ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ національний МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА екстреної медичної допомоги та МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ

“Затверджую”

Завідуючий кафедрою ЕМД та МК

професор В. Криса

“____”________________ 2011 р.

Методичний посібник для студентів

до практичного заняття

з дисципліни “Екстремальна медицини”

Тема № 4.

“перша МЕДИЧНА ДОПОМОГА постраждалим ПРИ травматичних ушкодженнях”

Підготував викладач кафедри ЕМД та МК Ковалишин М. М.

Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2011 р.

Протокол №_________.

Івано-Франківськ, 2011

Поняття про кровотечі

Кровотеча - витікання крові із ушкоджених кровоносних судин.

Залежно від анатомічної будови і фізіологічних особливостей ушкоджених судин кровотечі можуть бути: артеріальними, венозними, паренхіматозними, капілярними, змішаними.

Артеріальна кров має червоний колір, витікає пульсуючим струменем.

Венозна кров темного кольору, витікає безупинно.

Капілярна кров витікає з усієї поверхні рани.

Паренхіматозна кровотеча виникає при ушкодженні паренхіматозних органів, витікає швидко, великою кількістю (печінка, селезінка, нирка).

У залежності від напрямку витікання крові виділяють внутрішню і зовнішню кровотечу.

Внутрішня кровотеча характеризується витіканням крові з ушкоджених судин у порожнини, органи і навколишні тканини. Кров, що витікає в черевну й грудну порожнини, втрачає здатність згортатися. Внутрішні кровотечі характеризуються:

• блідістю шкірних покривів;

• частим слабким пульсом;

• частим диханням;

• нудотою, блювотою, спрагою;

• тахікардією, зниженням артеріального тиску;

• зниженням гемоглобіну, еритроцитів крові;

• виділенням крові із калом, сечею, їжею.

Якщо кров просочується у тканини, утворюється синець; якщо кров розсовує тканини з утворенням порожнини, наповненої кров'ю, утворюється гематома.

Залежно від часу виникнення кровотечі після травми визначають: первинну кровотечу (під час травми) і вторинну (виникає через деякий час після утворення згустку), а також ранньо-вторинну кровотечу через 3-5 діб після поранення і пізньо-вторинну кровотечу - через 10-15 діб.

Розрізняють наступні види зупинки зовнішньої кровотечі:

І. Тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі:

• накладання давлячої пов'язки;

• підвищене положення кінцівки;

• пальцьове притиснення артерії на протязі її розташування;

• максимальне згинання кінцівки в суглобі;

• зупинка кровотечі за допомогою джгута;

• зупинка кровотечі за допомогою джгута-закрутки;

• зупинка кровотечі із сонної артерії за методом Мікуліча.

II. Кінцева зупинка зовнішньої кровотечі. Вона здійснюється механічними, фізичними, хімічними, біологічними методами.

До механічних методів відносять:

• перев'язку обох кінців судини в рані;

• перев'язку судини на протязі її розташування;

• боковий або круговий шов на судину.

До фізичних методів відносять:

• використання (місцево) високої температури, яка викликає коагуляцію білка місцеве тромбоутворення за допомогою електроножа, діатермокоагулятора;

• використання низьких температур (біля 0 °С), яка посилює спазм судин і прискорює тромбоутворення, що виникає при застосуванні міхура з льодом, рідкого азоту через кріозонд;

• використання високих енергій, що призводить до випаровування тканини з утворенням тонкої зони некрозу (лазерний ніж, плазмовий скальпель).

До хімічних методів відносять:

• хімічні речовини, які викликають спазм судин при змащуванні слизових оболонок (адреналін) або підвищують здатність згортання крові і зупинку кровотечі (хлорид кальцію, гемофобін, епсилон-амінокапронова кислота).

До біологічних методів відносять:

• переливання крові в кровоспинних дозах (50-100 мл), введення в рану гемостатичної губки, фібринної плівки.

При надзвичайних ситуаціях найчастіше застосовують тимчасові методи зупинки зовнішньої кровотечі.