10. Вимоги до звіту

У звіті повинні бути відбиті такі аспекти процесу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон:

• перелік і особливості використання нормативно-правових документів, що регламентують процес переміщення окремих груп (видів) товарів через митний кордон України;

• перелік та зразки заповнених документів, необхідних для подання митним органам під час митного оформлення вантажу;

• результати виконання індивідуального завдання.

Заключна частина звіту повинна містити короткі підсумки практики, а також пропозиції студента з вдосконалення процесу (або окремих його етапів) митного оформлення конкретних груп (видів) товарів.

Як додатки до звіту необхідно використовувати бланки (копії) документів (форм звітності), з якими працював студент.

Звіт оформляється згідно з вимогами ДСТУ 3008-95. Документація в сфері науки і техніки. Структура и правила оформлення.

Звіт про проходження практики має бути виконаний машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). Мінімальна висота шрифту – 1,8 мм, кількість рядків на сторінці – не більше тридцяти. Можна також використати папір форматів у межах від 203×288 до 210×297 мм.

Загальний обсяг звіту про проходження віртуальної переддипломної практики повинний складати 35 – 40 сторінок. Вищезазначений обсяг розрахований для комп'ютерів з використанням текстового редактора Word, розмір шрифту 14 пунктів із полуторним міжрядковим інтервалом (22 пт.).

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 20 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам (1,25 см).

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту звіту має бути однаковою.

Заголовки структурних частин звіту: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу і набирають у розрядку, в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Кожну структурну частину звіту з практики треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки, але всі сторінки зазначених структурних елементів роботи підлягають нумерації за загальними правилами.

Нумерація. Сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, таблиці, формули нумеруються арабськими цифрами, без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Усі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумеруються звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ».

Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією (за винятком таблиць, наведених у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відпо­відним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазна­ченням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, «Таблиця 2.1» – перша таблиця другого пункту. Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують згідно з викладеними вище правилами.

Якщо частина таблиці переноситься на наступний аркуш (сторінку), її тематичний заголовок не повторюють, а пишуть слова: «Продовження таблиці» і вказують її номер, наприклад, «Продовження таблиці 1.2».

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, подається у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. Слово «Таблиця» та її назву пишуть із великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблиця ______

(номер)

Назва таблиці

Головка

Заголовки граф

Підзаголовки граф
Рядки

Боковик Графи (колонки)

(графа для заголовків рядків)

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути стислим. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, зазначати одиниці виміру у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Нижче наведено приклад побудови таблиці.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Слова, що повторюються, об'єднують у рубрики; слова, загальні для всіх заголовків рядків боковика, виносять у головку таблиці.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – із маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Горизонтальні рядки граф, як правило, не нумерують.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини та розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, а в другому – боковик.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а при наступному повторенні – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставиться прочерк.

Ілюстрації. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності, ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

• найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

• порядковий номер ілюстрації, який указується без знака «№» арабськими цифрами;

• тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

• експлікацію (пояснення), яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Експлікація не змінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Наприклад:

Рис. 1.4. Схема розміщення елементів касети:

1. – розмотувач плівки;

2. – сталеві ролики;

3. – привідний валик;

4. – опорні стояки.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних показників повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв та ін.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку надання посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), за алфавітом прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Список використаних джерел складають згідно з чинними стандартами з бібліотечної та видавничої справи:

• ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (ГОСТ 7.1:2003 IDT). Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання;

• ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила;

• ГОСТ 7.11-78. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании;

• ГОСТ 7.12-93. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати з обов'язковим наведенням назв праць. Наприклад:

1. Жорін Ф. Л., Звягіна І. Н. Правові засади митної справи України: Навч. посіб. / За заг. ред. Ф. Л. Жоріна. – К. : Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. – 384 с.

2. Пугачевський Г. Ф. Методологічні основи формування властивостей непродовольчих товарів / Сучасні проблеми товарознавства: зб. наук. праць. – К. : Київський нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – С. 11-15.

3. Осипенко Н. І. Ринок камвольних тканин в контексті економічної безпеки / Н. І. Осипенко // Легка промисловість. – 2004. – № 1. – С. 52-53.

4. Україна. Закони. Митний кодекс України. – К. : Видавничий дім „Скіф”, 2006. – 148 с. (Серія: Кодекси і закони України).

5. ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. – Увед. 1998–07–01. – К. : Держстандарт України, 1998. – IІІ, 26 с.

Додатки. Додатки наводять у кінці роботи після списку використаних джерел, розміщуючи у порядку появи посилань на них у роботі.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток ____” і велика літера, що позначає цей додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А», «Додаток Б» і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Якщо необхідно, текст кожного додатка може поділятися на розділи й підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставиться позначення додатка (літера) і крапка, наприклад: «Додаток А.2» – другий розділ додатка А; «Додаток В.3.1» – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Звіт у письмовому виді разом з іншими документами, встановленими навчальним закладом (щоденником по практиці, характеристикою керівника від митного органа про проходження практики), подається керівнику практики від університету. Зразок титульного листа та типовий план звіту про проходження віртуальної переддипломної практики наведено у додатках Б і В.