10.5.5. Деякі факти реакції крові на опромінення

При певних рентгенологічних дослідженнях (стравохід, шлунок, кишечник, органи грудної клітки і тазу) відбуваєть­ся опромінення значної частини активного кісткового мозку. Розподіл активного кісткового мозку в скелеті дорослої людини наведено в таблиці 10.5.

Таблиця 10.5. Розподіл активного кісткового мозку.

Частина скелету	Кістки	Кількість активного кісткового мозку, г	% загальної кількості активного мозку
Череп	Нижня щелепа	140.0	13.0
Плечовий пояс	Лопатки, ключиці верх і середина пле­чо­вої кістки	85.0	8.0
	шийні хребці	35.0	3.5
Грудна клітина	грудина	25.0	2.5
	1–12 ребра	85.5	8.5
	грудні хребці	150.0	14.0
Тазовий пояс	поясничні хребці	115.0	11.0
	хрестові хребці	150.0	14.0
	кістки тазу, кобчик, верх і середина кіст­ки стегна	270	26.0
Всього		1055.0	100.0

а) Експерименти на тваринах. В цих експериментах проводили одноразове опромінення експозиційною поверх­не­вою дозою 5 Р, дворазове і триразове опромінення – по 5Р і чотириразове опромінення – 5 + 5 + 5 + 25 Р. Повторне опромінення проводилось через місяць після попереднього. При експозиційних поверхневих дозах 5, 10, 15 і 40 Р поглинуті кістково-мозкові дози становили відповідно 9, 18, 27 і 72 Р.

В результаті цитогенетичного аналізу клітин кісткового мозку встановлено, що починаючи з разової кістково-мозкової дози 9 Р і більше при дрібному опроміненні відбувається стійка вірогідна зміна числа хромосомних аберацій, що може бути передвісником розвитку лейкозу. Тому не є випадковим вибір допустимої дози 5 Р/рік (5 бер/рік) для осіб, які працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.

б) Рентгенологічні дослідження людей. Діти прохо­ди­ли рентгенологічне дослідження з приводу природженого пороку серця (катетеризація серця), причому поверхнева експозиційна доза опромінення в області грудної клітини складала 30–40 P. Проводився аналіз клітин лімфоцитів периферійної крові цих дітей до і після рентгенологічного дослідження. До рентгенологічного дослідження тільки в окремих випадках були виявлені спонтанні хромосомні аберації. Після дослідження в усіх випадках з’явились одноударні хромосомні зміни. Збільшення поглинутої дози веде до збільшення хромосомних аберацій в лімфоцитах периферійної крові дітей: при опромінені лімфоцитів периферійної крові в дозі 5 і 6 рад було помічено 0.16% аберацій. При дозі 12 рад – 0.5%, при дозі 24 рад 0.62% аберацій.

Аналіз хромосомних аберацій в периферійній крові у дорослих, що проходили рентгенологічні дослідження органів грудної клітки, стравоходу і шлунку, показав, що при поверхневих експозиційних дозах 0.7 Р і більше перевага над контролем аберантних клітин складала відповідно від 3 до 11% при дослідженні стравоходу і шлунку. Таким чином, навіть при найнижчих дозах опромінення (0.7 Р) при рентгенологічних дослідженнях органів грудної клітки, стравоходу і шлунку відбувається помітне збільшення числа хромосомних аберацій. Зв’язок між поверхневою експозиційною дозою D₀ і числом хромо­сомних аберацій х через 72 години після опромінення описується лінійним рівнянням типу:

х = 4.91 + 0.19 D₀ – для органів грудної клітки,

х = 24 + 0.33 D₀ – для шлунку.

Хромосомні аберації утворюються і в результаті дії інших, крім рентгенівських, іонізуючих випромінювань.