3. Розробка А. Пігу економічної теорії добробуту
8.2.4. Американська школа неокласики
8.3. Становлення математичної школи в економічній теорії
8.3.1. Економічні погляди B.C. Джевонса
8.3.2. Модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса
8.3.3. Теорія оптимуму В. Парето
9.1. ЗАГАЛЬНЕ І СПЕЦИФІЧНЕ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ
9.1.1. Класичні ситуації в українській економічній думці та їх характеристика
9.1.2. Перші висвітлення розвитку національної економічної думки
9.1.3. Відмінності української і російської економічної думки
9.1.4. Вітчизняні класифікації економічних теорій та економічної думки
9.1.5. Теоретична і прикладна економія: різні оцінки змісту
9.2. КРИЗА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ТА ЇЇ ВИСВІТЛЕННЯ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
9.2.1. Погляди українських учених на суть і форми вияву кризи політекономії
9.2.2. Національна економічна думка про шляхи виходу з кризи
9.3. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
9.3.1. Національні відмінності у визначеннях предмета політекономії
9.3.2. Вчення про економічні закони у вітчизняній науці
9.3.3. Погляди вітчизняних дослідників на методи політичної економії
9.3.4. Історична доля політичної економії
9.4. УКРАЇНСЬКІ ВИТОКИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ
9.4.1. Методологічні аспекти дослідження витоків інституціоналізму
9.4.2. Інституціональні засади в українській економічній думці
9.5. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ АКЦІОНЕРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
9.5.1. Розкриття проблем розвитку акціонерного підприємництва українськими економістами другої половини XIX — початку XX ст.
9.5.2. Дослідження монополістичних тенденцій в акціонерному підприємництві в роботах українських економістів середини XIX — початку XX ст.
9.6. ВИСВІТЛЕННЯ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
9.6.1. Питання методології історії політичної економії у працях українських учених
9.6.2. Вивчення історії економічної теорії вітчизняними науковцями
РОЗДІЛ 10 РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (XIX - ПОЧАТОК XX СТ.)
10.1. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ її ВИКЛАДАННЯ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (XIX - ПОЧАТОК XX ст.)
10.1.1. Стан і концептуальні засади вивчення у вітчизняній історико-економічній літературі розвитку університетської економічної думки
10.1.2. Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира
10.1.3. Викладання економічних дисциплін у Київському університеті
10.2. Погляди представників київського університету на основні проблеми економічної науки з позицій персоніфікованого, проблемного і хронологічного вивчення
10.2.1. Питання методології у творах економістів Київського університету
10.2.2. Земельне та сільськогосподарське питання у науковому доробку економістів
10.2.3. Економічна роль держави в концепціях представників університету
10.3. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
10.3.1. Дослідження розвитку світової економічної думки в працях університетських учених
10.3.2. Внесок учених Київського університету в становлення та розвиток історико-економічних наук
РОЗДІЛ 11 ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ КЕЙНСІАНСТВА
11.1.1. Історичні умови виникнення кейнсіанства
11.1.2. Інтелектуальна біографія Дж.М. Кейнса
11.1.3. Розробка Дж.М. Кейнсом нової методології економічного аналізу
11.1.4. Структура та логіка "Загальної теорії зайнятості, процента і грошей" Дж.М. Кейнса
11.1.5. Критика Дж.М. Кейнсом постулатів неокласики
11.1.6. Теорія ефективного попиту та макроекономічна модель управління попитом
11.2. ПОДАЛЬША ЕВОЛЮЦІЯ КЕЙНСІАНСЬКОГО НАПРЯМУ: НЕОКЕЙНСІАНСТВО
11.2.1. Етапи еволюції кейнсіанського напряму
11.2.2. Неокейнсіанська теорія економічної динаміки та зростання
11.2.3. Неокейнсіанська теорія економічного циклу
11.3. КЕЙНСІАНСЬКО-НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ
11.3.1. Витоки кейнсіансько-неокласичного синтезу
11.3.2. Хіксокейнсіанство: модель Хікса — Хансена
11.3.3. Вихідна кейнсіанська макроекономічна модель
11.4. ПОСТКЕЙНСІАНСТВО
11.4.1. Витоки, методологія та зміст посткейнсіанства
11.4.2. Нове кейнсіанство: пріоритети теоретичного аналізу та макроекономічної політики
12.1. ЕВОЛЮЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОГО НАПРЯМУ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ.
12.1.1. Розбудова неокласичних теорій монополістичної та недосконалої конкуренції Е. Чемберліном і Дж. Робінсон
12.1.2. Неортодоксальна теорія Й.А. Шумпетера
12.1.3. Неокласичні теорії економічного зростання
12.2. РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОГО НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД
12.2.1. Ідейно-теоретичні витоки та сутність неолібералізму
12.2.2. Німецький ордолібералізм та розвиток теорії соціального ринкового господарства
12.2.3. Неоавстрійська школа економічного неолібералізму: погляди Л. фон Мізеса та Ф. фон Хайєка
12.3. СУЧАСНІ НЕОКОНСЕРВАТИВНІ ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ
12.3.1. Нове класичне відродження: причини та сутність економічного неоконсерватизму
12.3.2. Монетаризм М. Фрідмена як панівна теорія неоконсерватизму
12.3.3. Економіка пропозиції: теоретичне і практичне значення
12.3.4. Теорія раціональних очікувань та "нова класична макроекономіка"
РОЗДІЛ 13 ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
13.1. РАННІЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
13.1.1. Сутність, ідейно-теоретичні та методологічні принципи інституціоналізму
13.1.2. Соціально-психологічний (технологічний) інституціоналізм Т. Веблена
13.1.3. Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса
13.1.4. Кон'юнктурно-статистичний, або емпіричний, інституціоналізм В. Мітчелла
13.1.5. Особливості англійського інституціоналізму Дж. Гобсона
13.2. ЕВОЛЮЦІЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ. - НА ПОЧАТКУ XXIСТ.
13.2.1. Етапи еволюції, методологічні особливості та структура інституціонального напряму в другій половині XX ст.
13.2.2. Теорії системної трансформації капіталізму
13.2.3. Соціально-інституціональні технократичні концепції
13.3. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ НЕОІНСТИТУЦЮНАЛІЗМУ
13.3.1. Теорія прав власності та транзакційні витрати. Р. Коуз
13.3.2. Теорія суспільного вибору. Дж. Б'юкенен Ідейно-теоретичні витоки теорії суспільного вибору
13.3.3. Напрями інституціональних змін у новій економічній історії. Д. Норт та Р. Фогель
ПЕРЕДМОВА
В умовах прилучення України до надбань сучасного цивілізаційного процесу, розбудови соціально-орієнтованої ринкової моделі вітчизняної економіки, орієнтації на духовно-інформаційний вектор глобальної еволюції людства суттєво зростає роль фундаментальної економічної освіти, підготовки творчих, високоінтелектуальних і компетентних фахівців для всіх сфер соціально-економічної діяльності. Історія економічних учень — безцінне джерело знань та досвіду, нагромаджених людством на шляху соціального прогресу, необхідна умова опанування здобутків світової та вітчизняної економічної думки, формування економічної культури, свободи, реалізму, масштабності та альтернативності економічного мислення, збагачення економічного світогляду, розвитку творчості та нововведень.
Пропонований читачеві підручник підготовлений високопрофесійним колективом вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка із врахуванням багаторічного досвіду викладання історії економічних учень у кращих навчальних закладах країни. Позбавлений заідеологізованого та догматичного сприйняття еволюції світової економічної думки, підручник містить систематизований виклад історії розвитку економічних уявлень та ідей з урахуванням новітніх досягнень у сфері історико-економічних досліджень та найсучасніших вимог до якості економічної освіти в Україні. Уможливлюючи плюралістичне та поліваріантне засвоєння наукового доробку видатних вчених економістів, підручник покликаний допомогти читачеві не заблукати на складних, часто переплутаних стежинах, дорогах і роздоріжжях історичного поступу світової економічної науки.
Структура підручника відображає внутрішню логіку курсу, підпорядковану висвітленню теоретико-методологічних засад та практичних настанов провідних напрямів, течій та шкіл світової економічної думки. Виклад матеріалу, заснований на поєднанні хронологічного підходу з проблемно-тематичним аналізом, уможливлює ґрунтовне та об'єктивне висвітлення широкої панорами наукових традицій та ідей.
Перший розділ підручника присвячений висвітленню базових концептуальних підходів до вивчення історії економічних учень, предмета, методології та завдань курсу. Другий та третій розділи відображають економічні ідеї мислителів стародавнього світу та Середньовіччя. Висвітлення матеріалу в цих розділах органічно поєднує теоретичні узагальнення та історичні подробиці, що дозволяє розкрити передумови формування економічних поглядів та ідей у їх національній та просторовій визначеності.
У четвертому та п'ятому розділах підручника знайшли відображення проблеми становлення та розвитку класичної політичної економії, перетворення економічного знання у наукову теорію, подальшого її розгалуження на окремі школи та напрями. Дослідження теоретичного доробку видатних представників класичної школи ґрунтується на аналізі великої кількості першоджерел та спеціальної літератури. Сутність та еволюція теоретичних альтернатив класичній школі розкриваються у шостому та сьомому розділах підручника. Висвітлюючи основні ідеї представників історичної школи та соціалістичних економічних учень, автори прагнули до неупередженого підходу, позбавленого світоглядної та ідеологічної заангажованості та заснованого на дбайливому ставленні до наукового доробку видатних вчених-економістів.
Дослідження теоретико-методологічних особливостей маржиналізму та провідних напрямів економічної думки XX ст. (кейнсіанства, неокласики, інституціоналізму) знайшло відображення у 8, 11 —13 розділах підручника і вирізняється оригінальним та творчим підходом до аналізу складних проблем еволюції сучасної економічної науки.
Еволюція української економічної думки розглядається у контексті розвитку світової економічної науки. Водночас новаторські здобутки вітчизняних вчених-економістів XIX — першої третини XX ст., у тому числі й видатних науковців Київського національного університету, які торували нові шляхи у розвитку економічного знання, знайшли відображення у дванадцятому і тринадцятому розділах підручника.
Автори доклали максимум зусиль для поєднання глибини змісту з оригінальним та зручним оформленням, доступним та лаконічним викладом матеріалу, інформаційною та ілюстративною насиченістю. Цьому сприяють наведені у підручнику схеми, класифікації, рисунки, графіки, таблиці, що мають полегшити розуміння та засвоєння складного матеріалу.
Біля витоків наукових традицій та шкіл стояли видатні вчені, оригінальні мислителі, а тому автори підручника намагалися представити історію економічної думки як персоніфіковану низку найважливіших поглядів та ідей. Цей підхід знайшов відображення у посиланнях на персонали, біографічних довідках, цікавих історичних фактах, які, на думку авторів, значно підвищують пізнавальний потенціал підручника.
Автори переконані, що підручник стане у нагоді студіюючій молоді та всім, хто цікавиться історією економічних учень. До послуг читачів — розширений тематичний перелік першоджерел та спеціальної літератури, знайомство з якою сприятиме кращому засвоєнню змістовної частини кожної глави; контрольні запитання та завдання, спрямовані на перевірку ступеня засвоєння матеріалу; перелік основних термінів та понять, що мають зорієнтувати в основних категоріях курсу; ґрунтовний словник історико-економічних термінів, покажчик персоналій тощо.
Водночас авторський колектив виходив із того, що підручник не має бути сукупністю готових істин. Головне своє завдання ми вбачали у стимулюванні творчої активності майбутніх фахівців, пізнавального та наукового інтересу до вивчення першоджерел, прагнення здобути істину наполегливою та вдумливою, самостійною та ініціативною працею на шляху опанування економічними знаннями з метою вирішення найскладніших проблем сучасності.
РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ І ЗАВДАННЯ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ
Історія науки є знаряддям досягнення нового... В момент перелому наукової свідомості людства так, і лите так відкрите нове може стати величезною духовною цінністю в житті людини. Цей злободенний інтерес історії науки, крім її значення як пошуку істини, ми не можемо і не повинні забувати.
В. Вернадський
Ми суть тільки те, що ми суть, лише разом з усім своїм минулим. Ми не можемо відштовхнути його, не втративши самих себе. Ми повинні якнайглибше зрозуміти і засвоїти його, для того, щоб стати самим собою.
К. Яс перс
1.1. Предмет історії економічних учень та її місце в системі економічних дисциплін
Нові реалії розвитку економічної освіти, пов'язані з трансформацією та демократизацією суспільного життя, загострюють потребу в поглибленому вивченні та творчому осмисленні світової культурно-історичної спадщини з метою подолання застарілих стереотипів та уявлень про еволюцію наукового знання. Особливу роль у вирішенні цих завдань відіграє історія економічних учень як важлива складова фундаментальної фахової освіти економістів, безцінне джерело знань та досвіду, нагромаджених людством на шляху суспільного прогресу.
Займаючи вагоме місце у багатоманітній палітрі економічних дисциплін, історія економічних учень розкриває передумови та закономірності еволюції світової економічної науки, систематизує та аналізує економічні знання, знайомить із науковою спадщиною видатних учених-економістів, сприяє усвідомленню внеску основних шкіл та напрямів економічної думки до загальнолюдської інтелектуальної скарбниці.
Предметом історії економічних учень є історичний процес виникнення та розвитку системи економічних поглядів та ідей (рис. 1.1).
Критичне засвоєння досягнень попередників та поглиблене розуміння минулого економічної науки, джерел та закономірностей її зародження і розвитку сприяє більш досконалому усвідомленню сучасних проблем економічної теорії, новітніх тенденцій еволюції провідних шкіл та напрямків економічної думки. Особливістю історії економічних учень як історії економічної науки у її поступальному розвитку є звернення до актуальних, злободенних проблем сучасності та найважливіших тенденцій майбутнього.
Характеризуючи предмет історії економічних учень, слід звернути увагу нa те, що науково-організаційні форми, які об'єднують економічні ідеї, думки та їх носіїв і відображають історію розвитку економічної науки, відзначаються значною різноманітністю. Серед науково-організаційних форм історико-економічних досліджень можна виокремити такі.
є Економічна думка — найзагальніше, надзвичайно широке і багатопланове поняття, яке відомий дослідник історії економічного аналізу Й. Шумпетер Предмет, методологія і завдання історії економічних учень визначив як "сукупність усіх поглядів і побажань з економічних питань, які наявні у суспільній свідомості в певний час і в певному місці"1.
Економічне вчення — система упорядкованих та пов'язаних між собою економічних поглядів і думок, в яких знаходить своє концентроване логіко-понятійне відображення історичний процес пізнання економічних явищ та процесів.
Школа економічної думки — сукупність економічних учень, об'єднаних базовими ідейними принципами, а також спільністю або наступністю методів.
Течія економічної думки — сукупність шкіл, які пропонують альтернативні варіанти або модифікації розвитку єдиних вихідних принципів економічних досліджень.
Напрям економічної думки — наймасштабніше утворення в історії економічної думки, яке еволюціонує протягом тривалого історичного періоду і охоплює сукупність течій, що мають значні розбіжності, але відстоюють деякі спільні принципові положення.
Водночас необхідно взяти до уваги, що поділ економічної науки на школи, течії, напрями є досить умовним. Процес наукового пізнання є динамічним, суперечливим та неоднозначним. Погляди вчених-економістів не лишаються незмінними, а розвиваються, взаємовпливають та взаємозбагачуються, що унеможливлює їх чітке розмежування. Водночас представники однієї школи, течії чи напряму економічної думки нерідко суттєво відрізняються колом наукових інтересів, проблематикою та трактуванням тих чи інших дослідницьких проблем.
Історія економічних учень відображає не лише розвиток теоретичного знання, але й еволюцію методів, способів та інструментів пізнання економічної дійсності. Відтак вона є також історією методології економічних досліджень. І не лише тому, що надає унікальну можливість проникнути у творчу лабораторію видатних мислителів минулого і сучасності, але також і тому, що кожна попередня економічна теорія в міру своєї фундаментальності та наукової значущості володіє відповідним потенціалом і функцією методу для наступних теорій.
Як фундаментальна дисципліна історія економічних учень займає важливе місце в системі економічних наук і економічної освіти. Будучи генетикою економічної думки, вона логічно доповнює курс економічної теорії, поглиблює знання з мікро- та макроекономіки, функціональних та галузевих економічних дисциплін. Специфіка економічної теорії як особливої сфери наукового пізнання полягає в тому, що вона ефективно розвивається не лише шляхом дослідження господарської практики та нових наукових відкриттів, але також і шляхом осмислення і переосмислення своєї власної історії, економічних учень попередніх епох.
Розкриваючи закономірності розвитку економічної науки, історія економічних учень розвивається в тісному взаємозв'язку з усіма історичними дисциплінами, філософією, соціологією, психологією та іншими суспільними науками.
Формування історії економічних учень як науки було започатковане у XIX ст., коли нагромадження емпіричного матеріалу щодо багатства економічних поглядів та ідей, їх просторової та часової мінливості спонукало вчених не лише до виокремлення та опису окремих теоретичних здобутків, але і до роздумів над закономірностями та характером історичної трансформації економічної думки. Перший англійський історик політичної економії Дж. Р. Мак-Куллох у 1826 р. опублікував "Історичний нарис виникнення науки політичної економії", а у 1845 р. — першу анотовану бібліографію економічної теорії, написану під впливом тогочасної рікардіанської ортодоксії. На противагу цьому дослідженню "Історія політичної економії" ірландського вченого Дж. К. Інгрема, опублікована окремою книгою спочатку в СІЛА, а згодом в Англії у 1888 p., ґрунтувалася на критиці англійської класичної політичної економії з позицій історичної школи. За словами почесного професора Кембриджського університету Ф. Дін, саме ця книга "стала найбільш вдалим підручником XIX ст. з історії економічної науки"1.
У кінці XIX — на початку XX ст. прискорилась професіоналізація нової
наукової дисципліни. Цей період ознаменувався виходом у світ підручників з історії економічних учень Ш. Жіда і Ш. Ріста (1909), А. Грея (1931), Е. Ролла (1938) та ін.
Першим фундаментальним дослідженням з історії економічної науки стала праця відомого австрійського вченого Й. Шумпетера "Історія економічного аналізу" (1954), яку він охарактеризував як "історію інтелектуальних зусиль, зроблених людьми для того, щоб зрозуміти економічні явища". Ця книга стала видатною подією в історії економічної думки; вона дала професійним економістам нове уявлення про роль історії економічного аналізу в системі економічного знання і стимулювала подальший розвиток історико-економічних досліджень.
Історія Шумпетера виявилась віхою в історії економічної думки. У цій роботі були сформульовані цілі і завдання, на які почали опиратись автори пізніших підручників; цей твір — з причини своєї всеосяжності — став точкою відліку майже для всіх нових дослідників у цій галузі.
Ф. Дін
50-ті роки XX ст. ознаменувались зростанням інтересу західних дослідників до історії економічних учень та появою оригінальних глибоких розробок у цій сфері. Важливим чинником, який стимулював цей процес, став потік нових авторитетних наукових видань всесвітньо відомих класиків економічної науки (10-томне видання праць і листів Д. Рікардо (1951 —1973), 29-том-не зібрання творів Дж. М. Кейнса (1971 —1989), зібрання творів Дж. С. Мілля (1960), повне зібрання творів А. Сміта (1976), уривки з трьохтомника К. Маркса "Теорії додаткової вартості" (1951), 7-томна збірка творів і листів B.C. Джевонса (1971 —1980), ранні твори А. Маршалла (1975), праці та пов'язані з ними листи Л. Вальраса (1965) та ін.), а також сплеск дискусій і досліджень у галузі історії та філософії науки, започаткованих виданням на початку 60-х років книги американського вченого Т. Куна "Структура наукових революцій".
Активізація досліджень з історії економічних учень сприяла появі цілої низки глибоких наукових публікацій. Одним із найвідоміших підручників другої половини XX ст.. стала праця М. Блауга "Економічна думка в ретроспективі (1962), перекладена в подальшому італійською, німецькою, португальською, японською, французькою, іспанською, російською, українською мовами. Вагомим внеском у розвиток історії економічної теорії стали також підручники Є. Жамса, Б. Селігмена, Т. Негіші, Р. Хейлбронера та ін.
Важливо зазначити, що дослідження з історії економічних учень активно розвивались і на терені вітчизняної економічної науки. Одним з перших таких дослідників був М. Балудянський (1769—1847), який здійснив аналіз економічних поглядів меркантилістів, фізіократів та А. Сміта. "Критико-історичне дослідження" італійської економічної літератури (до початку XIX ст.) здійснив у 1849 p. І. Вернадський (1821—1889). Науковий доробок окремих вчених і наукових шкіл став предметом вивчення і інших українських економістів: Г. Цехановецького (1833—1898), М. Зібера (1844—1888), М. Бунге (1823—1895), М. Тугана-Барановського (1869—1919) та ін.1
У процесі становлення історії економічних учень як самостійної наукової дисципліни поглиблювалось розуміння її предмета, формувались понятійно-категоріальний апарат, методологія тощо. У 70-ті роки XX ст. курси історії економічних учень читались на економічних факультетах усього світу. Водночас у країнах колишнього Радянського Союзу викладався курс "Критики буржуазних теорій", побудований на основі марксистської схеми, яка проголошувала всю післякласичну політичну економію вульгарною та ненауковою. Вузький класово-формаційний підхід, ідеологічна упередженість, догматизм, політизація оцінок та самоізоляція від кращих здобутків світової та вітчизняної економічної науки призвели до штучного відокремлення вітчизняних історико-економічних досліджень від загального позитивного контексту світової економічної думки.
Відтак важливим завданням вивчення історії економічних учень у сучасній Україні є відновлення зв'язку часів та спадкоємності ідей, перерваних абсолютизмом комуністичної ідеології, радикальне оновлення вихідних ідейно-концептуальних засад та методологічних принципів історико-економічного аналізу з метою поступової реінтеграції у світову економічну науку.