Медична допомога при шоку

Перша медична допомога. Вона полягає в тому, що насамперед необхідно усунути дію травмуючих факторів або факторів, що сприяють його розвитку. Потерпілого треба витягти з-під завалу, негайно зупинити зовнішню кровотечу (накласти тугу пов'язку, джгут), на рану накласти асептичну пов'язку, ввести знеболюючий засіб (промедол та ін.). У разі загрози виникнення асфіксії - усунути причину, яка може призвести до її розвитку (очистити порожнину рота, відновити прохідність верхніх дихальних шляхів), ввести 3-подібну трубку або повітровід, провести іммобілізацію кінцівки, накласти оклюзійну пов'язку при ушкодженні грудної клітки і тільки після цього евакуювати потерпілого до лікувального закладу.

Долікарська допомога. У більшості випадків медична сестра або фельдшер проводять такі ж заходи, що й при наданні першої медичної допомоги, але виконують їх на більш професійному рівні. Фельдшер повинен виявити і усунути небезпечні для життєдіяльності організму функціональні порушення, в першу чергу гострий розлад зовнішнього дихання і кровообігу.

При порушенні зовнішнього дихання треба очистити порожнину рота і носоглотки, усунути западіння кореня язика, ввести і закріпити повітровід, тобто відновити прохідність дихальних шляхів. При відкритому пневмотораксі накласти оклюзійну пов'язку, а якщо її вже накладено, перевірити, чи правильно це було зроблено. Забезпечити інгаляцію кисню з апаратів «КІ-ЗМ», «КІ-4» та ін. Одночасно з цим, без зволікання, потрібно зупинити зовнішню кровотечу (якщо вона не була зупинена раніше). Після цього слід ввести серцево-судинні (розчин кордіаміну 2 мл, кофеїну 2 мл) і засоби для збудження дихання (розчин сульфокамфокаїну 10 % 2 мл). При переломах кінцівок і пошкодженні магістральних судин та великих нервових стовбурів здійснюють іммобілізацію кінцівки. Повторно вводять знеболюючі засоби. Якщо немає протипоказань, потерпілому дають гарячий чай або інші напої. Після надання долікарської допомоги потерпілих з ознаками шоку евакуюють у першу чергу в лікувальний заклад, не перекладаючи їх з носилок на носилки.

Переломи

Для встановлення діагнозу необхідно враховувати:

1. Обставини, за яких виникла травма (травмогенез).

2. Абсолютні (прямі) ознаки переломів:

   • кісткова деформація;

   • кісткова крепітація (хрустіння);

   • патологічна рухомість;

   • вкорочення кінцівки.

3. Відносні ознаки переломів:

   • біль (збіг локалізованого болю та болісності під час пальпації);

   • наявність деформації (гематоми);

   • порушення (відсутність) функції кінцівки.

Перелом головки плечової кістки

Травмогенез. Падіння з опорою на витягнуту руку, на лікоть, на ділянку плечового пояса або удар тупим предметом у ділянку плечового суглоба.

Діагностика. Локалізований біль, крововилив, набряк, болісність під час бімануальної пальпації плеча. Можна відчути крепітацію відламків. Діагноз установлюється з урахуванням механізму травми, віку потерпілих, характерних ознак. Диференціювати потрібно від вивиху плеча, забоїв плечового суглоба.

Невідкладна медична допомога: знеболювання – 2 мл 50 % розчину анальгіну внутрішньом'язово, 100 мг трамадолу внутрішньом'язово або 1 мл 2 % розчину промедолу підшкірно; використання косинкової пов’язки, пов’язки Дезо, шини Крамера.

Перелом діафізу плечової кістки

Травмогенез. Падіння з опорою на лікоть, різке викручування плеча, прямий удар по плечу.

Діагностика. Локалізовані болі. Може визначитися кісткова деформація, крепітація, патологічна рухомість, можливе вкорочення плеча. Потерпілий не може самостійно "відірвати" долоню від горизонтальної площини.

У разі встановлення діагнозу необхідно перевірити пульсацію на променевій артерії та функцію кисті (можливе ушкодження нервових стовбурів і магістральних артерій).

Невідкладна медична допомога: знеболювання – 2 мл 50 % розчину анальгіну внутрішньом'язово, 100 мг трамадолу внутрішньом'язово або 1 мл 2 % розчину промедолу підшкірно; іммобілізація перелому транспортними шинами (ЦІТО, Крамера).

Перелом ключиці

Травмогенез. Падіння на руку (або у разі навантаження на витягнуту руку), плечовий суглоб, різкий удар тупим предметом.

Діагностика. Деформація ключиці, патологічна рухомість, припухлість, крепітація відламків. Центральний відламок виступає дещо вперед та вгору, периферичний – опускається вниз. Припухлість, болісність, гематома.

У разі встановлення діагнозу необхідно перевірити пульсацію на променевій артерії та функцію кисті (можливе ушкодження нервових стовбурів і магістральних артерій).

Невідкладна медична допомога: знеболювання; іммобілізація кінцівки (пов’язка Дезо, кільця Фельбе).

Ушкодження ліктьового суглоба

Діагностика. Із усіх кісток, які складають ліктьовий суглоб, за клінічними ознаками можна діагностувати з достатньою вірогідністю тільки перелом ліктьового відростка. Переломи інших кісток (виростків плеча, головки променевої кістки, вінцевого відростка) діагностують з припущеннями.

Основні клінічні ознаки: гематома, набряк, крепітація відламків, біль під час рухів та пальпації. Значне обмеження функції, іноді її блокада.

Невідкладна медична допомога: знеболювання; іммобілізація шиною Крамера або косинковою пов’язкою, холод на ділянку перелому.

Перелом кісток передпліччя

Травмогенез. Частіше всього внаслідок прямого удару по передпліччю, під час автомобільних аварій тощо або падіння з опорою на кисть.

Діагностика. За наявності переломів обох кісток передпліччя спостерігається деформація передпліччя, патологічна рухомість, біль, крепітація відламків. У разі перелому однієї кістки деформація виражена менше, пальпаторно можна визначити місце найбільшої болісності, можливе зміщення відламків. Завжди спостерігається біль у ділянці перелому, що посилюється під час навантаження по осі кістки.

Невідкладна медична допомога: знеболювання; іммобілізація шиною Крамера, косинковою пов’язкою від нижньої третини плечової кістки до основи кисті; руку згинають у ліктьовому суглобі під прямим кутом.

Перелом променевої кістки у типовому місці

Травмогенез. Падіння з опором на витягнуту вперед кисть руки, прямі удари тощо.

Діагностика. Сильний біль у місці перелому, у разі зміщення відламків – штокоподібна деформація суглоба, набряк, гематома (може і не бути). Рухи у суглобі значно обмежені та болісні. Часто спостерігається поєднання з переломом шилоподібного відростка ліктьової кістки.

Невідкладна медична допомога: знеболювання – 2 мл 50 % розчину анальгіну або 100 мг трамадолу внутрішньом’язово; іммобілізація шиною, яку накладають від основи пальців до верхньої третини передпліччя.

Перелом стегна

Травмогенез. Прямі удари під час авто- і мототравми, обвалів та різних нещасних випадків, "бамперні" переломи у пішоходів, у разі падіння з висоти. Необхідно оцінити величину діючої сили (маси), напрямок дії, місце прикладання сили.

Розрізняють епіфізарні, метафізарні та діафізарні переломи.

Діагностика. Епіфізарні переломи (перелом шийки стегна) виникають переважно в осіб віком понад 60 років. Найхарактернішим є положення крайньої зовнішньої ротації стопи з боку ураження, симптом "прилиплої п’ятки". Локалізований біль у ділянці кульшового суглоба.

При метафізарних переломах – локалізований біль, посилення болю у ділянці перелому в разі навантаження кінцівки по осі. Слід зазначити вкорочення кінцівки.

Для діафізарних переломів (зустрічаються найчастіше) характерні значні зміщення відламків. Локалізований біль у ділянці перелому. Значна припухлість, гематома. Виражені всі прямі та відносні ознаки перелому стегна, симптом "прилиплої п’ятки". У разі зміщення відламків виникає вкорочення та характерна деформація кінцівки, що нагадує галіфе. Часто супроводжується розвитком шоку.

Невідкладна медична допомога: знеболювання – 2 мл 50 % розчину анальгіну внутрішньом'язово, 100 мг трамадолу внутрішньом'язово або 1 мл 2 % розчину промедолу підшкірно; іммобілізація шинами Дітеріхса, Крамера з фіксацією 3 суглобів кінцівки, надувними шинами, підручними засобами – нога до ноги, поміж кінцівками може бути покладена дошка, обгорнута м’якою тканиною на рівні колінних суглобів та заплесна.

Ушкодження колінного суглоба

Травмогенез. Частіше всього виникають у разі падіння на колінні суглоби, під час транспортних аварій та падіння з висоти.

Діагностика. Біль, набряк, обмеженість рухів, симптом балотування надколінка. Відчуття клацання під час травмування свідчить про розрив схрещених зв’язок; порушення їх цілості підтверджує патологічна рухомість суглоба у передньо-задньому напрямку.

Невідкладна медична допомога: знеболювання; потерпілого вкладають на спину, під колінний суглоб підкладається валик. Іммобілізація шиною Дітеріхса, Крамера.

Перелом кісток гомілки

Травмогенез. Падіння, прямий або боковий удари.

Розрізняють епіфізарні, метафізарні та діафізарні переломи.

Діагностика. Виникнення болю та припухлості, що локалізуються нижче від колінного суглоба. Як правило, частіше всього зустрічаються 3-4 абсолютні ознаки перелому та всі відносні ознаки. У разі перелому відростків великогомілкової кістки виникає вальгусна деформація колінного суглоба, гемартроз, обмеження функції суглоба; для переломів без зміщення характерний біль у ділянці колінного суглоба, особливо під час навантаження по осі кінцівки, надмірна бокова рухомість гомілки.

Перелом діафаза великої гомілкової кістки

Невідкладна медична допомога: знеболювання – 2 мл 50 % розчину анальгіну внутрішньом'язово, 100 мг трамадолу внутрішньом'язово або 1 мл 2 % розчину промедолу підшкірно; іммобілізація транспортною шиною, шиною Крамера.

Ушкодження гомілковостопного суглоба

Частіше всього зустрічаються розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба, переломи основи п’ятої плеснової, п’яткової та кубоподібної кісток.

Діагностика. У разі розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба швидко розвивається набряк унаслідок крововиливу із внутрішнього та зовнішнього боків суглоба, різкий біль під час супінації. Під час пальпації під щиколотками виникає різкий біль. Якщо одночасно з розтягненням спостерігається перелом п’ятої плеснової кістки, то відзначається різкий біль під час пальпації її основи. У разі перелому обох щиколоток з підвивихом стопи суглоб значно збільшений в об’ємі, спроба рухів спричиняє сильний біль. Стопа зміщена зовні, всередину або назад залежно від виду підвивиху. Відчувається крепітація відламків. Пальпація зовнішньої та внутрішньої щиколоток виявляє болісність, нерідко визначається дефект між уламками кістки.

Невідкладна медична допомога: знеболювання; іммобілізація шинами Крамера або надувними від колінного суглоба до кінців стопи.