1.БЖД– це дисципліна, яка вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини та середовища; розробка та реалізація заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя та діяльності людини.

Небезпека – це умова чи ситуація, яка існує у навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, яка може спричинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження.

Безпека – це стан кого(чого) - не будь, при якому йому не загрожує небезпека, ступінь свободи від ризику або збалансований за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем (таксонів).

Ризик визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу. Ризик – це міра можливої небезпеки, або частота, з якою може проявлятись небезпека.

2. Небезпека реалізується шляхом виникнення небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів.

Небезпечний фактор — це фізичне, природне, соціальне явище або процес у середовищі існування яки потенційно можуть порушувати життєвий або природний ресурси.

Шкідливий фактор — небезпечний фактор, вплив якого на людину за певних умов призводить або може привести до захворювання або зниження життєво важливих функцій організму, а також працездатності, надає збитки матеріальним цінностям, викликає негативні процеси у суспільстві та природі.

Уражаючий фактор – шкідливий фактор, який скорочує життєвий та природний ресурси, знищує матеріальні цінності.

Чинники техногенного походження діляться на:

Механічні, коли кінетична енергія спрямована на людину, призводить до розривів внутрішніх органів несумісним із життям.

Термічні чинники мають великий запас теплової енергії, вони діють на організм людини, визиваючи термічні опіки. При цьому, якщо нагрівання шкіри доходить до 44^оС, відбувається її пошкодження, виникає біль, а при нагріванні до 77^оС – настає миттєве руйнування шкіри.

Електричні чинники володіють запасом електричної енергії, яка передається струмом і визиває біологічну, електрохімічну, теплову дію з появою опіку. Опіки можуть бути викликані проходженням електричного струму чи електричної дуги. При проходженні струму відбувається нагрівання тканин до виникнення опіків.

Електромагнітні чинники – володіють запасом електромагнітної енергії, величина якої залежить від довжини електромагнітних хвиль. Вони мають три діапазони:

*радіочастотний діапазон (радіохвилі);

*електричний діапазон (інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання, видиме світло);

*діапазон іонізуючого випромінювання (рентгенівське та гамма випромінювання).

Ядерні чинники – це природні та штучні радіонукліди, які володіють запасом ядерно ї енергії. До них відносять α, β частини, нейтрони, протони.

Хімічні чинники мають запас хімічної енергії і володіють високою хімічною спорідненістю до тканин організму. Хімічні речовини об'єднують під загальною назвою "шкідливі речовини".

За характером дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на кілька груп:

-нервові (спирти, аміак, фосфор);

-подразникові (хлор, аміак, діоксид сірки);

-припікаючі (кислоти, луги);

-ферментні (синильна кислота, солі ртуті);

-печінкові (фосфор, селен);

-кров'яні (чадний газ, свинець, ароматичні смоли);

-мутагенні ( сполуки ртуті, свинцю, оксиди етилену);

-алергенні (сполуки нікелю, алкалоїди)

-канцерогенні (кам’яновугільна смола, бензпірен).

За токсичністю шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

1 клас – речовини надзвичайно небезпечні

2 клас – речовини дуже небезпечні

3 клас – речовини помірно небезпечні

4 клас – речовини мало небезпечні

3. Принципи:

*Принцип нормування. Цей принципполягає у встановленні таких параметрів небезпечних і шкідливих факторів середовища існування, виробничого середовища, дотримання яких забезпечує захист людини від відповідної небезпеки.

Цей принцип реалізується встановленням безпечних гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (ГДК), гранично допустимих викидів (ГДВ), гранично допустимих рівнів шуму, вібрації, випромінювань (ГДР), гранично допустимих доз (ГДД), норм перенесення і підйому ваги, тривалості добової трудової діяльності людини і т.п.

*Принцип слабкої ланки. Цей принцип полягає в тім, що в проектовану чи аналізовану систему чи об'єкт із метою забезпечення безпеки вводиться додатковий елемент, який реагує на зміну відповідного параметра системи, тим самим запобігаючи появі конкретної небезпеки.

Цей принцип реалізується, наприклад, введенням у відповідні елементи системи запобіжних клапанів, розривних мембран, захисного заземлення, блискавковідводів, автоматичних вимикачів і т.п.

*Принцип інформації. Цей принцип полягає у своєчасній подачі і засвоєнні персоналом інформації, виконання вимог якої забезпечує відповідний рівень безпеки.

Принцип інформації реалізується через навчання, інструктажі, кольори і знаки безпеки, попереджувальні написи, маркірування блоків устаткування й ін.

*Принцип класифікації. Цей принцип полягає в поділі об'єкта чи системи на класи і категорії по ознаках, зв'язаних з конкретними небезпеками.