
- •1.1. Предмет історії економічних учень та її місце в системі економічних дисциплін
- •1.2. Теоретико-методологічні засади історії економічних учень
- •1.3. Основні етапи розвитку економічної науки та періодизація курсу
- •1.4. Мета і завдання курсу "історія економічних учень"
- •2.1. Економічна думка цивілізацій стародавнього сходу
- •2.1.1. Загальна характеристика економічної думки Стародавнього Сходу
- •2.1.2. Пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту
- •2.1.3. Економічна думка Месопотамії
- •2.1.4. Економічні ідеї у Стародавній Індії
- •2.1.5. Економічні погляди мислителів Стародавнього Китаю
- •2.2. Економічна думка античного світу
- •2.2.1. Загальна характеристика економічної думки античності
- •2.2.2. Економічні погляди старогрецьких філософів
- •2.2.3. Економічна думка Стародавнього Риму
- •3.1. Економічна думка середньовіччя
- •3.1.1. Історичні умови формування та своєрідність економічної думки середньовіччя
- •3.1.2. Економічна думка Сходу в середні віки
- •3.1.3. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів у добу середньовіччя
- •3.2. Меркантилізм
- •3.2.1. Історико-економічні передумови виникнення та теоретико-методологічні особливості меркантилізму
- •3.2.2. Основні етапи розвитку меркантилістської доктрини
- •3.2.3. Особливості меркантилізму в різних країнах
- •3.2.4. Значення меркантилізму в історії економічних учень
- •4.1. Започаткування класичної політичної економії в Аглії та Франції
- •4.1.1. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку класичної політичної економії
- •4.1.2. Започаткування класичної школи в Англії
- •4.1.3. Виникнення класичної політичної економії у Франції
- •4.1.4. Економічне учення фізіократів
- •4.2. А. Сміт як фундатор економічної науки
- •4.2.1. Особливості методології а. Сміта
- •4.2.2. А. Сміт про сутність і джерела багатства
- •4.2.3. Теорії вартості, капіталу і доходів
- •4.2.4. Вплив теоретичної спадщини а. Сміта на еволюцію світової економічної думки
- •5.1. Еволюція класичної політичної економії в Англії
- •5.1.2. Наукова спадщина д. Рікардо
- •5.1.3. Економічне учення т. Мальтуса
- •5.1.4. Економічні погляди н. Сеніора
- •5.2. Еволюція класичної політичної економії у Франції та сша
- •5.2.1. Політична економія ж. Б. Сея
- •5.2.2. Теорія "послуг" ф. Бастіа
- •5.2.3. Концепція "гармонії інтересів" г.Ч. Кері
- •5.3. Завершення класичної традиції. Критичний напрям у політичній економії
- •5.3.1. Завершення класичної політичної економії у творах Дж. С. Мілля
- •5.3.3. Економічні ідеї п.Ж. Прудона
- •6.1. Соціалістичні утопічні вчення
- •6.1.1. Історичні передумови виникнення та загальна характеристика соціалістичних утопій
- •6.1.2. Ранній утопічний соціалізм
- •6.1.3. Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів
- •6.1.4. Вплив соціалістичних утопій на еволюцію економічної думки
- •6.2. Економічна теорія к. Маркса
- •6.2.1. Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму
- •6.2.2. Особливості методології к. Маркса
- •6.2.4. Історичне значення марксизму
- •6.3. Соціал-демократичні економічні концепції
- •6.3.2. Сутність та економічні концепції соціал-реформізму
- •6.3.3. Еволюція економічної доктрини соціал-демократії у XX ст.
- •7.1. Передумови виникнення та методологічні особливості історичної школи
- •7.1.1. Передумови виникнення та етапи еволюції німецької історичної школи
- •7.1.2. Система "національної економії" ф. Ліста
- •7.1.3. Основні ідеї представників старої історичної школи в Німеччині
- •7.2. Нова історична школа та соціальний напрям у політичній економії
- •7.2.1. Нова історична школа: передумови виникнення та основні ідеї
- •7.2.2. Еволюція історичного напряму у працях в. Зомбарта та м. Вебера
- •7.2.3. Соціальний напрям у політичній економії
- •7.2.4. Внесок історичної школи та соціального напряму в розвиток економічних досліджень
- •8.1. Виникнення та сутність маржиналізму
- •8.1.1. Історичні передумови виникнення, зміст та етапи маржинальної революції
- •8.1.2. Основні ідеї попередників маржиналізму
- •8.1.3. Австрійська школа граничної корисності
- •8.2. Формування неокласичної економічної теорії. Кембриджська та американська школи
- •8.2.1. Теоретико-методологічні особливості неокласичного напряму економічної думки
- •8.2.2. Економічна теорія а. Маршалла
- •8.2.3. Розробка а. Пігу економічної теорії добробуту
- •8.2.4. Американська школа неокласики
- •8.3. Становлення математичної школи в економічній теорії
- •8.3.1. Економічні погляди b.C. Джевонса
- •8.3.2. Модель загальної економічної рівноваги л. Вальраса
- •8.3.3. Теорія оптимуму в. Парето
- •9.1. Загальне і специфічне у розвитку економічної думки в україні
- •9.2. Криза політичної економії та її висвітлення у вітчизняній літературі
- •9.3. Предмет і метод політичної економії
- •9.4. Українські витоки інституціоналізму
- •9.5. Становлення теорії акціонерного підприємництва
- •9.6. Висвітлення історії політичної економії
- •10.1.2. Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира
- •10.1.2. Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира
- •10.1.3. Викладання економічних дисциплін у Київському університеті
- •10.2. Погляди представників київського університету на основні проблеми економічної науки з позицій персоніфікованого, проблемного і хронологічного вивчення
- •10.2. Погляди представників київського університету на основні проблеми економічної науки з позицій персоніфікованого, проблемного і хронологічного вивчення
- •10.2.1. Питання методології у творах економістів Київського університету
- •10.2.2. Земельне та сільськогосподарське питання у науковому доробку економістів
- •10.2.3. Економічна роль держави в концепціях представників університету
- •10.3. Становлення та розвиток історико-економічних наук
- •10.3.1. Дослідження розвитку світової економічної думки в працях університетських учених
- •10.3.2. Внесок учених Київського університету в становлення та розвиток історико-економічних наук
- •11.1.1. Історичні умови виникнення кейнсіанства
- •11.1.2. Інтелектуальна біографія Дж.М. Кейнса
- •11.1.3. Розробка Дж.М. Кейнсом нової методології економічного аналізу
- •11.1.4. Структура та логіка "Загальної теорії зайнятості, процента і грошей" Дж.М. Кейнса
- •11.1.5. Критика Дж.М. Кейнсом постулатів неокласики
- •11.1.6. Теорія ефективного попиту та макроекономічна модель управління попитом
- •11.2. Подальша еволюція кейнсіанського напряму: неокейнсіанство
- •11.2.1. Етапи еволюції кейнсіанського напряму
- •11.2.2. Неокейнсіанська теорія економічної динаміки та зростання
- •11.2.3. Неокейнсіанська теорія економічного циклу
- •11.3. Кейнсіансько-неокласичний синтез
- •11.3.1. Витоки кейнсіансько-неокласичного синтезу
- •11.3.2. Хіксокейнсіанство: модель Хікса — Хансена
- •11.3.3. Вихідна кейнсіанська макроекономічна модель
- •11.4. Посткейнсіанство
- •11.4.1. Витоки, методологія та зміст посткейнсіанства
- •11.4.2. Нове кейнсіанство: пріоритети теоретичного аналізу та макроекономічної політики
- •12.1. Еволюція неокласичного напряму в першій половині XX ст.
- •12.1.1. Розбудова неокласичних теорій монополістичної та недосконалої конкуренції е. Чемберліном і Дж. Робінсон
- •12.1.2. Неортодоксальна теорія й.А. Шумпетера
- •12.1.3. Неокласичні теорії економічного зростання
- •12.2. Розвиток європейського неолібералізму в післявоєнний період
- •12.2.1. Ідейно-теоретичні витоки та сутність неолібералізму
- •12.2.2. Німецький ордолібералізм та розвиток теорії соціального ринкового господарства
- •12.2.3. Неоавстрійська школа економічного неолібералізму: погляди л. Фон Мізеса та ф. Фон Хайєка
- •12.3. Сучасні неоконсервативні економічні теорії
- •12.3.1. Нове класичне відродження: причини та сутність економічного неоконсерватизму
- •12.3.2. Монетаризм м. Фрідмена як панівна теорія неоконсерватизму
- •12.3.3. Економіка пропозиції: теоретичне і практичне значення
- •12.3.4. Теорія раціональних очікувань та "нова класична макроекономіка"
- •13.1. Ранній інституціоналізм
- •13.1.1. Сутність, ідейно-теоретичні та методологічні принципи інституціоналізму
- •13.1.2. Соціально-психологічний (технологічний) інституціоналізм т. Веблена
- •13.1.3. Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса
- •13.1.4. Кон'юнктурно-статистичний, або емпіричний, інституціоналізм в. Мітчелла
- •13.1.5. Особливості англійського інституціоналізму Дж. Гобсона
- •13.2. Еволюція інституціоналізму у другій половині XX ст. - на початку xxiст
- •13.2.1. Етапи еволюції, методологічні особливості та структура інституціонального напряму в другій половині XX ст.
- •13.2.2. Теорії системної трансформації капіталізму
- •13.2.3. Соціально-інституціональні технократичні концепції
- •13.3. Економічна теорія неоінституцюналізму
- •13.3.1. Теорія прав власності та транзакційні витрати. Р. Коуз
- •13.3.2. Теорія суспільного вибору. Дж. Б'юкенен Ідейно-теоретичні витоки теорії суспільного вибору
- •13.3.3. Напрями інституціональних змін у новій економічній історії. Д. Норт та р. Фогель
13.1. Ранній інституціоналізм
13.1.1. Сутність, ідейно-теоретичні та методологічні принципи інституціоналізму
Наприкінці
XIX
— на початку XX
ст. в США — найбагатшій та економічно
найбільш благополучній країні світу —
у найгострішій формі виявилися нові
соціально-економічні проблеми, пов'язані
з процесом трансформації ринкового
механізму: переходом від економіки
вільної конкуренції до ринкової моделі
недосконалої конкуренції. Процес
монополізації та корпоративізації
призводив до обмеження вільної конкуренції
та негативно впливав на економіку.
Дрібні та середні підприємства не
витримували конкурентної боротьби з
трестами і банкрутували. Прискорений
техніко-економічний розвиток Сполучених
Штатів поставив їх раніше решти розвинутих
країн перед необхідністю стримування
стихійної монополізації та протидії
її руйнівним наслідкам, підтримки
здорових конкурентних сил, приведення
господарського механізму у відповідність
до нових ринкових реалій. Саме тому уряд
США, починаючи з 90-х pp. XIX ст., першим серед
розвинутих країн вдався до активних
законодавчих антимонопольних
заходів.
Ускладнення умов господарювання
полягало і в тому, що, починаючи з
останньої третини XIX ст., у США посилилась
циклічність, набували поширення прояви
економічної нестабільності, загострювалась
проблема зайнятості.
Ринкова
трансформація та посилення економічної
нестабільності супроводжувалися
соціальними зрушеннями і зміцненням
соціальної бази демократичного процесу.
Вперше на американському ґрунті гостро
виявилися соціальні суперечності,
виникли масові організації робітників
та фермерів.
За цих умов неокласичні
ідеї економічного лібералізму та
загальної рівноваги, гармонії інтересів
та невтручання держави в економічне
життя перестали відповідати дійсності.
Ідеологія досконалості ринкового
механізму та самодостатності стихійного
ринкового регулювання, на яку понад сто
років спиралися класики, а згодом і
представники неокласичного напряму
економічної теорії, втрачала свою
переконливість. Наявними були ознаки
кризи другої класичної ситуації.
Отже,
історичні передумови виникнення
інституціоналізму були обумовлені
такими факторами:
трансформаційними
зрушеннями в ринковій системі під
впливом монополізації та корпоративізації
економіки;
проявами ринкової
нестабільності — ознаками циклічності,
проблемою зайнятості тощо;
наявністю
соціальних суперечностей;
посиленням
впливу масових суспільних організацій
та рухів (робітничого, профспілкового);
поступовою
втратою незаперечності неокласичної
доктрини про самодостатність конкурентного
ринку, його цілком автоматичне ефективне
регулювання та невтручання
держави;
виникненням потреби у
суспільному контролі над ринковим
механізмом та демократичному реформуванні
суспільних відносин.
На противагу
неокласичним ідеям економічного
лібералізму та невтручання держави в
економічне життя, за цих обставин у США
починають формуватися альтернативні
ідеї у вигляді інституціоналізму (табл.
13.1).
Ця
опозиційна хвиля в економічній теорії
була спрямована на подолання вад
капіталізму шляхом його демократичного
реформування. Новий напрям економічної
науки був пов'язаний з обґрунтуванням
та розвитком нових реформістських
концепцій суспільного контролю над
економікою та захисту від негативних
наслідків монополізації. Економічному
лібералізму інституціоналізм протиставив
позиції "організованої соціальної
дії", тобто пошуки нових форм соціальної
організації і нового змісту економічної
демократії, на відміну від таких
попередніх уявлень про них, як природний
розвиток, невтручання держави. На
противагу традиційному індивідуалізму
проголошувалося формування "філософії
колективного демократизму".
Інституціоналісти обґрунтовували ідеї
про необхідність державного впливу на
найразючіші "дефекти" ринкового
механізму, пов'язані з різким зростанням
соціальної нерівності, монополізацією
та кризами, розходженням приватних та
суспільних інтересів. Ключовою для
інституціоналістів стає ідея створення
надійного механізму соціального контролю
з боку суспільства, який був би спроможним
забезпечити стабільність економіки та
її керований розвиток.
Природньо, що
поставлені цілі та реформістська
орієнтація обумовлювали ідейно-теоретичну
конфронтацію інституціоналізму з
неокласичною школою у вигляді "бунту
проти ортодоксії". З вимогами перегляду
основній неокласичних положень виступили
провідні американські інституціоналістя
Т. Веблен, Дж. Коммонс, В. Мітчелл, Є.
Богарт, В. Гамільтон, К. Паркер П. Хомен
та ін.
Термін "інституціональна
економічна теорія" вперше було
використано В. Гамільтоном на зборах
Американської економічної асоціації
у 1918 р. Перелічуючи заслуги цього
напрямку, В. Гамільтон стверджував, що
інстиі туціоналізм — єдина теорія,
котра може об'єднати економічну науку,
томі що вона показує, як окремі складові
економічної системи співвідносяться!
цілим. Він не розглядав інституціоналізм
як позитивну науку, а говорив, що|
економічній теорії немає місця, коли
мова йде про оцінку практики. На думі
ку В. Гамільтона, теорія має використовуватися
як основа для здійсненні економічної
політики. Ранній інституціоналізм як
економічна теорія займа! домінуюче
становище в США, щонайменше, до початку
40-х pp. XX ст.
На відміну від неокласиків
інституціоналісти рушійними силами
економічного розвитку проголосили
поряд з матеріальними факторами також
духовні, моральні, правові та інші
фактори, які вони розглядали в історичномі
аспекті. Тобто інституціоналісти істотно
розширили предмет аналізу, включивши
до нього як економічні, так і неекономічні
проблеми соціально-економічного
розвитку. Предметом дослідження вони
визначили інституції (звичай, заведений
порядок) та порядок, закріплений у формі
закону чи установи. Інституції тлумачилися
як сукупність суспільних звичаїв, в
якій закріплено домінуючий спосіб
мислення для соціальної групи чи всього
народу, це світ звичок та звичаїв, а
також такі явища, як держава, правові
норми, моральні принципи, сім'я, економічні
заклади та механізми, приватна власність,
вільне підприємництво, суспільна думка
тощо.
Бунт представників інституціоналізму
проти ортодоксії виявився:
у новому
тлумаченні предмета дослідження;
критиці
"методології індивідуалізму" та
протиставленні їй "колективних
інституцій (інститутів)";
протиставленні
статичності вивчення соціально-економічних
явищ у динаміці;
виявленні неспроможності
неокласичної теорії в нових історичних
умовах формувати наукове дослідження
дуалістичної економіки, якій притаманний
високий рівень концентрації виробництва
і капіталу поряд з чисельно переважаючим
сектором дрібного і середнього
бізнесу;
критичній оцінці сучасного
їм капіталістичного суспільства,
дослідженні фактів диспропорційного
розвитку економіки, безробіття, кризи
(цей соціальний критицизм є важливою
особливістю інституціонального
напрямку
економічної теорії).
Першочерговим
завданням економістів-інституціоналістів
було дослідження економічних інститутів,
емпіричне та статистичне вивчення
структурних особливостей господарської
системи. Але поряд з цим вони прагнули
розглядати економіку в більш широкому
плані як цілісну систему, в органічній
єдності її структурних елементів, в
межах певних соціальних відносин,
вдаючись до вивчення взаємодії різних
аспектів суспільного життя в
динаміці.
Формалізованій дедуктивній
теорії неокласиків інституціоналісти
протиставили вивчення конкретно-історичних
і національно-специфічних форм
економічного життя у вигляді економічних
інституцій. За визначенням Т. Веблена,
інституції — це звичні способи здійснення
процесу суспільного життя в його зв'язку
з матеріальним оточенням, в якому живе
суспільство. Поряд з економічними
інституціями інституціоналісти надавали
першочергового значення аналізу таких
суспільних інститутів, як суспільні
рухи, профспілки та політичні партії у
встановленні узгодженості дій індивідів.
Дж. Коммонс запровадив спеціальний
термін діюча колективна інституція як
регулятор економічної поведінки
людей.
Як якісно новий напрям світової
економічної думки інституціоналізм
увібрав у себе найкращі ідейно-теоретичні
та методологічні досягнення попередніх
шкіл економічної теорії (табл. 13.2).
До
теоретичних джерел інституціоналізму
слід зарахувати історичний напрям у
німецькій економічній теорії, вплив
європейського соціал-реформізму, ідеї
соціал дарвінізму та ін.
Безпосередній
вплив на формування інституціоналізму
справила німецька історична школа.
Багато американських економістів
навчалися у Німеччині й мали змогу
ґрунтовно вивчати досягнення німецьких
економістів, а потім творчо застосовувати
ці здобутки, враховуючи національну
специфіку американської економіки. Але
у зв'язку зі специфікою історичного
розпитку США були й відмінності
американського інституціоналізму від
німецької школи (табл. 13.3).
На
відміну від інституціоналістів,
кейнсіанство, що виникло у 30-х pp. XX ст.,
виробило досить чітку практичну програму
для здійснення державного регулювання
економіки.
Певний вплив на формування
інституціоналізму в США справив
англійський ліберальний реформізм
Дж.С. Мілля. У своїй праці "Система
логіки" (1843) він обґрунтував ідеї
соціального позитивізму, відстоюючи
думку про використання досягнень науки
для вдосконалення суспільного ладу.
Дж.С. Мілль віддавав перевагу емпіризму,
узагальненню фактів, вважаючи першочерговим
практику і знання, одержані за рахунок
усвідомлення попереднього досвіду. Як
зазначив Р. Хейлбронер, Дж.С. Мілль
"визволив класичну економічну теорію
з рабства економічних законів",
показавши, що характер розподілу залежить
від інституціональної системи, що зазнає
змін. Заперечення непорушного характеру
економічних законів інституціоналісти
використовували для обґрунтування
реформ.
Ідеї еволюційної зміни
суспільства шляхом реформ, що здійснюються
парламентом, які розроблялися діячами
Фабіанського товариства (С. і Б. Вебби,
Г. Воллес, Р. Тоуні) також були взяті на
озброєння американськими інституціоналістами.
Серію реформ і проведення широкої
соціальної політики держави фабіанці,
а за ними й інституціоналісти, вважали
надійним шляхом вдосконалення існуючої
суспільно-економічної системи. З
емпіризмом інституціоналісти пов'язували
думку про можливість підкорення теорії
практичній політиці.
Ідейно-теоретичні
витоки американського інституціоналізму
органічно сполучалися з особливістю
його методології дослідження складних
та суперечливих соціально-економічних
явищ. Загальнофілософською основою
інституціоналізму стала "власне
американська" філософія прагматизму,
що розроблялася Ч. Пірсом, В. Джеймсом
і особливо Дж. Дьюї. Згідно з цією
філософією наука та позитивна роль
демократично організованої державної
влади виступали як два основних фактори
суспільного прогресу, який досягається
шляхом керованої еволюції. Відповідно
до цієї філософії соціальні, економічні
та політичні інститути є інструментами,
які піддаються перебудові з метою їх
поліпшення та вдосконалення.
Повністю
поділяючи філософію прагматизму,
американські інституціоналісти
заперечували об'єктивні економічні
закони, віддаючи перевагу вдосконаленню
інституцій, зростаючій ролі наукових
знань та професіоналізму у вирішенні
суспільних проблем. Інституціоналістів,
особливо Дж. Коммонса, приваблювали
передусім ті аспекти економічної теорії,
які знаходилися на межі з соціологією
та політологією і були тісно пов'язані
з практичними підходами до вирішення
конфліктів інтересів праці та капіталу,
соціального забезпечення тощо.
Культ
активної діяльності та її перетворюючої
сили, безмежна віра у можливості науки
і прогресу, техніки становили головні
риси філософії прагматизму, який ставив
досвід та експеримент понад теорію як
таку.
Особливості загальнофілософських
основ вплинули на всі основні метдологічні
принципи, якими користувалися американські
інституціоналіс
інституціональний
метод дослідження;
філософію
соціального позитивізму та прагматизму,
визнання с спільних інституцій такими,
що піддаються реформуванню та
вдосконаленню; визнання ідеї керованої
еволюції;
дотримання принципу
історизму та еволюціонізму, тобто
розгляд суспільних явищ у їх еволюції,
розробка проблеми факторів та етапів
спільного розвитку як найважливіших
для будь-якого суспільства; інте до
історичного методу стимулювався
еволюційною теорією Дарвіна;
перевагу
емпірико-описових методів, широке
розуміння сутності соціально-економічної
системи, скептичне ставлення до
абстрактного метод
прагнення
інтеграції економічної теорії з іншими
суспільними н уками чи "віра у переваги
широкого міждисциплінарного підходу"
що пізнання суспільних процесів;
врахування досягнень інших суспільних
дисциплін, соціальних факторів;
заперечення
на цій основі переваг "чистої"
економічної теорії w класичної
школи;
принцип технократичного
детермінізму, оскільки інституціоналїсти
вважали основою економічного розвитку
поступальний рух науки і техніки. При
цьому вони використовували своєрідний
методологічний прийодихотомізації,
тобто розглядали суспільне виробництво
як два самостій, але взаємодіючі об'єкти
вивчення. Це технологія, тобто, як
визначив Т. Щеблен, використання знань
для досягнення корисних цілей та
інституції тобто реальні форми організації
економічної діяльності, мотиви та норми
її ведінки економічних суб'єктів, що
склалися в даному суспільстві;
незадоволення
недостатньою емпіричністю неокласичної
школи широке застосування кількісних
досліджень у вигляді статистичного
аналізу та математичної обробки даних.
Особливо широко цим методом користувався
В. Мітчелл.
Початок виникнення
інституціоналізму вчені відносять до
кінця XIX ст., коли у 1899 р. було видано
монографію Т. Веблена "Теорія
бездіяльного класу". Але формування
інституціоналізму як напряму економічної
теорії відбулося пізніше, а саме в
20—30-х pp. XX ст., коли з'явилися пізні
публікації Т. Веблена, а також Дж. Коммонса
та В. Мітчелла. Праці цих вчених об'єднують
спільність методологічних позицій,
антимонополістична спрямованість,
обґрунтування ідеї впливу на економічне
зростання всієї сукупності суспільних
відносин і необхідності державного
впливу на економіку, особливо у формі
"демократичного контролю суспільства
над бізнесом".
Ранній американський
інституціоналізм 20—30-х pp. XX ст. формувався
у трьох варіантах:
соціально-психологічний
(технократичний) варіант на чолі з Т.
Вебленом;
соціально-правовий
(юридичний) на чолі з Дж.
Коммонсом;
кон'юнктурно-статистичний
(емпірико-прогностичний) на чолі з В.
Мітчеллом