Фази і ознаки шоку

У генезі шоку виділяють дві фази: еректильну і торпідну.

Еректильна фаза - фаза збудження - дуже короткочасна. Вона триває від 3 до 30 хв. / тому часто не фіксується медичним персоналом. Загальний стан потерпілого у цій фазі відносно задовільний, свідомість не втрачена, спостерігається надмірна рухливість, мова уривчаста, збуджена, погляд неспокійний. Шкірні покриви бліді. Іноді може виникати гіперемія, під час якої шкіра покривається крапельками поту.

Рівень артеріального тиску в межах норми або буває дещо підвищеним. Іноді спостерігається гіпотензія. Пульс частіше сповільнений, але може бути й прискореним до 100-110 ударів за 1 хв. Дихання часте, поверхневе.

Торпідна фаза - фаза пригнічення. Залежно від тяжкості розладу функції ЦНС, гемодинаміки і рівня зниження систолічного тиску та частоти пульсу, виділяють чотири ступені торпідної фази шоку.

Шок І ступеня (легка форма) частіше виникає внаслідок ізольованих поранень середньої тяжкості та втрати крові 500-1000 мл. Загальний стан пораненого відносно задовільний. Спостерігається помірне психічне гальмування. Шкірні покриви бліді. Пульс до 100 ударів за 1 хв, характеризується задовільним (слабким) наповненням і напруженням. Артеріальний тиск стійкий і становить 100-95 мм рт. ст. (13,3-12,7 кПа). Температура тіла - в межах норми або дещо знижена. Прогноз сприятливий.

Шок II ступеня (середньої тяжкості) спостерігається при виникненні множинних ушкоджень і крововтраті до 1000-1500 мл. Загальний стан потерпілого тяжкий, орієнтація і свідомість не втрачені. Шкірний покрив блідий, слизова оболонка губ ціанотична. Відзначається психічна загальмованість. Пульс 110-130 ударів за 1 хв слабкого наповнення. Максимальний рівень артеріального тиску - 90-75 мм рт. ст (12-10 кПа), нестійкий. Спостерігається олігурія. При проведенні комплексу заходів з протишокової терапії прогноз сприятливий.

Шок III ступеня (тяжкий) виникає внаслідок тяжких ушкоджень осколками мін кінцівок, грудної клітки, черевної порожнини. Крововтрата досягає 2000 мл. Загальний стан пораненого тяжкий. Спостерігається виражена психічна загальмованість, іноді - ступор. Шкіра бліда і має ціанотичний відтінок, на ній може виступити піт. Слизові оболонки сухі. Спостерігаються гіпотермія, гіподинамія, зниження сухожильних рефлексів, розлад сечовидільної функції нирок (олігурія, а частіше анурія). Пульс 120-160 ударів за 1 хв., слабкого наповнення і напруження. Артеріальний тиск - 75 мм рт. ст. (10 кПа). Дихання поверхневе. Якщо вчасно не провести комплекс протишокових заходів - прогноз несприятливий.

Шок IV ступеня (термінальний стан, який поділяють на передагональний, агональний стан та клінічну смерть), характеризується вкрай тяжким станом потерпілого. Свідомість не зберігається, шкіра ціанотична, холодна, вкрита липким потом, зіниці розширені, майже не реагують на світло. Іноді відзначаються мовне збудження, мимовільне сечовипускання. Пульс на периферичних судинах та систолічний артеріальний тиск не визначаються. Крайній ступінь шоку може перейти у клінічну смерть.

При комбінованих радіаційних ураженнях частота виникнення травматичного шоку зростає. Це зумовлено не лише тяжкістю комбінованої травми, але й особливостями розвитку патофізіологічних змін в організмі.

Клінічна картина шоку. Спочатку у фазі збудження при збереженні свідомості, коли потерпілий хвилюється, зберігається достатній тиск. Шкірні покриви бліді, кінцівки холодні. Пульс частий, ниткоподібний. Потім тиск падає, об'єм сечі зменшується (в нормі 1-1,2 мл за 1 хв.). Стан постраждалого погіршується і прогноз погіршується, якщо не ліквідувати наступні чотири фактори:

а ) гіповолемію;

б) дихальну недостатність;

в) кровотечу;

г) больовий синдром.