10.5.6. Опромінення малими дозами великих груп людей

Мал. 10.19. Залежність кількості хромосомних аберацій у лімфоцитах периферичної крові людей від дози опромінення.

Було проведене експериментальне вивчення хромосом­них аберацій в лімфоцитах периферичної крові, викликаних опроміненням великих груп людей. Опромінення здійсню­валось малими дозами – нижче 10 рад. Доведено наявність так званого плато ("насичення") в залежності “доза-ефект” при дозах 3–300 мГр (мал. 10.19). Криві 1 і 2 на мал. 10.19 одержані незалежно різними авторами. Таким чином, доведено наявність залишкового ефекту радіаційної дії у вигляді цитогенетичних змін в опромінених клітинах організму людини навіть при дуже малих дозах (0.1 P і менше). Це означає, що необхідно уважно відноситись до будь-якого додаткового опромінення людей. Рентгено­логіч­ні дослідження пов’язані з ризиком виникнення додаткових випадків раку, тому в першу чергу необхідно відмовитись від непотрібних досліджень, обирати такі умови й засоби обстежень, які приводять до можливого мінімуму опро­мінення пацієнтів. Чим більше число обстежень припадає на осіб молодших 30 років, тим більша небезпека генетич­них пошкоджень.

10.5.7. Латентний період – час виявлення в організмі порушень, викликаних радіацією

Період подвоєння числа клітин твердих пухлин стано­вить 60–100 діб, тому для розвитку пухлини, що нараховує приблизно 10⁹ клітин (нижча межа сучасних методів вияв­лен­­ня пухлини), потрібно 7–8 років. Якщо відсутні високо­чут­ливі методи виявлення пухлин, латентний період виявляєть­ся вищим від вказаного значення. В таблиці 10.6 наведені наближені значення латентних періодів злоякісних пухлин деяких органів і тканин.

Таблиця 10.6. Середні латентні періоди (Тл) злоякісних пухлин органів і тканин.

Назва органу	Тл, роки
Активний кістковий мозок	12.5
Щитовидна залоза	10–20.5
Молочна залоза	15.5–22.5
Легені	24
Печінка	21.5

10.5.8. Проблеми ризику, пов’язаного із радіаційною дією

Практично всі види людської діяльності, включаючи використання іонізуючих випромінювань, зв’язані з певним ризиком. Допустимість ризику порівнюють з користю від відповідного виду діяльності. Від усіх видів злоякісних захворювань гине біля 13% населення. Смертність від злоякісних захворювань, викликаних всіма видами радіацій­ної дії, включаючи природний радіаційний фон і опромінен­ня при медичній діагностиці, становить 0.15% загальної смертності. В масштабах країни це дає достатньо велику абсолютну величину ризику смертності.

Медичні рентгенологічні обстеження створюють біля 50% радіаційної дії на людину, включаючи природний раді­ацій­ний фон і штучні джерела радіації (без врахування радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорно­бильсь­кій АЕС). Опромінення населення за рахунок медичної рентге­нології в даний час пов’язане з великим ризиком появи віддалених наслідків опромінення. З цієї причини необхідно знижувати дозові навантаження на осіб, що проходять рентгенологічні дослідження. А ще краще роз­роб­ля­ти і впроваджувати в життя методи діагностики, які дають ту ж інформацію, що і рентгенівські методи, але не іонізують тканини організму (наприклад, ультразвукові до­слід­ження, ультразвукова голографія тощо).

Застосування рентгенівської діагностики дозволяє, на думку багатьох дослідників, щорічно врятувати коло 100 000 людських життів. Разом з тим внаслідок невиправ­да­ного опромінення збільшується кількість злоякісних захво­рю­­вань і генетичних пошкоджень, що приводить до втрати приблизно 30 000 життів щорічно. І поки не освоєні більш безпечні методи діагностики, що дають таку саму або більшу інформацію, використання рентгенівського випро­міню­вання і іонізуючої радіації взагалі виправдане там, де користь від його застосування більша, ніж нанесена шкода.